Рішення

від 12.02.2014 по справі 912/2267/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 рокуСправа № 912/2267/13 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2267/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі", с. Гора Бориспільського району Київської області

до відповідача: фермерського господарства "Якименка Тимофія Тимофійовича", с. Аврамівка Кіровоградського району Кіровоградської області

про стягнення 66 423,65 грн.

Представники :

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранголі" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з фермерського господарства "Якименка Тимофія Тимофійовича" на користь позивача заборгованості в сумі 66 205,16 грн.

28.01.14 р. позивачем у справі подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 66 423,65 грн. (а.с. 60-61).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що збільшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить до процесуальних прав позивача, а також зважаючи на те, що позивачем дотримано вимог процесуального закону щодо направлення заяви про збільшення розміру позовних вимог на адресу відповідача (а.с. 71-72), господарський суд розглядає вимоги позивача в редакції заяви, поданої 28.01.14 р.

Представник позивача в судовому засіданні 12.02.14 р. участі не брав.

03.02.14 р. на адресу господарського суду надійшло клопотання позивача від 29.01.14 р. про розгляд справи без участі повноважного представника товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі", в якому, зокрема, позивач зазначив про підтримання заявлених ним позовних вимог в повному обсязі (а.с. 67).

Враховуючи, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони господарського процесу і явка повноважного представника позивача судом обов'язковою не визнавалась, подане позивачем клопотання підлягає задоволенню.

Представник відповідача участі в судовому засіданні не брав, вимог господарського суду не виконав, письмових заперечень або будь-яких пояснень по суті спору суду не надав.

Копії ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 25.12.13 р. та про відкладення розгляду справи від 28.01.14 р. направлялись фермерському господарству "Якименка Тимофія Тимофійовича" рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою: 27612, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Аврамівка, вул. Перемоги, буд. 20, що зазначена позивачем у позові та підтверджена наявним в матеріалах справи Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 62).

Однак, зазначені вище листи повернулися на адресу суду з поштовою відміткою про причину невручення: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 30-31, 74-75).

Відповідно до п.п. 3.9.1., 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями), за змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, господарським судом дотримано вимог процесуального закону щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступне.

01.03.11 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Ранголі" (далі - Постачальник) та фермерським господарством "Якименка Тимофія Тимофійовича" (далі - Покупець) укладено договір поставки № 42/11 (далі - Договір, а.с. 11-13).

Відповідно до умов Договору, Постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність Покупця засоби захисту рослин (далі - товар), вказані в специфікації, що є невід'ємним додатком до цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату; асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, визначаються Специфікацією, що є додатком до цього Договору, а кожна партія товару зазначається у видатковій накладній (п.п. 1.1. - 1.2. Договору).

Згідно розділів 2, 3 Договору, умови та строки поставки визначаються сторонами у Специфікації.

Ціну, загальну вартість товару, умови та порядок розрахунків Постачальником та Покупцем погоджено у розділах 5, 6 Договору.

Так, згідно п.п. 5.1. - 5.4. Договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки встановлюється сторонами у Специфікації, що є невід'ємним додатком до цього Договору; у Специфікації за кожною окремою позицією асортименту товару вказується: найменування товару, одиниця виміру товару, кількість товару по кожній позиції, ціна за одиницю товару з урахуванням ПДВ в грн., сума за кожною окремою позицією товару з ПДВ в грн., загальна сума партії товару з ПДВ в грн., загальна сума ПДВ по партії товару в грн., загальна сума партії товару, що поставляється з урахуванням ПДВ в грн.; ціна на товар встановлюється в національній валюті України; загальна ціна Договору складається з суми вартості всіх партій товару, поставлених Постачальником протягом строку дії даного Договору.

За умовами п.п. 6.1. - 6.4. Договору, умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію товару визначаються в Специфікації до даного Договору, яка є його невід'ємною частиною; оплата вартості партії товару проводиться Покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий/поточний рахунок Постачальника; оплата банківських витрат, пов'язаних з переказом платежів за даним Договором, проводиться Покупцем за свій рахунок; датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.11 р., а в частині взаєморозрахунків сторін за даним Договором - до повного виконання сторонами свої зобов'язань (п. 9.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками Постачальника та Покупця, скріплений круглими печатками підприємств.

Шляхом підписання Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору, сторони погодили поставку товару на загальну суму 143 328,00 грн. на умовах відвантаження товару зі складу Постачальника та здійснення оплати Покупцем шляхом 100% передоплати вартості партії товару протягом двох банківських днів з моменту узгодження сторонами цієї Специфікації. Датою поставки товару є дата відвантаження партії товару зі складу Постачальника (а.с. 15).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: видаткової накладної № РН-0000092 від 18.04.11 р. позивачем на виконання своїх зобов'язань за Договором поставлено Покупцю партію товару на суму 33 408,00 грн. (а.с. 16).

Вказана вище видаткова накладна № РН-0000092 від 18.04.11 р. містить відмітку про отримання товару відповідачем, а саме: підпис повноважного представника Покупця та відтиск печатки підприємства у графі "Отримав (ла)".

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, за отриманий товар не розрахувався.

Отже, сума основної заборгованості відповідача за отриманий товар перед позивачем становить 33 408,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про сплату Покупцем заборгованості за отриманий товар (а.с. 17 - 22), однак, відповідач відповіді на звернення Постачальника не надав, за отриманий товар не розрахувався.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Доказів сплати заборгованості в сумі 33 408,00 грн. відповідачем до суду не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

За вказаних обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар в сумі 33 408,00 грн.

Крім суми основної заборгованості за Договором, позивач просить стягнути з відповідача 13 746,72 грн. пені, 798,42 грн. інфляційних втрат та 18 470,51 грн. 20% річних.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що у разі прострочення грошового зобов'язання за цим Договором, винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки.

Господарський суд не погоджується з розрахунком пені в сумі 13 746,72 грн. за період з 03.03.11 р. по 05.12.13 р., що наданий позивачем (а.с. 55), оскільки при здійсненні відповідного нарахування позивачем не повно враховано умови Договору.

Так, здійснюючи розрахунок пені позивач керувався п. 4 Специфікації до Договору, відповідного до якого, оплата товару здійснюється Покупцем шляхом 100% передоплати вартості товару протягом 2 банківських днів з моменту узгодження сторонами Специфікації. Таким чином, зазначає позивач у позові, відповідач зобов'язаний здійснити оплату товару у строк до 03.03.11 р. включно.

Виходячи з наведеного, позивачем початком періоду нарахування пені зазначено 03.03.11 р.

Господарський суд вважає доводи позивача хибними, враховуючи наступне.

Пунктом 3.10. Договору визначено право Постачальника поставити товар Покупцю без здійснення останнім попередньої оплати. При цьому, сторони чітко визначили, що в разі поставки товару без здійснення Покупцем попередньої оплати, оплата партії товару, що вказана у видатковій накладній здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту поставки партії товару.

Отже, пунктом 4 Специфікації до Договору сторони визначили строк здійснення Покупцем попередньої оплати, разом з цим, пунктом 3.10. Договору сторони передбачили також і порядок оплати без здійснення Покупцем попередньої оплати, у випадку коли Продавець скористався правом на поставку товару Покупцю до отримання попередньої оплати.

Оскільки, як вбачається з фактичних обставин справи, Постачальник скористався своїм правом і поставив Покупцю товар на суму 33 408,00 грн. без здійснення останнім попередньої оплати, при здійсненні розрахунку за отриманий товар відповідач мав керуватися саме п. 3.10. Договору.

Таким чином, зважаючи на дату поставки товару - 18.04.11 р., прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання за Договором має місце з 22.04.11 р. і саме з цієї дати має розпочинатись період прострочки та відповідно нарахування пені.

Отже, господарський суд дійшов висновку, що пеня за прострочення виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання має нараховуватись за період з 22.04.11 р. по 05.12.13 р. на суму 33 408,00 грн. і складає відповідно наведеного 13 034,43 грн.

В іншій частині вимога про стягнення пені є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 7.2. Договору встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять відсотків річних від простроченої суми.

При здійсненні розрахунку 20% річних в сумі 18 470,51 грн. позивачем також помилково зазначено період нарахування - з 03.03.11 р. по 05.12.13 р., тоді як правильним є : з 22.04.11 р. по 05.12 13 р.

За розрахунком господарського суду, 20% річних за період з 22.04.11 р. по 05.12 13 р. на суму простроченого зобов'язання 33 408,00 грн. дорівнюють та підлягають стягненню з відповідача в розмірі 17 555,22 грн.

Щодо нарахованих позивачем втрат від інфляції в сумі 798,42 грн. господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу третього п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Беручи до уваги згадану правову позицію суду касаційної інстанції та фактичні обставини справи, згідно розрахунку господарського суду, за період нарахування з 22.04.11 р. по 30.11.13 р. індекс інфляції є від'ємним (-106,77 грн.), а тому не підлягає стягненню. В цій частині вимоги позивача є безпідставними.

Враховуючи вище наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. В іншій частині вимоги позивача є безпідставними, а тому такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Якименка Тимофія Тимофійовича" (27612, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Аврамівка, вул. Перемоги, буд. 20, код 23680227, р/р 26009041335001 в КОД КБ "Надра" м. Кіровоград, МФО 323524) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі" (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Центральна, 21, код 35866777, р/р 26008301718801 в АБ "Південний" м. Київ, МФО 320917, р/р 26007000305101 в ПАТ "Кредит Вест Банк" м. Київ, МФО 380441) заборгованість в сумі 63 997,65 грн., з яких: 33408,00 грн. - основний борг; 17 555,22 грн. - 20 % річних, 13 034,43 грн. - пеня, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 651,68 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Копію рішення направити сторонам у справі, зокрема,

позивачу за адресою: 08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Центральна, буд. 21;

відповідачу за адресою: 27612, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Аврамівка, вул. Перемоги, 20.

Суддя Л. С. Коротченко