Рішення

від 07.02.2014 по справі 916/3412/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2014 р.Справа № 916/3412/13

За позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача Одеської обласної організації Національної спілки фотохудожників України

про стягнення 3730,90грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь

Від позивача: Клименко Б.В., довіреність №01-36/29 від 09.01.2014р.;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Одеської обласної організації Національної спілки фотохудожників України, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3730,90грн., а саме: суму заборгованості з орендної плати у розмірі 976,69грн., пені у розмірі 51,43грн. та неустойку у розмірі 2702,78грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.13р. порушено провадження у справі №916/3412/13.

17.01.14р. від позивача надійшла заява(вх.№1158/14 від 17.01.14р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи докази по справі.

Судом заява розглянута та задоволена, та залучено до матеріалів справи надані докази по справі.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань(відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою(тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність(вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом), а саме, за його юридичною адресою, згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

16.02.2005р. між Приморською райадміністрацією м.Одеси (Орендодавець) та Одеською обласною організацією Національної спілки фотохудожників України (Орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення №592/1/А/2, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 21,3кв.м, за адресою: м.Одеса, вул. В.Арнаутська, 55, під розміщення художньої майстерні Мамаєва В.М.

У відповідності з додатковим погодженням від 01.07.2006р. строк дії договору було продовжено до 27.05.2007р.

14.05.2007р. сторони підписали додаткове погодження до договору оренди, яким продовжили строк дії договору до 14 листопада 2007р., та змінили назву орендодавця на Представництво по управлінню комунальної власності Одеської міської ради(згідно з рішенням Одеської міської ради від 27.06.06р. №56-У), а також зазначено, що амортизаційні відрахування нараховуються та залишаються в розпорядженні балансоутримувача приміщення, а також змінили розмір орендної плати.

Додатковим погодженням від 29.10.2010р. строк дії договору оренди продовжено до 29.04.2011р.

Відповідно до рішення Одеської міської ради №273-VI від 31.01.2011р. найменування виконавчого органу, Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, замінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Згідно положення про Департамент комунальної власності, яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 28.02.11р. №384-УІ, Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Згідно п.п.2.2, 2.4 договору, за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1,20грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату та кошти за комунальні послуги, податок на землю.

Згідно з п.4.7 даного договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язався у 15-ти денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Відповідно до пункту 4.10 договору, у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує Орендну плату по день підписання акту приймання-передачі приміщення.

Згідно п.5.1 договору, за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки у відповідності з чинним законодавством. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору.

Відповідно до п.5.2 цього договору, за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченного платежу за кожен день прострочки.

Враховуючи порушення орендарем порядку внесення плати за користування приміщенням, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до суду з позовом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.12.12р. по справі №5017/3036/2012 позов задоволено повністю; розірвано договір оренди нежитлового приміщення №592/1/А/2 від 16.02.2005р., укладений між Приморською райадміністрацією Одеської міської ради та Одеською обласною організацією національної спілки фотохудожників України; виселено Одеську обласну організацію національної спілки фотохудожників України з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 21,3кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 55 та передано Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, стягнуто з Одеської обласної організацію національної спілки фотохудожників України на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати у сумі 1456,24грн., пені у розмірі 79,66грн., судовий збір у розмірі 2682,50грн.

Господарським судом Одеської області були видані відповідні накази, які пред'явлені до примусового виконання до Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Згідно акту державного виконавця від 21.05.2013р. Одеську обласну організацію Національної спілки фотохудожників України 21.05.2013р. було виселено з нежитлового приміщення.

27.09.2013р. позивач звернувся на адресу Орендаря з претензією №01-13/7567, згідно якої запропонував в строк до 15.10.13р. оплатити 3730,90грн., а саме: суму заборгованості з орендної плати у розмірі 976,69грн., пені у розмірі 51,43грн. та неустойку у розмірі 2702,78грн.

Не отримавши відповіді на надіслану претензію, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області із даним позовом про стягнення з Одеської обласної організації Національної спілки фотохудожників України заборгованості у розмірі 3730,90грн., а саме: суму заборгованості з орендної плати у розмірі 976,69грн. за період з 01.09.12р. по 20.12.2012р., пені у розмірі 51,43грн. за період з 16.10.12р. по 15.06.13р. та неустойку у розмірі 2702,78грн. за період з 21.12.2012р. по 21.05.2013р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (зі змінами та доповненнями) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди.

За вимогами ч.3 ст.18 вказаного Закону орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Так судом встановлено, що відповідач договірні зобов'язання по сплаті орендних платежів виконував неналежним чином, сплачував орендну плату несвоєчасно і не у повному обсязі, внаслідок чого за орендарем утворилася прострочена заборгованість за період з 01.09.12р. по 20.12.2012р., у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати у розмірі 976,69грн. за період з 01.09.12р. по 20.12.2012р., є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Одеської обласної організації Національної спілки фотохудожників України пені в розмірі пені у розмірі 51,43грн. за період з 16.10.12р. по 15.06.13р.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає, обґрунтованим та здійсненим відповідно до вимог діючого законодавства, тому судом підлягає задоволенню пеня у розмірі 51,43грн.

Крім того, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради заявлено до стягнення позовні вимоги про стягнення з Одеської обласної організації Національної спілки фотохудожників України неустойки у розмірі 2702,78грн. за період з 21.12.2012р. по 21.05.2013р.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно із п.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором, у тому числі у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Із місту наведеного пункту ст. 231 ГК України вбачається, що розмір штрафних санкцій обчислюється не тільки у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф); у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня), як це передбачено ст. 549 ЦК України; а і у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У даному випадку штрафні санкції у вигляді неустойки відповідно із умовами договору оренди та ч.2 ст. 785 ЦК України встановлюються у кратному розмірі до розміру орендної плати.

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, встановлена ч.2 ст. 785 ЦК України безумовно є штрафною санкцією, яка передбачена ст. 230 ГК України і вказаний висновок не суперечить висновку Вищого господарського суду України щодо неможливості застосування спеціальної позовної давності до цієї штрафної санкції, як самостійної майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин (Інформаційний лист ВГСУ від 29.05.12 р. №01-06/735/2012), оскільки такий висновок ВГС України ґрунтується на неможливості її отожнення із неустойкою, передбаченою п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

У даному ж випадку ж випадку неустойка, передбачена ч.2 ст. 785 ЦК України підпадає під визначення ст. 230 ГК України, як окремого виду штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платника податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України.

Сплата неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення не відповідає поняттям "постачання товарів" або "постачання послуг", з огляду на визначення цих понять Податковим кодексом України, за яким:

- постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 ПКУ);

- постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 ПКУ).

Згідно з п. 1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Таким чином, неустойка, передбачена ч.2 ст. 785 ЦК України, не може розглядатись як компенсація вартості наданих послуг, яка збільшує базу оподаткування податком на додану вартість, а за своєю правовою природою є штрафною санкцією.

Аналогічної правової позиції з аналогічних спірних правовідношень щодо нарахування ПДВ на штрафні санкції, дотримується і Державна податкова адміністрація України в листі №15098/10/15-0217 від 28.04.11р. „Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість штрафних санкцій та пені", в листі від 25.07.2001р. №9049/7/16-1277 "Щодо обкладення податком на додану вартість отриманої неустойки"; а також Вищий господарський суд України (постанова від 14.03.13 р. по справі №5017/1355/2012).

Так, судом встановлений факт неповернення Одеською обласною організацією Національної спілки фотохудожників України нежитлового приміщення, а лише 21.05.13р. Одеська обласна організація Національної спілки фотохудожників України звільнила приміщення, що підтверджується актом державного виконавця.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач безпідставно включив до складу неустойки суму податку на додану вартість у розмірі 450,46грн. (225,23грн. х 2), а тому з відповідача відповідно із ч.2 ст. 785 ЦК України підлягає стягненню неустойка у розмірі 2252,32грн.( 2702,78грн. - 450,46грн. = 2252,32грн.) за період з 21.12.2012р. по 21.05.2013р.

Аналогічну правову позицію про відсутність підстав для включення Департаментом комунальної власності Одеської міської ради податку на додану вартість до складу неустойки, викладено в постанові ОАГС від 26.09.2013р. по справі №916/76313, залишеною без змін постановою ВГСУ від 21.11.2013р. по справі №916/763/13.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення з Одеської обласної організації Національної спілки фотохудожників України підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 976,69грн., пені у розмірі 51,43грн. та неустойки у розмірі 2252,32грн. без врахування податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу неустойки.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1514,15грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Одеської обласної організації Національної спілки фотохудожників України (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 9, код ЄДРПОУ 20959516) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул.Артилерійська, 1, р/р37326027001909 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати у розмірі 976(дев'ятсот сімдесят шість)грн.69коп., пеню у розмірі 51(п'ятдесят одну)грн.43коп., неустойку у розмірі 2252(дві тисячі двісті п'ятдесят дві)грн.32коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1514(одну тисячу п'ятсот чотирнадцять)грн. 15коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.02.2014р.

Суддя Гут С.Ф.