Рішення

від 23.04.2009 по справі 9/45

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/45

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.09                                                                                           Справа№ 9/45

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Марочканич І. О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Дочірнього підприємства „Лакталіс-Україна”, м. Київ,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гологори”, Львів,

Про стягнення заборгованості в розмірі 301 194 грн. 90 коп., в т.ч. 281 912 грн. 23 коп. –основний борг, 10 871 грн. 78 коп. –пеня, 1 358 грн. 97 коп. –3 % річних за користування чужими коштами, 7 051 грн. 92 коп. –збитки від інфляції та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Машковська Є.М. - представник, за довіреністю від 02.11.2008р.

Від відповідача: Чупахін І.Р. –представник за довіреністю від 31.12.2008р.

Представникам сторін роз»яснино права та обов»язки передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено.

Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подали письмове клопотання.

Суть спору: розглядається справа за позовом Дочірнього підприємства „Лакталіс-Україна”, м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гологори”, Львів, про стягнення заборгованості в розмірі 301 194 грн. 90 коп., в т.ч. 281 912 грн. 23 коп. –основний борг, 10 871 грн. 78 коп. –пеня, 1 358 грн. 97 коп. –3 % річних за користування чужими коштами, 7 051 грн. 92 коп. –збитки від інфляції та стягнення судових витрат.

          Ухвалою суду від 12.03.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 24.03.2009 року, про що сторони були належним чином, під розписку повідомлені: Позивач –16.03.2009р., а Відповідач –16.03.2009р., рекомендованими кореспонденціями, відповідно № 4086084, № 4086076 (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення –в матеріалах справи).

          У зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання 24.03.2009 року розгляд справи було відкладено на 07.04.2009 року.

          07.04.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву на 23.04.2009 року.

          Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідач частково погасив заборгованість та просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 141 668 грн. 33 коп., пеню в сумі 9 219 грн. 85 коп., 3 % річних в сумі 1 159 грн. 33 коп., інфляційні витрати в сумі 7 287 грн. 47 коп. та стягнути судові витрати, просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі, з підстав зазначених у заяві про зменшення позовних вимог.

          Представник відповідача позовні вимоги визнає в повному обсязі, відзиву на позовну заяву не подав, вимог ухвал суду не виконав.

          В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

          1 грудня 2007 року між позивачем (Дочірнім підприємством „Лакталіс-Україна”) та  відповідачем (Товариства з обмеженою відповідальністю „Гологори”) було укладено Договір купівлі-продажу № Р041/08 „ПР”.

          Умовами зазначеного договору передбачено, що продавець (позивач –у справі) зобов”язується продати, а покупець (відповідач –у справі) зобов”язується купити продукцію вказану в товарно-транспортних накладних (далі Продукція) на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).

          Всі суттєві умови договору, які не можливо узгодити в момент його укладення, Сторони передбачили в товарно-транспортних накладних, які являються невід”ємною частиною даного Договору і є доказом виконання або неналежного виконання умов даного договору.

          Умови поставки товару сторони виклали у п. 1.2 договору купівлі-продажу, ціна і порядок розрахунків за цим договором визначено у п. 3.3 даного договору.

           Позивач свої зобов”язання за даним договором виконав, що підтверджується матеріалами даної справи: продав відповідачу продукцію на загальну суму 293 604,90 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: №НС-37284 від 16.12.2008р. на  суму 26 704,52 грн., №НС-37285 від 16.12.2008р. на  суму 479,23 грн., №ФГ-14094 від 17.12.2008р. на  суму 607,68 грн., №НС-37485 від 20.12.2008р. на  суму 180,48 грн., №НС-37486 від 20.12.2008р. на  суму 72 352,79 грн., №ФГ-14337 від 21.12.2008р. на  суму 1 480,32 грн., №НС-37630 від 23.12.2008р. на  суму 20 012,14 грн., №НС-37846 від 27.12.2008р. на  суму 155 191,74 грн., №НС-37847 від 27.12.2008р. на  суму 14 891,04 грн., №ФГ-14673 від 28.12.2008р. на  суму 1 704,96 грн.

          Відповідач вищевказану продукцію отримав згідно вищевказаних товарно-транспортних накладних та частково повернув позивачу на загальну суму 4 807,97 грн., згідно накладних на повернення товару: №НС-01881 від 30.12.08р. на суму 2 949,13 грн., №НС-01887 від 30.12.08р. на суму 1 681,42 грн., №НС-01926 від 31.12.08р. на суму 43,75 грн., №НС-01927 від 31.12.08р. на суму 4,07 грн., №НС-01928 від 31.12.08р. на суму 129,60 грн.

          Відповідно до п. 3.3 Договору відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за отриману продукцію на умовах відстрочення платежу не більше 10 (десяти) календарних днів з моменту виписки товарно-транспортної накладної на продукцію, плюс один день.

          Однак в порушенні договірних зобов'язань Відповідач, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував позивачу кошти за отриману продукцію.

          На час подання позивачем позовної заяви в суд, заборгованість відповідача перед позивачем складала 281 912 грн. 23 коп.

          З метою врегулювання спору у досудовому порядку, 23.01.2009 року позивач направив відповідачу претензію Вих. № 206-ю від 23.01.2009 року, рекомендованою поштою  від 28.01.2009 р.

          Претензія позивача залишена відповідачем без реагування.

          Як зазначив позивач в судовому засіданні, відповідач сплатив йому частину основного боргу в сумі 140 243 грн. 90 коп., про що подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

          В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами даної справи,  що основний борг відповідача перед позивачем, на час розгляду справи, складає 141 668 грн. 33 коп. (281 912,23 грн. –140 243,90 грн. = 141 668,33 грн.), так як відповідач сплатив позивачу частково основний борг в сумі 140 243,90 грн.

          Згідно ст. 207 Цивільного Кодексу України, такі договори купівлі-продажу вважаються укладеним в письмовій формі, оскільки є письмові документи з фіксацією істотних умов договору - предмету договору, ціни та асортименту товару, сторін договору.

            Крім того, згідно статті 334 Цивільного Кодексу України, такий момент передачі товару є моментом набуття відповідачем права власності на такий товар. Саме з часу отримання товару відповідачем до нього переходять всі права щодо придбаного товару та обов'язки щодо сплати його ціни.

           Стаття 692 Цивільного Кодексу України передбачає сплату ціни товару після його прийняття в повному обсязі.

            Абзац 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України передбачає виконання зобов'язання після настання події (в нашому випадку - передачі товару), зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події.        

           Відповідно до статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що  сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

          Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

          Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

          Відповідно до вимог  ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно                га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

          Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

          потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

          сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

          у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

          Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

          Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

          Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що  учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

          Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

          Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 9 219 грн. 85 коп., яка нарахована відповідно до пункту 7.2. Договору купівлі-продажу № Р041/08 „ПР”  у якому,  передбачено, у разі, якщо прострочення оплати за отриману продукцію по даному Договору продукцію Покупець зобов'язаний заплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожний день прострочення. (Розрахунок пені приведений у тексті додатку № 2 до позовної заяви про зменшення розміру позовних вимог).

          Правильність розрахунку пені була перевірена в судовому засіданні, розрахунок пені відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України та частині 2 статті 343 ГК України.

          Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у сумі 1 159 грн. 33 коп. та інфляційні витрати в сумі 7 287 грн. 47 коп., які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.

          Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Правильність розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних витрат була перевірена в судовому засіданні, відповідає розрахунку наведеному позивачем у додатках   № 3, № 4 позовної заяви про зменшення розміру позовних вимог, від так позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь трьох відсотків річних у розмірі 1 159 грн. 33 коп. та інфляційних витрат у розмірі 7 287 грн. 47 коп. підлягає до задоволення.

          Таким чином, загальний борг відповідача, враховуючи суму основного боргу, пеню, три відсотки річних та інфляційні витрати станом на 23.04.2009 року складає 159 334 грн. 98 коп., з яких: 141 668 грн. 33 коп. - сума основного боргу; 9 219 грн. 85 коп. – пеня, 1 159 грн. 33 коп. - 3 % річних, 7 287 грн. 47 коп. –інфляційні витрати.

          Суд заслухав пояснення представників сторін, оглянув та дослідив докази по справі, оцінив їх в сукупності, дійшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем визнаний, підлягає до задоволення частково.

          Позивачем за даним позовом сплачено 3 011 грн. 95 коп. державного мита, платіжним дорученням № 02103 від 04.03.09р. та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,  платіжним дорученням № 02104 від 04.03.09р.

          Відповідачем борг частково погашено 23.04.2009р. в сумі 140 243 грн. 90 коп. в процесі розгляду справи в господарському суді, відтак судові витрати покласти на відповідача в повному обсязі, відповідно до статті 49 ГПК України.

          На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 4-3, 4-7, 12, 15, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 77, п. 1-1, ст. 80, статтями 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                    В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовільнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гологори” ( юридична адреса: п. і. 79040, місто Львів, вулиця Сигнівка, 52/27; фактична адреса: п. і. 79000, місто Львів, вулиця Зелена, 147, склад № 3, Ідентифікаційний код 22369786) на користь Дочірнього підприємства „Лакталіс-Україна” (юридична адреса: п. і. 04050, місто Київ, вулиця Мельникова, 12; поштова адреса: п. і. 03062, місто Київ, вулиця Естонська, 120, Ідентифікаційний код 25593656)  141 668 грн. 33 коп. - сума основного боргу; 9 219 грн. 33 коп. –пені, 1 159 грн. 33 коп. - 3 % річних, 7 287 грн. 47 коп. –інфляційні витрати, 3 011 грн. 95 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          В частині стягнення з відповідача боргу в сумі 140 243,90 грн., який ним сплачено позивачу 23.04.2009р.  –припинити, за відсутністю предмету спору.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя