Постанова

від 11.02.2014 по справі 11/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа № 11/6

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А. Д., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом

Приватної «Білдінг» компанії, м. Чернівці,

до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці

про визнання недійсною вимоги про сплату боргу,

за участю представників сторін:

від позивача - Давидов Г. І., довіреність від 27.01.2014, Янчук Р. О., довіреність від 27.01.2014;

від відповідача - Євась О. Ю., довіреність від 27.01.2014,

В С Т А Н О В И В:

Приватна «Білдінг» компанія, м. Чернівці, звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці про визнання недійсною вимоги про сплату боргу від 22.12.2005 № Ю-347 на суму 63518,06 грн., посилаючись на те, що вона суперечить вимогам Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ, «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97 та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98.

В ході розгляду справи позивач відповідно до статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України позовну вимогу змінив на визнання зазначеної вимоги відповідача нечинною.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що оскаржувана вимога прийнята без будь-яких порушень чинного законодавства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2008 усі судові рішення у справі скасовано, а справу направлено до господарського суду Чернівецької області на новий розгляд.

Справа передана до розгляду судді Паскарю А. Д.

Провадження у справі неодноразово зупинялося та поновлялося. Востаннє провадження у справі поновлено ухвалою від 14.01.2014.

У судовому засіданні представники позивача, наполягавши на задоволенні позову, пояснили, зокрема, що вимога неправомірно містить штраф і пеню, які вказуються лише у разі їх узгодження.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у його письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

В листопаді 2005 року Управлінням Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці проведено перевірку правильності, повноти нарахування та своєчасної сплати приватною «Білдінг» компанією збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду та його витрачання за період з 01.01.2005 по 31.10.2005, за результатами якої складено відповідний акт від 16.11.2005.

З акту перевірки вбачається, що за період з 01.01.2005 по 31.10.2005 позивачеві донараховано страхових внесків на суму 74450,45 грн., прострочена заборгованість страхувальника станом на 31.10.2005 становить 43 665,48грн.

На підставі зазначеного акту перевірки керівником УПФУ в Першотравневому районі м. Чернівці 22.12.2005 року винесено вимогу за № Ю-347 про сплату боргу в розмірі 63 518,06 грн.., з яких 43 665,48 грн. - сума донарахованої недоїмки, 18 036,94 грн. - фінансові санкції, 691,62 грн. - нарахована пеня та 1124,02 грн. - поточна заборгованість за жовтень-листопад 2005 року.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) роботодавцями є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Статтею 15 Закону встановлено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Підпунктом 6 частини другої статті 17 Закону передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до статті 18 Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Згідно з частиною шостою статті 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 1 статті 14 цього Закону, є календарний місяць.

При цьому в підпункті 1 частини восьмої розділу XV «Прикінцеві положення» Закону вказано, що страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і у порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для відповідних платників збору.

Перелік осіб, що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, встановлено статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», пунктом 1 якої передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи.

За приписом статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, встановлюються ставка збору в розмірі 32 відсотки від об'єкта оподаткування.

Стосовно Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції від 28.06.1999) суд зазначає, що він регулює відносини, які пов'язані зі сплатою податків, зборів інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. Однак страхові внески не відносяться до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

В цьому контексті суд вважає, що посилання позивача як платника єдиного податку на згаданий Указ Президента України, який не регулює спірні правовідносини між сторонами, є безпідставним, оскільки позивач був зобов'язаний в період з 01.10.2005 по 31.10.2005 на загальних підставах нараховувати та сплачувати страхові внески за ставкою 32,3 відсотки від суми фактичних витрат на оплату праці своїх працівників, що він не зробив.

За таких обставин суд дійшов висновку, що донарахування страхових внесків з урахуванням сум, сплачених позивачем на державне пенсійне страхування у складі єдиного податку на суму 44789,50 грн., з яких 43 665,48 грн. складають суму донарахованої недоїмки, а 1124,02 грн. поточна заборгованість за жовтень-листопад 2005 року, проведено з дотриманням вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зі змінами від 05.04.2004 № 5-1, зареєстрованою Мінюстом України 22.04.2004 за № 514/9113 (далі - Інструкція), та є правомірним.

Разом з тим, суд вважає безпідставним включення відповідачем в графах 4, 5 вимоги відповідно фінансової санкції (штрафу) на суму 18036,94 грн. та пені на суму 691,62 грн.

Так, в пункті 1 вимоги, яка є Додатком № 9 до пункту 8.3 Інструкції, вказано, що графи 4, 5 вимоги заповнюються в разі формування узгодженої суми, яка підлягає направленню до органів державної виконавчої служби.

Втім, з матеріалів справи вбачається, що з результатами перевірки, викладеними в акті відповідача від 16.11.2005, керівники позивача не погодилися, акт підписали з письмовими зауваженнями, викладеними на двох сторінках, що достеменно свідчить про те, що на день формування оспорюваної вимоги розмір штрафу та пені сторонами не був узгоджений.

Пунктом 8.2 Інструкції передбачено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, в тому числі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків. У даному випадку вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.

Як вже зазначено вище, акт перевірки відповідача датований 16.11.2005, вимогу сформовано тільки 22.12.2005 та на адресу позивача скеровано 24.12.2005, тобто майже через один місяць з дня отримання позивачем акту перевірки.

Однак зазначена обставина жодним чином не призвела до позбавлення позивача можливості оскаржити вимогу відповідача про сплату боргу, про що, зокрема, свідчить предмет даного спору.

Водночас факт несвоєчасного формування відповідачем вимоги та її скерування позивачеві не усуває наслідки допущеного позивачем порушення щодо повної та своєчасної сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та не призвів до поновлення порушених інтересів держави в особі відповідача.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково, тобто оскаржену вимогу слід визнати нечинною лише в частині включення в неї фінансових санкцій (штрафу) та пені.

Судові витрати, здійснені позивачем, слід повернути йому з Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених вимог.

Статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З матеріалів справи видно, що в ході її розгляду відповідач був ліквідований, а його правонаступником стало Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що вибувшого відповідача належить замінити його правонаступником - Управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернівцях.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 17, 55, 160-163, 167, 185, 186, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Замінити відповідача (Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці) його правонаступником - Управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернівцях.

2.Позов задовольнити частково.

3.Визнати нечинною вимогу Управління Пенсійного фонду в Першотравневому районі міста Чернівці від 22.12.2005 № Ю-347 в частині застосування фінансової санкції (штрафу) в сумі 18036,94 грн. та стягнення пені в сумі 691,62 грн.

4.В решті позову відмовити.

5.Повернути з Державного бюджету України Приватній «Білдінг» компанії, м. Чернівці, (код 32726368, м. Чернівці, вул. Енергетична, 3-А), державне мито в сумі 25,06 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 34,79 грн.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня отримання сторонами її копії, якщо протягом цього строку не подано апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернівецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя А. Паскарь