Рішення

від 03.02.2014 по справі 910/23272/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23272/13 03.02.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ГЛОБАЛЬНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ УКРАЇНА"

до товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗЗ ЕЙЧ-АР КОНСАЛТИНГ"

про стягнення 101.591,75 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Волкова Н.М. - за довіреністю від 02.01.2014 № 5/14;

відповідача: не з'явились.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ГЛОБАЛЬНИХ звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗЗ ЕЙЧ-АР КОНСАЛТИНГ" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 101.591,75 грн.

Суть спору: позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що останній, на виконання укладеного між сторонами даного спору договору про надання послуг від 01.07.2013 № 01-07/13-120, надав відповідачеві послуги загальною вартістю 98.329,55 грн, останній їх отримав, але у повному обсязі не оплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем основної заборгованості в сумі 98.329,55 грн.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 101.591,75 грн, з яких: 98.329,55 грн - основна заборгованість та 3.262,20 грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/23272/13. Вказаною ухвалою розгляд даної справи призначено судом на 13.01.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 розгляд справи відкладено на 03.02.2014 в порядку, передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвали винесені у даній справі надсилалися господарським судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи належним чином.

Повноважний представник відповідача у судові засідання не з'явився, відповідач про поважні причини нез'явлення його представника суд не повідомив.

Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 03.02.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ГЛОБАЛЬНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ УКРАЇНА", як виконавцем, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "БАЗЗ ЕЙЧ-АР КОНСАЛТИНГ", як замовником, (далі - відповідач) укладено договір про надання послуг від 01.07.2013 № 01-07/13-120 (далі - Договір), у відповідності до його предмету позивач, на замовлення відповідача, бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених Договором та Додатками до нього, надавати відповідачеві послуги на комерційній основі, а останній зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (п. 2.1 Договору).

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що перелік послуг та особливі умови їх надання визначені у Додатку № 1 до Договору.

Згідно п. 6.1 Договору, його ціна, порядок розрахунків та інші фінансові умови Договору викладені в Додатку № 6 до Договору.

Ціна Договору складається із вартості послуг наданих позивачем та прийнятих відповідачем протягом строку дії Договору, що підтверджується Актами здачі-приймання наданих послуг, підписаними сторонами в рамках виконання Договору (п. 1 Додатку № 6 до Договору).

У пункті 14 Додатку № 6 до Договору сторони погодили, що рахунок, виставлений позивачем за відповідний розрахунковий період, на підставі Акту здачі-приймання наданих послуг за такий період, повинен бути сплачений відповідачем протягом 20 (двадцяти) календарних днів з останнього дня такого розрахункового періоду, шляхом простого банківського переказу у національній валюті України на поточний рахунок позивача. "Розрахунковий період" - означає період з 00:00:00 1 (першого) дня календарного місяця до 23:59:59 останнього дня календарного місяця (за київським часом), якщо сторони письмово не домовилися про інше (п. 1.1.12 Договору).

Як визначено п. 7.1 Договору, у разі прострочення відповідачем оплати наданих позивачем послуг за Договором, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої у строк суму за кожен день такого прострочення.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між замовником та виконавцем Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем виставлено відповідачеві рахунки від 31.07.2013 № СФ-2014787 на суму 100.989,55 грн та від 31.08.2013 № СФ-2015064 на суму 2.700,00 грн на оплату наданих послуг за Договором, а всього на загальну суму 103.689,55 грн (належним чином засвідчені копії рахунків містяться у матеріалах справи, а їх оригінали оглянуто у судовому засіданні).

Факт надання позивачем відповідачеві послуг загальною вартістю 103.689,55 грн підтверджується Актом здачі-приймання наданих послуг від 31.07.2013 № ОУ-2014750 на суму 100.989,55 грн. та від 31.08.2013 № ОУ-2015047 на суму 2 700,00 грн. (належним чином засвідчені копії вказаних Актів містяться у матеріалах справи, а їх оригінали оглянуто у судовому засіданні).

Спір між сторонами даного судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строків оплати послуг, відповідач у строк, встановлений п. 14 Додатку № 6 до Договору, послуги на користь позивача оплатив частково, таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем, станом на момент вирішення даного спору по суті, складає 98.329,55 грн.

Отже, виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту оплати відповідачем наданих позивачем послуг в сумі 98.329,55 грн., сторонами спору до суду не подано.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості, яка виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов'язання за Договором, підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 98.329,55 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

У зв'язку з тим, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення правил здійснення господарської діяльності, позивачем заявлено позовну вимогу про застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені в сумі 3.262,20 грн.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, з у рахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем позовна вимога про застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені в сумі 3.262,20 грн підлягає задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, 20 січня 2014 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої останній просив суд вжити заходи до забезпечення позову та накласти арешт на майно відповідача, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 8, а також на грошові кошти, що знаходяться на поточному банківському рахунку відповідача.

Розглянувши згадану вище заяву, суд її відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Абзацом 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 № 16 (далі - Постанова) передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абзацу 2 п. 3 Постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач свою заяву про забезпечення позову належним чином не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, суду не надав.

За таких обставин суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову та не визнає за необхідне накладати арешт на майно та грошові кошти, які належать відповідачеві.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗЗ ЕЙЧ-АР КОНСАЛТИНГ" (01025, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 8; ідентифікаційний код 37819289, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ГЛОБАЛЬНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ УКРАЇНА" (04112, м. Київ, Шевченківський район, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; ідентифікаційний код 34487322, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 98.329,55 (дев'яносто вісім тисяч триста двадцять дев'ять) грн 55 коп.; пеню в сумі 3.262,20 (три тисячі двісті шістдесят дві) грн 20 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2.031,84 (дві тисячі тридцять одна) грн. 84 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08 лютого 2014 року.

Суддя С.В. Балац