Рішення

від 05.02.2014 по справі 905/8693/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.02.2014 Справа № 905/8693/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Мирошниченка Я.С., при секретарі судового засідання Татьковій Н.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Зодчі», м. Київ

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ БЕТОН», м. Донецьк

про стягнення заборгованості за договором № 22/05 від 22.05.2012р. у розмірі 70795,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Азаров О.П., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові Зодчі», м. Київ (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ БЕТОН», м. Донецьк (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 22/05 від 22.05.2012р. у розмірі 70795,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором №22/05 від 22.05.2012р., внаслідок чого утворилась заборгованість - 70795,00 грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.525, 526, 610, 611, 614, 625, 678 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 54, 82 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження позовних вимог, Позивач надав суду (у копіях): Договір №22/05 від 22.05.2012р., акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.05.2012р. по 28.11.2012р., підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств; довідку №331 від 19.11.2013р.; видаткові накладні: №128 від 13.11.2012р., №106 від 24.09.2012р., №83 від 15.08.2012р., №81 від 14.08.2012р., №82 від 15.08.2012р.; платіжне доручення №1971 від 19.10.2012р.; платіжне доручення №1744 від 19.09.2012р.; платіжне доручення №1519 від 07.08.2012р.; зворотні накладні від покупця №64 від 13.11.2012р., №62 від 25.09.2012р., №66 від 13.11.2012р., №65 від 13.11.2012р.; претензію №229 від 23.08.2013р.; докази направлення претензії Відповідачу, правоустановчі документи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.12.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 25.12.2013р.

25.12.2013р. Позивач надав довідку від 22.12.2013р., у якій підтверджує, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спори, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору; акт звіряння взаємних розрахунків від 09.12.2013р. підписаний та скріплений печаткою підприємства з боку Позивача; докази направлення акту звіряння взаємних розрахунків Відповідачу.

У зв'язку з нез'явленням Відповідача, ненаданням сторонами витребуваних документів в повному обсязі та необхідність витребування нових доказів, розгляд справи відкладався судом з 25.12.2013р. на 22.01.2014р.

22.01.2014р. Позивач долучив до матеріалів справи: довідку від 14.01.2014р., платіжні доручення, Витяг з ЄДР №881054 від 14.01.2014р.

У зв'язку з нез'явленням Відповідача, ненаданням сторонами витребуваних документів в повному обсязі та необхідність витребування нових доказів, розгляд справи відкладався судом з 22.01.2014р. на 05.02.2014р.

Представник Позивача у судовому засіданні 05.02.2014р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Надав витребувані судом документи.

Представник Відповідача у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів не надав, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нові Зодчі», м.Київ (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ БЕТОН», м.Донецьк (Покупець), укладено Договір №22/05 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах передбачених даним Договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість Товару, ціна за одиницю Товару, визначається у рахунках-фактурах та видаткових накладними, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно п.2.1 Договору, загальна сума Договору 153995,00грн. (сто п'ятдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень) у тому числі ПДВ 25665,83грн.

Відповідно до п.3.1 Договору, оплата за даним Договором здійснюється в українських гривнях шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Продавця.

Покупець перераховує 50% вартості Товару протягом 3 днів з моменту підписання даного Договору та 50% після повного виготовлення Продавцем Товару зазначеного у рахунку-фактурі (п. 3.2 Договору).

Згідно п.9.1 Договору, з моменту підписання та по 31.12.2011р. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до спливу строку дії Договору не повідомить другу сторону у письмовій формі про розірвання Договору, строк дії Договору вважається кожен раз продовженим до 31 грудня наступного року включно.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши зміст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.3 ст.264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів, які повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

На виконання умов Договору №22/05 від 22.05.2012р. (а.с.9-10), Позивач відповідно до Рахунку на оплату № 17 від 16 травня 2012р. перерахував Відповідачу згідно платіжних доручень: №2515 від 25.05.2012р. суму 54000,00грн., №1519 від 07.08.2012р. - 20000,00грн., №1744 від 19.09.2012р. - 40000грн. та відповідно до рахунку на оплату № 53 від 04 жовтня 2012р. - суму 21560,00грн. Таким чином, Позивач перерахував Відповідачу суму 135560,00грн.

Відповідачем був поставлений товар Позивачу, за видатковими накладними: №128 від 13.11.2012р., №106 від 24.09.2012р., №83 від 15.08.2012р., №81 від 14.08.2012р., №82 від 15.08.2012р. на загальну суму 130295,00грн. (а.с.12-16).

Товар зі сторони Позивача, відповідно до відміток на видаткових накладних було прийнято належним чином уповноваженим представником Позивача.

Поставлений Відповідачем Товар виявився неякісним та не відповідав умовам Договору, про що було повідомлено представника Відповідача. Після перевірки зазначених обставин та погодившись, що поставлений Товар виявився неякісним, Відповідач запропонував повернути йому неякісний Товар, підписати зворотні накладні від Покупця та повернути отримані кошти за неякісний Товар. Зворотні накладні було підписано сторонами.

На підтвердження вищезазначеного 28.11.2012р. між Позивачем та Відповідачем було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.05.2012р. по 28.11.2012р., підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, згідно якого Відповідач визнає борг перед Позивачем станом на 28.11.2012р. у розмірі 74795,00грн. (а.с.11).

Позивачем відповідно до зворотних накладних від покупця №64 від 13.11.2012р., №62 від 25.09.2012р., №66 від 13.11.2012р., №65 від 13.11.2012р. було повернуто Товар на загальну суму 59135,00грн. (а.с.20-23).

На виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи, перевірено в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи відповідав поставлений товар тому, який сторони визначили у вказаному вище договорі, чи укладались між сторонами будь-які інші договори, зокрема, за яким здійснювали поставку товару на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Судом встановлено, що поставку та повернення Товару здійснено в межах Договору № 22/05 від 22.05.2012р., поставлений Відповідачем та повернутий Позивачем товар відповідає тому, який сторони визначили в Договорі, спірні правовідносини виникли з Договору. Інші правовідносини, крім тих, що виникли з Договору, між Позивачем та Відповідачем відсутні.

Відповідач не скористався своїми правами, та не надав доказів, які спростовують зазначені обставини.

Суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення повернення Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах Договору.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Як вбачається з фактичних обставин справи, Відповідач повернення грошових коштів за неякісний товар здійснив частково (на суму 4000,00грн.), що підтверджується платіжними дорученнями №342 від 13.06.2013р. на суму 2000,00грн., №350 від 30.07.2013р. на суму 1000,00грн., №354 від 08.08.2013р. на суму 1000,00грн.

Відповідачу було пред'явлено Претензію №23 від 23.08.2013р., у якій Позивач просить погасити заборгованість у розмірі 70795,00грн. Докази направлення претензії №23 від 23.08.2013р. рекомендованим листом містяться в матеріалах справи.

Відповідач, у встановлений строк не відреагував на вимогу Позивача.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у сумі 70795,00грн. не надав, тому суд вважає позовні вимоги Позивача доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Крім того, враховуючи заявлені Позивачем вимоги про стягнення заборгованості за договором № 22/05 від 22.05.2012р. у розмірі 70795,00 грн., за висновками суду, останній повинен сплатити судовий збір в розмірі 1720,50грн.

Проте, як встановлено судом, до позовної заяви, в якості доказу сплати судового збору Позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення №4582 від 01.11.2013р. на суму 1770,50грн.

За змістом п. 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись п. 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст.32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Зодчі», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ БЕТОН», м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором № 22/05 від 22.05.2012р. у розмірі 70795,00грн.- задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ БЕТОН» (83020, м.Донецьк, вулиця Бахрушина, будинок 1А, код ЄДРПОУ 37434184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Зодчі» (02081, м. Київ, вул.. Здолбунівська, б. 7-Д, код ЄДРПОУ 34183097) заборгованість у розмірі 70795,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Зодчі», м. Київ (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, б. 7-Д, код ЄДРПОУ 34183097) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 50 (п'ятдесят) грн. 00 коп.

У судовому засіданні 05 лютого 2014 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10 лютого 2014 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Я.С. Мирошниченко

Надруковано 3 примірника:

1-до справи;

1-позивачу;

1-відповідачу.