Рішення

від 04.02.2014 по справі 910/412/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/412/14 04.02.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м.Києва"

до приватного підприємства "Ластівка"

про стягнення 4 785,27 грн.

Представники:

від позивача: Шумєєв О.Є. - представник за довіреністю № 45/39-Д від 01.10.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва" до приватного підприємства "Ластівка" про стягнення 4 785,27 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між 01.06.2010 року між комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району м. Києва та приватним підприємством "Ластівка" укладено договір № 4-389 о. Е-К на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення, відповідно до якого позивач надає комунальні послуги та здійснює експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення за адресою: вул. Кощиця, 11, загальною площею 18,0 кв.м., відповідач в свою в чергу зобов'язалось своєчасно та в повному обсязі сплачувати визначену договором плату за комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість станом на листопад 2013 року становить 4 659,08 грн.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з приватного підприємства "Ластівка" заборгованості за договором № 4-389 о. Е-К на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення в розмірі 4 659,08 грн., пеню в розмірі 72,79 грн., три відсотки річних в розмірі 53,24 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.01.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.02.2014 року.

У судове засідання 04.02.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 16.01.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 28445940.

Представника позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

01.06.2010 року між комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району м. Києва та приватним підприємством "Ластівка" укладено договір № 4-389 о. Е-К на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення, відповідно до якого позивач надає комунальні послуги та здійснює експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення за адресою: вул. Кощиця, 11, загальною площею 18,0 кв.м., відповідач в свою в чергу зобов'язалось своєчасно та в повному обсязі сплачувати визначену договором плату за комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до пункту 1.2 договору виконавець надає послуги по експлуатаційному обслуговуванню. Експлуатаційні витрати розраховуються щорічно, відповідно додатку № 2 до договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору позивач зобов'язався:

- надавати відповідачу комунальні послуги згідно з розрахунком планового споживання енерго-, та водоресурсів;

- у платіжній вимозі-дорученні на сплату вартості наданих комунальних послуг вказувати повну розшифровку за їх видами, об'ємами та тарифами;

- сприяти безперебійній роботі інженерного обладнання, що забезпечує надання комунальних послуг;

- надавати відповідачу експлуатаційні послуги згідно тарифів, розрахованих та затверджених позивачем.

Пунктом 2.2 договору сторонами були встановлені обов'язки орендаря, а саме:

- на першу вимогу позивача сплачувати вартість отриманих послуг незалежно від наслідків господарської діяльності до 20 числа поточного місяця згідно додатків № 1, 2;

- зберігати товарно-матеріальні цінності на стелажах висотою не менше 0,5 м від підлоги та 1 м від трубопроводу.

Додатком № 1 до договору сторони погодили перелік комунальних послуг, які надаються позивачем відповідачу за договором, а саме:

- холодне водопостачання і водовідведення;

- гаряче водопостачання - гарячого водопостачання не має;

- центральне опалення - центрального опалення не має;

- плата за електроенергію.

Додатком № 2 договору сторони погодили розрахунок витрат на експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення в місяць, які з 01.06.2010 р. склали 47, 78 грн.

Згідно з п. 5.1. договору, договір діє з 01.06.2010 року. по 01.06.2015 року.

30 травня 2012 року між приватним підприємством «Ластівка» та комунальним підприємством "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва" укладено договір № 4-125р про реструктуризацію заборгованості за раніше спожиті комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення, відповідно до якого боржник визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором за раніше спожиті експлуатаційно-комунальні послуги в сумі 3027,85 грн. станом на 01.06.2012 року.

Відповідно до п. 2 договору № 4-125р від 30.05.2012 року боржник зобов'язується сплатити зазначену в п. 1 суму з червня 2012 р. по серпень 2012 р., згідно додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

05.09.2013 року позивач надіслав відповідачу претензію вих. № 45/2271, відповідно до якої просить сплатити основну заборгованість в розмірі 3 027,85 грн., 113,55 грн. - три відсотки річних, отримана останнім 10.09.2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 02175 02745998, яка залишена без задоволення.

Основні засади господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 13 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що до житлово-комунальних послуги віднесені зокрема: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009, яка діяла на дату укладення Договору, встановлено типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до яких відносяться:

- прибирання прибудинкової території;

- прибирання сходових кліток;

- вивезення побутових відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення);

- прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі;

- технічне обслуговування ліфтів;

- обслуговування систем диспетчеризації ;

- технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: гарячого водопостачання; холодного водопостачання; водовідведення; теплопостачання; зливової каналізації;

- дератизація;

- дезінсекція;

- обслуговування димовентиляційних каналів;

- технічне обслуговування та поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності;

- поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків);

- поливання дворів, клумб і газонів;

- прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протипожежними сумішами;

- експлуатація номерних знаків на будинках;

- освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води;

- енергопостачання ліфтів;

- періодична повірка, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

Такий саме перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлений і Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 р. "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", яким визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 529.

Статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що:

- порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пунктами 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України (ч. 1);

- органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (ч. 3).

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, в тому числі, і встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 р., встановлено, що тарифи (нормативні витрати, пов'язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з додатком.

Зазначене кореспондується і з Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 р. "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", якою визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 року.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно відповідач зобов'язався на першу вимогу позивача сплачувати вартість отриманих послуг незалежно від наслідків господарської діяльності до 20 числа поточного місяця згідно додатків № № 1, 2.

Відповідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв на себе зобов'язання з оплати наданих послуг, що надаються позивачем, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 4 659,08 грн. є законними та обґрунтованими.

Також, позивач просить стягнути із відповідача 72,79 грн. пені, на підставі положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 3.1. договору, за несвоєчасне перерахування вартості послуг орендар сплачує виконавцю пеню у розмірі згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком з пені в розмірі 72,79 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 53,24 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Ластівка" (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 11, код ЄДРПОУ 32376605) на користь комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" (02091, м. Київ, Дарницький район, Харківське шосе, будинок 148-А, код ЄДРПОУ 31722755) 4 659 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 08 коп. основного боргу, 72 (сімдесят дві) грн. 79 коп. пені, 53 (п'ятдесят три) грн. 24 коп. 3% річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 13.02.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий