Рішення

від 11.02.2014 по справі 927/1585/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 лютого 2014 року справа № 927/1585/13

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології»,

вул. Ямська, 28А, м. Київ, 03038,

до відповідача: фермерського господарства «Олег-Агро»,

провулок Перемоги, 9, с. Нетяжино, Прилуцький район, 17572,

про стягнення 169 457,62 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» подано позов до фермерського господарства «Олег-Агро» про стягнення 169 457,62 грн., з яких 140 800,00 грн. основного боргу, 347,18 грн. 30% річних, 150,44 грн. пені та 28 160,00 грн. штрафу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Позивач надіслав на адресу суду клопотання №20/01/15 від 20.01.2014 року про розгляд справи без участі представника позивача.

21.01.2014 року до господарського суду від представника позивача надійшло клопотання №20/01/15 від 20.01.2014 року, в якому позивач просить припинити провадження у справі в частині стягнення 140 800,00 грн. основного боргу в зв'язку зі сплатою відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу, що підтверджується випискою банку, яка додана до клопотання, та просить стягнути з відповідача 347,18 грн. 30% річних, 150,44 грн. пені та 28 160,00 грн. штрафу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідача заяв та клопотань не надіслав; про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на приймання участі у господарських засіданнях, на подання відзиву на позов, заяв, клопотань, на подачу доказів та іншими правами.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару №КП2702/13.

Відповідно до п. 1.1 договору цей договір визначає умови купівлі-продажу товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння) на умовах відстрочення платежу.

Згідно п. 1.2 договору предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного договору, які є невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару (п.2.1 договору).

У п.2.2 договору вказано, що всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.3 договору загальна сума даного договору визначається сукупністю додатків та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), які підписані у період дії даного договору.

В п.2.4 договору зазначено, що ціна товару, що є предметом даного договору, вказується у додатках до даного договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість товару у гривнях, а також визначають її еквівалент у доларах США.

Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних (п. 3.2 договору).

Згідно п.5.1 договору покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього договору із врахуванням положень п. 2.4 та розділу 5 даного договору.

Сторони пунктом 5.5 договору визначили та погодили, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином:

- 36% від вартості товару, а саме 79 200,00 грн. попередньо оплачується покупцем в строк до 7 березня 2013 року;

64% від вартості товару, а саме 140 800,00 грн. оплачується покупцем в строк до 1 грудня 2013 року.

Відповідно до п. 8.2 договору за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період прострочення), від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Згідно п.8.4 договору покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Пунктом 8.6 договору встановлено, що сторони, згідно п.2 ст.625 Цивільного кодексу України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

На виконання умов даного договору позивачем передано відповідачу товар згідно видаткової накладної № РН-0000146 від 18.04.2013 року на загальну суму 220 000,00 грн.

Вказаний товар отриманий відповідачем, що підтверджується печаткою та підписом представника відповідача на вищевказаній накладній.

Відповідач частково виконав умови договору, а саме п.5.5 договору, сплативши за товар 79 200,00 грн., що підтверджується випискою банку, яка міститься в матеріалах справи.

Проте, в порушення умов договору, відповідач не сплатив вартість отриманого товару в повному обсязі та в строки, передбачені договором.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар на момент звернення з позовом до суду складає 140 800,00 грн.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за вищевказаною накладною, виходячи з вищевикладених норм законодавства та договору, у відповідача виникло зобов'язання сплатити вартість отриманого товару.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення борг по оплаті відповідачем отриманого товару на суму 140 800,00 грн.

21.01.2014 року до господарського суду від представника позивача надійшло клопотання №20/01/15 від 20.01.2014 року, в якому позивач просить припинити провадження у справі в частині стягнення 140 800,00 грн. основного боргу в зв'язку зі сплатою відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу, що підтверджується випискою банку, яка додана до клопотання, та просить стягнути з відповідача 347,18 грн. 30% річних, 150,44 грн. пені та 28 160,00 грн. штрафу.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення 140 800,00 грн. боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмету спору в цій частині.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так п. 8.6 договору встановлено, що сторони, згідно п.2 ст.625 Цивільного кодексу України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Згідно розрахунку, складеного позивачем відповідно до чинного законодавства та матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача 30% річних за період з 02.12.2013 року по 04.12.2013 року в сумі 347,18 грн.

Відповідно до п. 8.2 договору за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період прострочення), від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Згідно п. 8.4 договору покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так на підставі п.8.2 та п. 8.4 договору, позивачем заявлена до стягнення пеня за період прострочення платежу з 02.12.2013 року по 04.12.2013 року в сумі 150,44 грн. та 20% штрафу в сумі 28 160,00 грн., про що складені відповідні розрахунки.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування пені, 30% річних та штрафу і в разі, якщо обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Господарський суд Чернігівської області здійснив перевірку розрахунку пені, 30% річних та штрафу, заявлених до стягнення позивачем, та дійшов висновку, що його розрахунки відповідають чинному законодавству та матеріалам справи.

Враховуючи, що відповідачем не сплачено суму боргу 140 800,00 грн. у терміни, визначені умовами договору, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача пеня за період прострочення платежу з 02.12.2013 року по 04.12.2013 року в сумі 150,44 грн., 30% річних за період з 02.12.2013 року по 04.12.2013 року в сумі 347,18 грн. та 20% штрафу в сумі 28 160,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення платежу з 02.12.2013 року по 04.12.2013 року в сумі 150,44 грн., 30% річних за період з 02.12.2013 року по 04.12.2013 року в сумі 347,18 грн. та 20% штрафу в сумі 28 160,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в повному обсязі мають бути покладені на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, п.1-1, ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 140 800,00 грн. боргу.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з фермерського господарства «Олег-Агро» (провулок Перемоги, 9, с. Нетяжино, Прилуцький район, 17572, р/р 26000372565 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у м.Києві, ідентифікаційний код 37984941, МФО 380805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» (вул. Ямська, 28А, м.Київ, 03038, р/р 26000013010840 в АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» в м.Києві, ідентифікаційний код 36376609, МФО 320627) 347,18 грн. 30% річних, 150,44 грн. пені, 28 160,00 грн. штрафу та 3400,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ж.В. Блохіна