Рішення

від 07.02.2014 по справі 915/57/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2014 року Справа № 915/57/14

м. Миколаїв

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОТОН" (51940, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, пр. Металургів, 6, кв. 4);

до товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський біопаливний завод", (54000, м. Миколаїв, вул. Проектна, буд. 3/1);

про стягнення 96253,65 грн.

Суддя А.П.Алексєєв

Представники:

від позивача - Папірний О. В., довіреність №1/25-14 від 25.01.2014 р.

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

Позов поданий товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОТОН" до товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський біопаливний завод" про стягнення 96253,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням зобов'язань по договору поставки № 2910/12-1П від 29.10.2012 року в частині розрахунку за поставлену продукцію.

Ухвалою від 21.01.2014 року було прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 07.02.2014 року (а.с. 1).

Відповідач позов не заперечив і не спростував, у судове засідання представника не направив, ухвала суду від 21.01.2014 року, що направлена на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, повернута до суду органом поштового зв'язку з позначкою «за закінченням терміну зберігання». Так, суд вважає, що про дату, час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Оскільки, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, що повернуто органами зв'язку з позначкою «за закінченням терміну зберігання», з урахуванням конкретних обставин цієї справи, суд вважає належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій, а тому визнає можливим розглянути справу за відсутності представника останнього.

Оскільки, відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на позовну заяву, спір розглянуто за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 07.02.2014 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Обставини справи.

29 жовтня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОТОН" (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський біопаливний завод" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 2910/12-1П.

Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов'язався передати у власність покупцю продукцію, яка належить постачальнику визначену в специфікаціях, в яких сторони повинні погоджувати найменування (номенклатуру, асортимент), кількість, ціну продукції, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити продукцію на умовах, які передбачені для цього договору. Ціна продукції включає ПДВ.

Відповідно до пункту 1.2. договору його сума складає приблизно 504000.00 грн., включаючи ПДВ 84000.00 грн. Остаточна сума договору визначається як сукупна загальна вартість продукції, що поставляється згідно усіх накладних.

Згідно п. 2.1. договору поставки покупець зобов'язується здійснити оплату за продукцію в наступному порядку: оплата продукції здійснюється покупцем у строк, що не перевищує 20 банківських днів від дня приймання-передачі продукції, шляхом безготівкових платежів у національній валюті України, на поточний рахунок постачальника, незалежно від наявності у покупця рахунку та інших документів, надання яких передбачено цим договором. Датою сплати є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. За згодою сторін можливо застосовувати інші форми розрахунків (вексель).

Пунктом 3.2. договору поставки передбачено, що датою поставки продукції на умовах «DAP» (Інкотермс-2010) є дата підписання видаткової накладної про передачу партії продукції. Моментом переходу права власності на товар є момент підписання видаткової накладної.

Згідно п. 4.3. договору поставки після прийому продукції і підписання накладної, продукція вважається прийнятою за якістю і кількістю в повному обсязі, претензії щодо якості та кількості продукції у майбутньому вважати такими, що заявлені з пропуском строку на пред'явлення претензії.

Відповідно до п. 5.3. договору у випадку несплати або неповної оплати покупцем вартості продукції постачальника, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені проводиться в ході всього періоду прострочення виконання, незалежно від його тривалості, без урахування обмежень, встановлених ст. 232 ГК України.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що у разі несплати або неповної оплати покупцем вартості продукції, покупець сплачує постачальнику інфляційні витрати і проценти річних у розмірі 1% на день від суми, простроченої до сплати, в порядку ст. 625 ЦК України.

Згідно п. 9.1. договору постачання він вступив в силу з моменту його підписання і діяв до 31.12.2012 року. Норми договору, що стосуються порядку і строків поставки або оплати за продукцію, а також норми щодо відповідальності за невиконання грошових зобов'язань згідно договору діють до виконання сторонами свої зобов'язань із договору.

01.11.2012 року до договору поставки № 2910/12-1П від 29.10.2012 року сторонами було підписано дві специфікації, відповідно до яких визначено загальну суму поставки по кожній специфікації, а саме:

- № 01 на загальну суму 6300,00 грн.;

- № 02 на загальну суму 18900,00 грн.

Порядок оплати за цими специфікаціями сторони визначили наступним чином: оплата продукції здійснюється покупцем у строк, що не перевищує 20 банківських днів від дня приймання-передачі продукції, шляхом безготівкових платежів у національній валюті України, на поточний рахунок постачальника.

За вищевказаними специфікаціями №01, №02 позивач поставив продукцію, а представник відповідача на підставі довіреності № 60 від 01.11.2012 року (а.с. 19) отримав продукцію на загальну суму 25200,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0111/001 від 01.11.2012 року та № РН-0111/002 від 01.11.2012 року (а.с. 17,18).

27.11.2012 року сторонами було підписано специфікацію № 03 до договору поставки № 2910/12-1П від 29.10.2012 року, відповідно до якої визначено загальну суму поставки згідно даної специфікації у сумі 42000,00 грн.

Порядок оплати за цією специфікацією визначили наступним чином: оплата продукції здійснюється покупцем у строк, що не перевищує 20 банківських днів від дня приймання-передачі продукції, шляхом безготівкових платежів у національній валюті України, на поточний рахунок постачальника.

За вищевказаною специфікацією №03 позивач поставив, а представник відповідача на підставі довіреності № 62 від 27.11.2012 року (а.с. 21) отримав продукцію на суму 42000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0111/010 від 27.11.2012 року (а.с. 20).

Відповідно до вищевказаних специфікацій та видаткових накладних позивач виставив відповідачу рахунки на оплату, а саме:

- СФ-2910/008 від 29.10.2012 року на суму 6300.00 грн.;

- СФ-0111/002 від 01.11.2012 року на суму 18900,00 грн.;

- СФ-2711/005 від 27.11.2012 року на суму 42000,00 грн.

Позивач свої зобов'язання за договором поставки № 2910/12-1П від 29.10.2012 року виконав належним чином, що підтверджується вищевказаними видатковими накладними.

Відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково, оплативши лише рахунок №СФ-2910/008 від 29.10.2012 року на суму 6300.00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 772 від 02.11.2012 року.

Станом на день подання позовної заяви борг у розмірі 60900,00 грн. відповідачем не сплачений.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача:

- 8515,65 грн. - пені;

- 26838,00 грн. - 1% на день від суми простроченого платежу;

Позивач в обґрунтування позову посилається на ст.ст. 526, 530, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалось, відповідач у судове засідання свого представника не направив, правом участі у судовому засіданні не скористався, позов не заперечив і не спростував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач просить стягнути з відповідача борг за поставлений товар по договору поставки № 2910/12-1П від 29.10.2012 року у сумі 60900,00 грн.,

Позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 67200,00 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 17,18,20), відповідач за поставлену продукцію розрахувався з позивачем частково, сплативши останньому лише 6300,00 грн.

На підставі вищевикладеного сума неоплаченого товару склала 60900,00 грн. (67200,00 - 6300,00 = 60900,00 грн.).

Відповідно п. 1.1. договору постачальник зобов'язався передати у власність покупцю продукцію, яка належить постачальнику визначену в специфікаціях, в яких сторони повинні погоджувати найменування (номенклатуру, асортимент), кількість, ціну продукції, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити за продукцію на умовах, які передбачені для цього договору. Ціна продукції включає ПДВ.

Пунктом 2.1. договору поставки та специфікаціями визначено, що оплата продукції здійснюється покупцем у строк, що не перевищує 20 банківських днів від дня приймання-передачі продукції, шляхом безготівкових платежів у національній валюті України, на поточний рахунок постачальника.

Відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався.

Отже, позовна вимога щодо стягнення боргу в сумі 60900,00 грн. є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути із відповідача 8515,65 грн. пені на підставі п. 5.3 договору за загальний період нарахування з 17.01.2013 року по 17.01.2014 року.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.3. договору у випадку несплати або неповної оплати покупцеві вартості продукції постачальника, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені проводиться в ході всього періоду прострочення виконання, незалежно від його тривалості, без урахування обмежень, встановлених ст. 232 ГК України.

Відповідно до умов п.2.1 договору поставки прострочення за видатковими накладними:

- № РН-0111/002 від 01.11.2012 року на суму 18900,00 грн. настало з 30.11.2012 року (20 банківських днів з 02.11.2012 року);

- № РН-0111/010 від 27.11.2012 року на суму 42000,00 грн. настало з 26.12.2012 року (20 банківських днів з 28.11.2012 року).

Отже, загальний період прострочення за вищевказаними видатковими накладними становить з 26.12.2012 року по 17.01.2014 року, проте позивач просить стягнути з відповідача пеню лише за частину періоду, а саме з 17.01.2013 року по 17.01.2014 року.

Господарський суд за своєю ініціативою не може збільшувати період нарахування пені, оскільки це вплине на розмір позовних вимог.

Господарським судом зроблено перерахунок пені за той період прострочення грошового зобов'язання, за який позивач просить стягнути з відповідача пеню, а саме за період з 17.01.2013 року по 17.01.2014 року:

60900,00 : 100 х 7,5 х 2 : 365 х 144 = 3603,95 грн. (період нарахування з 17.01.2013 року по 09.06.2013 року включно);

60900,00 : 100 х 7 х 2 : 365 х 64 = 1494,97 грн. (період нарахування з 10.06.2013 року по 12.08.2013 року включно);

60900,00 : 100 х 6,5 х 2 : 365 х 158 = 3427,09 грн. (період нарахування з 13.08.2013 року по 17.01.2014 року включно).

3603,95 + 1494,97 + 3427,09 = 8526,01 грн. (загальний період нарахування з 17.01.2013 року по 17.01.2014 року).

Відповідно до вищезазначеного розрахунку господарським судом встановлено, що пеня за загальний період нарахування з 17.01.2013 року по 17.01.2014 року (включно) становить 8526,01 грн., що на 10,36 грн. більше, ніж просить стягнути позивач.

Господарський суд за своєю ініціативою не може збільшувати розмір позовних вимог.

Отже, позовна вимога щодо стягнення пені за період з 17.01.2013 року по 17.01.2014 року підлягає задоволенню в тому розмірі, в якому просить позивач, а саме у сумі 8515,65 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача проценти у розмірі 1% на день від суми простроченого платежу за період нарахування з 30.11.2012 року по 31.01.2013 року у сумі 26838 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що у разі несплати або неповної оплати покупцем вартості продукції, покупець сплачує постачальнику інфляційні витрати і процент річних у розмірі 1% на день від суми, простроченої до сплати, в порядку ст. 625 ЦК України.

Розрахунок позивача містить арифметичну помилку, а саме: позивач здійснив нарахування 1% на день від суми простроченого платежу за загальний період з 30.11.2012 року по 31.01.2013 року розділивши його на два періоди.

Перший період з 30.11.2012 року по 25.12.2012 року складає 26 днів, проценти річних у розмірі 1% на день від суми простроченого платежу за цей період становлять 4914,00 грн. (18900 :100 х 1 х 26 = 4914,00 грн.) Розрахунок за перший період здійснено правильно.

Розрахунок за другий період з 26.12.2012 року по 31.01.2013 року здійснено з помилкою, оскільки позивач за цей період здійснив нарахування процентів річних у розмірі 1% на день від суми простроченого платежу за 36 днів, а період нарахування з 26.12.2012 року по 31.01.2013 року складається з 37 днів.

Господарським судом здійснено перерахунок процентів річних у розмірі 1% на день від суми простроченого платежу за період з 26.12.2012 року по 31.01.2013 року, який складає 37 днів та встановлено, що проценти річних у розмірі 1% на день від суми простроченого платежу за цей період становлять 22533,00 грн. (18900 :100 х 1 х 26 = 22533,00 грн.)

Всього за загальний період нарахування з 30.11.2012 року по 31.01.2013 року становить 27447,00 грн. (22533,00 + 4914,00 = 27447,00), що на 609,00 грн. більше, ніж просить стягнути позивач.

Господарський суд за своєю ініціативою не може збільшувати розмір позовних вимог.

Отже, позовна вимога щодо стягнення процентів річних у розмірі 1% на день від суми простроченого платежу підлягає задоволенню в тому розмірі, в якому просить позивач, а саме у сумі 26838,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОТОН" задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський біопаливний завод" (54000, м. Миколаїв, вул. Проектна, буд. 3/1, код ЄДРПОУ 36813695) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОТОН" (51940, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, пр. Металургів, 6, кв. 4, код ЄДРПОУ 30740705) грошові кошти в розмірі 96253,65 грн. (дев'яносто шість тисяч двісті п'ятдесят три грн. 65 коп.), з яких: 60900,00 грн. (шістдесят тисяч дев'ятсот грн. 00 коп.) - борг, 8515,65 грн. (вісім тисяч п'ятсот п'ятнадцять грн. 65 коп.) - пеня, 26838,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот тридцять вісім грн. 00 коп.) - проценти річних у розмірі 1% на день від суми простроченого платежу та 1925,08 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять п'ять грн. 08 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до ст. 91, 93 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 13 лютого 2014 року.

Суддя А.П.Алексєєв