Рішення

від 11.02.2014 по справі 901/3956/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.02.2014 Справа № 901/3956/13 за позовом Заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

(вул. Казанська, 27, м. Сімферополь, АР Крим, 95006)

в інтересах держави в особі

Міністерства оборони України

(пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168)

Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь

(вул. Павленко, 9, м. Сімферополь, АР Крим, 95006)

до приватного підприємства «Артек - Союз»

(вул. Павленко, 2А, м. Сімферополь, АР Крим, 95006)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: військової частини А1743

(вул Калініна, 4, м. Сімферополь, АР Крим,95000)

про стягнення 43 169.60 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Прокурор: не з'явився, Сімферопольська Прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері;

Від позивача: не з'явився, Міністерство оборони України;

Від позивача: не з'явився, Квартирно - експлуатаційний відділ м. Сімферополя;

Від відповідача: Кордончик Олександр Володимирович, представник, довіреність б/н від 21.08.2013р., ПП «Артек-Союз»;

Від третьої особи: не з'явився, військова частина А1743.

Суть спору: Заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до приватного підприємства «Артек - Союз» та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 43 169.60 грн..

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 117 на використання електроенергії від 01 березня 2012 року в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг та обґрунтовані посиланнями на статтю 193 Господарського кодексу України та статті 509, 525, 526, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2013 року у даній справі залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Військову частину А 1743 (а.с. 1-2).

Прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що договір на використання електроенергії № 117 від 01 березня 2012 року є недійсним через відсутність у позивача спеціального дозволу (ліцензії) на постачання електричної енергії. Також зазначив, що позивачем неправомірно було виставлено рахунки із врахуванням ПДВ (а.с. 59).

Прокурор, представники позивачів та третьої особи у судове засідання 11 лютого 2014 року не з'явилися, витребуваних судом документів не надали, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, які склались між сторонами у справі та є достатніми для вирішення спору по суті, суд відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників прокурора, позивачів та третьої особи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 27 січня 2014 року за клопотанням представника відповідача (а.с. 69) в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів (а.с. 74-76).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам учасників судового процесу роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників учасників судового процесу відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд -

в с т а н о в и в:

01 березня 2012 року між військовою частиною А 1743 (споживач), приватним підприємством «Артек - Союз» (субспоживач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Сімферополь (платник) було укладено договір на використання електроенергії № 117 (а.с. 8-10).

Відповідно до пункту 1.1 договору споживач одержує електричну енергію від Сімферопольської МЕМ відповідно до договору № 1465 від 14 листопада 2005 року, а субспоживач частково використовує електроенергію на електропостачання приміщень, розташованих в будівлі за ГП № 88 - їдальня, № 24 - продовольчий склад та № 110 - овочесховище військового містечка № 7 в/ч А 1743 м. Сімферополь.

Згідно з пунктом 1.2 договору розрахунок відшкодування витрат за електроенергію, спожиту субспоживачем, буде здійснюватися згідно показників приладу обліку.

Відповідно до пункту 2.8 договору споживач зобов'язаний відшкодовувати витрати за використану електричну енергію, яка складається з тарифу, встановленого ВАТ «Крименерго» з урахуванням ПДВ.

Пунктом 6.1 договору сторони визначили, що розрахунковим періодом вважається період з п'ятого числа попереднього місяця по п'яте число поточного місяця.

Рахунок на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію субспоживачем нараховується платником на підставі наданої споживачем і погодженої з субспоживачем довідки про фактичне використання електроенергії. Рахунок надається субспоживачу щомісячно до 10 числа (пункт 6.2 договору).

Згідно з пунктом 6.3 договору субспоживач здійснює 100% оплату відшкодування витрат за спожиту електроенергію протягом 10 днів після одержання рахунку від платника.

Відповідно до пункту 6.4 договору звірення розрахунків між платником і субспоживачем здійснюється щомісяця зі складанням двостороннього акту.

Даний договір складений у трьох примірниках, що мають рівну юридичну силу, по одному для кожної із сторін, та діє з моменту підписання до 31 грудня 2012 року (пункт 7.1 договору).

Відповідно до пункту 7.3 договору, у разі, якщо жодна із сторін за один місяць до завершення дії договору не попередила іншу сторону про намір розірвати договір, дія даного договору продовжується ще на один рік.

На виконання умов договору споживачем 12 червня, 15 липня, 07 серпня, 06 вересня та 08 жовтня 2013 року було складено акти зняття показників приладів обліку споживання електроенергії по об'єктах військового містечка, які передані в експлуатацію підприємству «Артек - Союз», які були підписані представниками відповідачів (а.с. 13, 17, 19, 23, 25).

Відповідно до вимог договору Квартирно-експлуатаційним відділом м. Сімферополь було виставлено до сплати відповідачу рахунки № 117 від 10 червня 2013 року, від 15 липня 2013 року, від 14 серпня 2013 року, від 10 вересня 2013 року, від 15 жовтня 2013 року (а.с. 15, 18, 21, 24, 27).

Вказані рахунки були отримані нарочно представниками відповідача, що підтверджується підписами останніх, зробленими у рахунках.

За твердженням прокурора, відповідно до довідки, наданої Квартирно-експлуатаційним відділом м. Сімферополь за вих. № 10/1824, станом на 13 листопада 2013 року за відповідачем за надані послуги обліковується заборгованість за договором на використання електроенергії № 117 за травень - вересень 2013 року в сумі 43 169.60 грн., яка до даного часу не погашена (а.с. 10-17).

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору прокурор звернувся в інтересах позивачів до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача вказаної заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором про надання послуг в частині їх своєчасної та повної оплати, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Під час розгляду справи відповідачем заперечень щодо споживання ним електричної енергії на підставі вказаного договору надано не було.

Відповідно до статті 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що військовою частиною А 1743 надавались послуги приватному підприємству «Артек-Союз» з постачання електроенергії та виставлялись рахунки для оплати : № 117 від 10 червня 2013 року, від 15 липня 2013 року, від 14 серпня 2013 року, від 10 вересня 2013 року, від 15 жовтня 2013 року (а.с. 15, 18, 21, 24, 27), які були отримані нарочно представниками відповідача, що підтверджується підписами останніх, зробленими у рахунках.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порушення наведених вище правових норм та положень договору відповідачем належними доказами не доведено сплату 43 169.60 грн. за спожиту електричну енергію на підставі договору № 117 від 01 березня 2012 року, що свідчить про наявність правових підстав для стягнення з приватного підприємства «Артек-Союз» вказаної заборгованості.

Неспроможними суд вважає посилання представника відповідача на те, що у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь відсутня ліцензія на поставку електричної енергії, у зв'язку з чим договір № 117 від 01 березня 2012 року про надання послуг із забезпечення електроенергією є недійсним.

З аналізу умов договору № 117 від 01 березня 2012 року та вимог чинного законодавства, яке регулює питання постачання електроенергії (стаття 13 Закону України «Про електроенергетику» та ін.), вбачається, що даний договір не є договором про поставку електроенергії, як це стверджує відповідач, а Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополь не є енергопостачальником або суб'єктом електроенергетики, в розумінні статей 1, 2 Закону України «Про електроенергетику».

Крім того, він не відноситься до жодної з категорій, перелічених в Правилах користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31 липня 1996 року, та не веде будь - якої господарської діяльності в сфері електроенергетики. Від власних електроустановок Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь електроенергія приватному підприємству «Аретек-Союз» також не поставляється.

Договір, на підставі якого виникли спірні правовідносини, фактично є договором про відшкодування витрат на електричну енергію, що отримується субспоживачем через споживача.

Аналогічну позицію викладено в постановах Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2013 року у справі № 5002-20/4541-2012, від 12 березня 2013 року у справі № 5002-7/3919-2012 та постанові Вищого господарського суду України від 23 травня 2012 року у справі № 5002-33/3613-2011.

Також, слід мати на увазі зауваження, які містяться в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Так, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 Цивільного кодексу України є оспорюваним. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Стверджуючи про недійсність правочину, відповідач - приватне підприємство «Артек-Союз»,- не довів, що порушені його права чи законні інтереси, як і не надав доказів такої недійсності.

Також суд визнає хибними доводи представника відповідача щодо того, що позивачем неправомірно було виставлено рахунки із включенням ПДВ, оскільки умовами договору, а саме - пунктом 2.8 договору визначено, що відшкодування витрат за використану електричну енергію складається з тарифу, встановленого ВАТ «Крименерго», з урахуванням ПДВ.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає правомірним виставлення позивачем рахунків із врахуванням ПДВ.

Також не знайшли свого підтвердження й посилання представника на помилковість проведених позивачем, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь, розрахунків заборгованості.

Щодо застосування під час розрахунку вартості спожитої електричної енергії за серпень 2013 року тарифу, меншого, ніж встановлено Національним комітетом, що здійснює державне рулювання у сфері енергетики, суд зауважує, що це є правом позивача, та не порушило будь - яких прав відповідача, оскільки призвело до нарахування суми меншої, ніж вона мала би бути з урахуванням вищевказаних тарифів (а.с. 81, 100).

Таким чином, за відсутності належних доказів в обґрунтування заперечень представника відповідача, суд вбачає правові підстави для задоволення позовних вимог прокурора.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір обраховується з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється станом на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява подається до суду.

Враховуючи, що позовна заява прокурором була подана у 2013 році розмір мінімальної заробітної плати для розрахунку розміру судового збору має визначатись відповідно до норм Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік».

Таким чином, стягненню з відповідача у порядку статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає судовий збір в сумі 1720.50 грн..

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 13 лютого 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з приватного підприємства «Артек-Союз» (вул. Павленка, 2а, м. Сімферополь, 95006, р/р 26007048192001 в СФ АКБ «Імексбанк», МФО 308304, ЄДРПОУ 30741489) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь (вул. Павленко, 9, м. Сімферополь, АР Крим, 95006, р/р 35220005000144 у відділенні Державного казначейства АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 08220238) заборгованість в розмірі 43 169.60 грн..

3. Стягнути з приватного підприємства «Артек-Союз» (вул. Павленка, 2а, м. Сімферополь, 95006, р/р 26007048192001 в СФ АКБ «Імексбанк», МФО 308304, ЄДРПОУ 30741489) в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АРК код ЄДРПОУ 38040558, рахунок № 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) 1720.50 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська