Рішення

від 03.02.2014 по справі 910/14632/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14632/13 03.02.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНОС»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «М.І.К. SCHORR GMBH»

про розірвання договору та стягнення 115.370,95 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Каратнюк Т.Г. - за довіреністю від 19.08.2013 № 19;

відповідача: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОНОС» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «М.І.К. SCHORR GMBH» про розірвання договору та стягнення з останнього 116.134,38 грн заборгованості.

Суть спору: позовні вимоги товариством з обмеженою відповідальністю "КРОНОС" мотивовані тим, що останній, на виконання своїх грошових зобов'язань за укладеним між сторонами спору договору поставки товару від 24.07.2012 № 1208, здійснив на користь відповідача попередню оплату товару, проте, товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «М.І.К. SCHORR GMBH» товар у повному обсязі не поставлений.

Таким чином, у зв'язку із допущенням відповідачем істотного порушення умов договору від 24.07.2012 № 1208, яке полягає у частковій поставці товару, позивачем заявлено позовну вимогу про розірвання вказаного правочину та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 94.900,12 грн, яка була перерахована відповідачеві в якості попередньої оплати товару.

Крім того, з огляду на те, що відповідачем порушено зобов'язання за договором від 24.07.2012 № 1208, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 21.234,26 грн.

27 січня 2014 року до господарського суду від представника позивача надійшла заява № 18 в порядку, визначеному ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до якої позивач зменшив розмір своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу та просив суд стягнути з відповідача штраф в сумі 20.470,83 грн.

Заява позивача від 27.01.2014 № 18 про зменшення позовних вимог судом прийнята, тому спір розглядається з урахуванням зменшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2013 прийнято вказаний вище позов до розгляду та порушено провадження по справі № 910/14632/13 (суддя Станік С.Р.).

Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 № 04-1/976 призначено повторний автоматичний розподіл даної справи у зв'язку з обранням судді Станіка С.Р. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду.

В результаті зазначеного вище повторного автоматичного розподілу справу № 910/14632/13 передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 справу № 910/14632/13 прийнято до провадження судді Балац С.В.

Ухвали, винесені Господарським судом міста Києва у даній справі, надсилалися останнім відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи належним чином.

Повноважний представник відповідача у судові засідання не з'явився, відповідач про поважні причини нез'явлення його представника суд не повідомив.

Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 03.02.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю «КРОНОС», як покупцем, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «М.І.К. SCHORR GMBH», як постачальником, (далі - відповідач) укладено договір поставки товару від 24.07.2012 № 1208 (далі - Договір), у відповідності до предмету якого відповідач зобов'язується поставити та передати у власність позивача товар, перелік якого зазначено у Додатку № 1 (Специфікація), загальною вартістю 358.781,35 грн у строки, передбачені Договором (п. 1.1 Договору).

Як визначено сторонами у п. 3.1 Договору, позивач здійснює попередню оплату (аванс) у розмірі 80 (вісімдесят) відсотків від загальної вартості товару, а саме 287.025,08 грн протягом 3 (три) банківських днів з дати укладення Договору. Остаточний розрахунок у розмірі 20 (двадцять) відсотків від загальної вартості товару, а саме 71.756,27 грн, позивач здійснює протягом 3 (три) банківських днів з моменту передачі (вручення) товару позивачеві (п. 3.2 Договору).

У відповідності до п. 5.1 Договору, відповідач зобов'язується поставити товар у обсязі, передбаченому Договором (Додаток № 1) у строк до 22 жовтня 2012 року, за умови, якщо оплата у розмірі 80 % буде здійснена у строк до 27 липня 2012 року.

Пунктом 7.3.5 Договору передбачено, що позивач має право відмовитися від Договору в односторонньому порядку у випадку порушення відповідачем строку поставки товару, визначеного п. 5.1 Договору, більше ніж на 5 (п'ять) календарних днів та вимагати компенсації понесених збитків у зв'язку з такою відмовою.

У разі порушення строку поставки товару, передбаченого п. 5.1 Договору, відповідач сплачує штраф в розмірі 0,5 відсотків від суми несвоєчасно поставленого товару за кожен день затримки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент затримки за кожен день затримки. Це положення поширюється на весь період затримки виконання зобов'язання до моменту його повного виконання або до моменту припинення Договору в залежності від того, яка з подій наступить раніше (п. 8.1 Договору).

Згідно п. 11.5 Договору, вказаний правочин вступив в силу з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та скріплення підписів відбитками їх печаток та діє до повного виконання сторонами покладених на них обов'язків за Договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Так, позивач, виконуючи умови договору, передбачені п. 3.1 Договору, 05 липня 2012 року здійснив на користь відповідача попередню оплату товару в сумі 287.025,08 грн, що становить 80 % загальної вартості товару. Зазначений факт підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, яка наявну у матеріалах даної справи.

Спір між сторонами даного судового процесу виник внаслідок допущенного з боку відповідача істотного порушення умов Договору, передбачених пунктом 5.1 Договору. Відповідач поставив позивачеві товар частково на суму 192.124,96 грн, що підтверджується такими видатковими накладними, які наявні у матеріалах справи: від 20.12.2012 № 1208/12/1 на суму 82.300,02 грн та від 05.03.2013 № 1208/13/2 на суму 109.824,94 грн.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором, які полягають у поставці позивачеві товару, на суму 166.656,39 грн.

Отже, беручи до уваги те, що відповідачем допущене істотне порушення умов укладеного між сторонами спору правочину, позивач просить застосувати до договору поставки товару від 24.07.2012 № 1208 правила, встановлені ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, тобто розірвати вказаний правочин в судовому порядку, а також стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 94.900,12 грн, які були перераховані позивачем в якості попередньої оплати товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

За приписом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Загальні норми, якими регулюються відносини суб'єктів господарювання щодо розірвання договорів визначені главою 53 Цивільного кодексу України. Якщо сторони не можуть дійти згоди щодо розірвання договору, вони мають право передати спір на вирішення суду. Під час розірвання або зміни Договору у такий спосіб, потрібно обов'язково дотримуватися вимог передбачених у статтях 651, 652 ЦК України, статті 188 ГК України.

Передбачене ст. 188 Господарського кодексу України надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка використовує його добровільно, виходячи з власних інтересів, та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову про розірвання договору (постанова Верховного Суду України від 19 вересня 2011 р. у справі N 3-74гс11).

Статтею 651 ЦК України визначені підстави для зміни або розірвання договору, а саме: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України істотною умовою договору поставки є, зокрема, передача продавцем (постачальником) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця.

Таким чином, як вже встановлено судом вище, відповідач порушив своє зобов'язання за Договором поставки товару від 24.07.2012 № 1208, обумовлений сторонами у Додатку № 1 до Договору товар позивачеві у повному обсязі та у визначені строки не поставив, що, у розумінні ст. 712 Цивільного кодексу України, є порушенням істотної умови вказаного правочину.

Отже, з огляду на викладене, позовна вимога щодо розірвання вказаного правочину підлягає задоволенню шляхом застосування до Договору поставки товару від 24.07.2012 № 1208 правил, встановлених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ч.ч. 4, 5 ст. 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У даному випадку під збитками слід розуміти витрати позивача, які пов'язані зі здійсненням останнім на користь відповідача попередньої оплати товару, який відповідачем, у свою чергу, поставлений не був.

Таким чином, з огляду на те, що Договір поставки товару від 24.07.2012 № 1208 підлягає розірванню, то вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 94.900,12 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за Договором, позивач заявив позовну вимогу про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА "М.І.К. SCHORR GMBH» господарської санкції, передбаченої п. 8.1 Договору. Виходячи з аналізу умови, передбаченої вказаним пунктом Договору, сторони погодили господарську санкцію за порушення відповідачем зобов'язань за Договором у вигляді пені.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також, ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, оскільки відповідач не виконав своє зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 20.470,83 грн правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового та немайнового характеру покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір поставки товару від 24.07.2012 № 1208, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «КРОНОС» (98500, Автономна Республіка Крим, м. Алушта, вул. Леніна, буд. 2; ідентифікаційний код 31395365) та товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «М.І.К. SCHORR GMBH» (01133, м. Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, буд. 19/16 - літера «А»; ідентифікаційний код 20028360).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «М.І.К. SCHORR GMBH» (01133, м. Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, буд. 19/16 - літера «А»; ідентифікаційний код 20028360, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНОС» (98500, Автономна Республіка Крим, м. Алушта, вул. Леніна, буд. 2; ідентифікаційний код 31395365, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 94.900,12 (дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот) грн 12 коп.; пеню в сумі 20.470,83 (двадцять тисяч чотириста сімдесят) грн 83 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 3.454,42 (три тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн 42 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08 лютого 2014 року.

Суддя С.В. Балац