Рішення

від 11.02.2014 по справі 920/29/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2014 Справа № 920/29/14

м. Полтава

за позовом Приватного підприємства "Авторемонт-Охтирка", вул. Леніна, буд. 104 А, м. Охтирка, Сумська область, 42700

до Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва № 23" , вул. Шевченка, 11, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область, 38762

про стягнення 2471,73 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Представники:

від позивача : Копил А.В. - директор;

від відповідача : не з'явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2471,73 грн. за поставлений товар згідно накладних, з яких: 2357,30 грн. - основний борг; 114,43 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості та підстави для нарахування річних.

Позивач позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, відзив на позов та витребувані документи не надав.

Суд вважає, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, тому відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Позивачем на протязі квітня-грудня 2011 року був переданий відповідачу у власність, а відповідачем прийнятий товар на загальну суму 8389,40 грн.

Передача товару підтверджується наявними у справі видатковими накладними № ПП-00004 від 29.04.2011 року, №ПП-00029 від 11.07.2011 року, №ПП-00074 від 29.09.2011 року, № ПП-00071 від 28.09.2011 року, №ПП-00082 від 27.10.2011 року, №ПП-00096 від 29.07.2011 року, №ПП-00102 від 19.12.2011 року, № ПП-00107 від 28.12.2011 року (а.с. 24-31, копії знаходяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні), а також виданими відповідачем довіреностями на отримання матеріальних цінностей від позивача (а.с. 24-31, зворот).

Як свідчать матеріали справи товар отримувався відповідачем без будь-яких зауважень щодо його кількості чи якості.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами договору поставки є асортимент, кількість, якість товару, умови і строки поставки та ціна. Суд не приймає до уваги посилання позивача, що між сторонами були укладені договори поставки, оскільки доказів узгодження умов і строків поставки матеріали справи не містять.

Суд прийшов до висновку, що дії сторін, а саме: документально підтверджена передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем свідчать про виникнення між ними правовідносин купівлі-продажу, оскільки істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет та ціна.

При цьому посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог (п. 3.12. постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Складений та підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2013 року (а.с. 32) засвідчує часткову оплату відповідачем вартості товару, переданого за накладними та наявність у нього заборгованості.

Строки розрахунків сторонами документально не було зафіксовано, при цьому суд бере до уваги наступне.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Судом враховується також, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Крім цього, пунктом 1.7. постанови пленуму ВГСУ України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, обов'язок відповідача щодо оплати продукції витікає з положень Цивільного Кодексу України, правової позиції Вищого господарського суду України, і, враховуючи наведені вище положення, строк виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за отриманий товар настав.

Оскільки оплата за отриманий товар в повному обсязі здійснена не була 22.11.2013 року позивач рекомендованим листом направив відповідачу вимогу терміново погасити борг на суму 2357,30 грн., яка отримана відповідачем згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 03.12.2013 року (а.с. 35). Проте, відповідач належним чином на вимогу не відреагував.

Докази виконання відповідачем обов'язку сплатити вартість отриманого товару в матеріалах справи відсутні.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити 3 % річних від простроченої суми.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, оскільки обов'язок оплатити товар виник у відповідача з наступного дня після його прийняття, вимоги позивача про стягнення 114 грн. 43 коп. - 3% річних за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки при перевірці судом не було виявлено їх завищення з боку позивача (перевірка розміру нарахування 3 % річних проводилась за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт").

За ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (ст. 4-3 ГПК України).

Згідно ст. 33, ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманої продукції.

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за переданий товар, відповідач факт прострочення сплати коштів за отриманий товар не спростував. За таких обставин з відповідача підлягає до стягнення основна заборгованість в розмірі 2357,30 грн., а також 3% річних в сумі 114,43 грн., що разом складає 2471,73 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн. відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача в повному обсязі.

Вимоги про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат у вигляді надання юридичних послуг "фахівцем у галузі права" в сумі 300,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі (див. п. 6.3. постанови пленуму ВГСУ України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Керуючись ст. ст. 44, 49 (ч. 2), 82-85, ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва № 23", вул. Шевченка, 11, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область, 38762, код 04715606 на користь Приватного підприємства "Авторемонт-Охтирка", вул. Леніна, буд. 104 А, м. Охтирка, Сумська область, 42700, код 37061776: 2357 грн. 30 коп. - основного боргу; 114 грн. 43 коп. - 3% річних; 1720 грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Суддя І.І.ПУШКО