Рішення

від 11.02.2014 по справі 910/154/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/154/14 11.02.14

За позовом ФОП ОСОБА_1

до ТОВ "БІЗНЕСТРАНС"

Третя особа без самостійних вимог

на стороні відповідача - ФОП ОСОБА_2

про стягнення 33 120 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача ОСОБА_3 (дов. від 26.12.13)

Від відповідача не прибув

Від третьої особи не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку з неналежним виконанням умов договору-заявки на транспортування вантажу автомобільним транспортом № 04/11-13 від 04.11.2013 в розмірі 33 120,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.01.2014 порушено провадження у справі №910/154/14 та призначено до розгляду на 23.01.2014, залучено третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача - ФОП ОСОБА_2

Представник відповідача, третьої особи в судове засідання 23.012014 не з'явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином..

В судове засідання 23.01.2014 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 11.02.2014.

В судове засідання 11.02.2014 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, причин неявки суд не повідомив та через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому не заперечував проти стягнення суми основного боргу в розмірі 25 000,00 грн. та заперечив проти стягнення з нього 8 120,00 грн.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2013 між ФОП ОСОБА_1 (далі позивач) та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір-заявку №04/11-13 на транспортування вантажу автомобільним транспортом.

Відповідно до цього договору-заявки позивач (перевізник за договором) взяв на себе зобов'язання доставити ввірений йому ТОВ "ТД РЕАГЕНТ" (відправник) вантаж від місця відправлення (м. Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 1) до місця призначення та передати його вантажоодержувачу (філія TOO "Прима Дистриб'юшн", м. Алмати, вул. Нурмакова 1/1, СВХ "Жолашар ЖД Сервіс").

Сторони визначили, що завантаження відбуватиметься 08 листопада, вантажем є серветки вагою 19 т та об'ємом 120 куб.м., перевезення буде здійснюватися автомобілем Scania, державний номер НОМЕР_1 (або НОМЕР_3) водієм ОСОБА_1.

ФОП ОСОБА_2 (експедитор за договором) зобов'язався оплатити послуги транспортування. Відповідно до домовленості сторін їх вартість складала 55200 гри., за умови попередньої передоплати у розмірі 40% зазначеної суми по факту митного оформлення вантажу. Іншу частину вартості послуг експедитор повинен був сплатити перевізнику протягом 10 банківських днів після пред'явлення останнім оригіналів документів, що підтверджують доставку вантажу вантажоодержувачу.

Як зазначає позивач, передоплату у розмірі 22 080,00 грн. він отримав, після чого ним було здійснено доставку вантажу відповідно до умов вищезгаданого договору-заявки.

Підтвердженням того, що позивачем належним чином було виконано зобов'язання за цим договором є міжнародна товарно-транспортна накладна із відомостями про вантажно-розвантажувальні операції, митне оформлення товару та одержання його вантажоодержувачем.

Однак, як зазначає позивач, ФОП ОСОБА_2 не виконав своїх зобов'язань за договором, відмовився сплатити залишок вартості послуг з перевезення у розмірі 33 120,00 грн.

Позивач зазначив, що укладаючи договір-заявку №04/11-13, ФОП ОСОБА_2 діяв в інтересах ТОВ "БІЗНЕСТРАНС'' (надалі також відповідач) на підставі укладеного з ним договору від 04.11.2013 №041113 про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні. За цим договором ТОВ "БІЗНЕСТРАНС" взяв на себе обов'язки експедитора та зобов'язався організувати перевезення вантажу відправника і сплатити вартість цих послуг, а ФОП ОСОБА_2 за цим договором взяв на себе обов'язки перевізника та зобов'язався забезпечити доставку вантажу до місця призначення і передати його вантажоодержувачу.

У зв'язку з тим, що фактично ФОП ОСОБА_2 не міг виконати прийняті на себе обов'язки перевізника за договором з ТОВ «БІЗНЕСТРАНС» внаслідок відсутності власного транспорту, він був змушений укласти договір про перевезення із ФОП ОСОБА_1 та таким чином передоручити йому свої обов'язки перевізника за договором № 041113.

Так, згідно із договором-заявкою, укладеною між ТОВ "БІЗНЕСТРАНС" та ФОГІ ОСОБА_2, вантажем є серветки вагою 19 т та об'ємом 120 куб.м. вантажовідправником є ТОВ "ТД РЕАГЕНТ", завантаження має відбуватися 08 листопада 2013 року за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 1, вантажоодержувач - філія ТОО "Прима Дистриб'юшн", м. Алмати, вул. Нурмакова 1/1, СВХ "Жолашар ЖД Сервіс", перевезення буде здійснюватися автомобілем Scania, державний номер НОМЕР_1 (або НОМЕР_3) водієм ОСОБА_1.

З огляду на вищенаведене, зобов'язання ФОП ОСОБА_2 за договором від 04.11.2013 №041113 є аналогічними зобов'язанням ФОП ОСОБА_1 за договором-заявкою № 04/11-13 від 04.11.2013.

Як було встановлено судом, відповідно до договору-заявки від 04.11.2013 №041113 про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні ТОВ "БІЗНЕСТРАНС" загалом мав сплатити за перевезення вантажу 50 000,00 грн. наступним чином: 25 000 грн. - у якості передоплати та ще 25 000 грн. - після надання послуг з перевезення вантажу.

Як вбачається з відзиву представника відповідача, він передав ФОП ОСОБА_2 кошти у якості передоплати за перевезення вантажу. Інша частина вартості послуг не була сплачена у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_2 не надав документів, які підтверджують належне виконання ним своїх обов'язків за договором № 041113.

Внаслідок того, що вартість послуг, погоджена між ТОВ "Бізнестранс" та ФОП ОСОБА_2 складає 50 000 грн., а приймаючи до уваги те, що відповідачем було здійснено передоплату за цим договором, а також те, що відповідач має заборгованість перед ФОП ОСОБА_2 у розмірі 25 000 грн. за послуги перевезення вантажу, відповідач наголосив, що вимоги ФОП ОСОБА_1 є необґрунтованими у частині стягнення заборгованості у розмірі 8,120грн., оскільки відповідач не несе відповідальності, за дії ФОП ОСОБА_2, пов'язані із передорученням своїх зобов'язань перевізника за договором № 041113, у тому числі і щодо визначення вартості перевезення вантажу.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем, станом на день розгляду справи, становить 25 000,00 грн.

Отже, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов'язання, а тому у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 25 000,00 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема перевезення, які регламентуються главами 63-64 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Порядок перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України, до якого відноснться й спірне перевезення регулюється Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 віз 14.10.1997 (далі Правила).

Відповідно до ч. 1 ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Пунктом 10.1. Правил встановлено, що перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками, згідно з заявками або за разовими договорами.

Згідно з п. 11.1 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Відповідно до частини 1 статті 194 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Згідно із частиною 1 статті 528 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Як визначено у пункті 5 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 14 грудня 1993 року №01-6/1301 "Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу" (чинного на даний час) виконання зобов'язання, що виникло з договору, може бути покладене в цілому або в частині на третю особу, якщо це передбачено встановленими правилами, а так само, якщо третя особа зв'язана з однією з сторін адміністративною підлеглістю або відповідним договором. Покладання виконання зобов'язання на третю особу не вимагає згоди іншої сторони. У цьому випадку зобов'язання між сторонами за договором - кредитором та боржником - залишається не зміненим.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу заборгованості за послуги по перевезенню товару належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу заборгованість за послуги по перевезенню товару, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 25 000,00 грн.

Що стосується позовних вимог на суму 8 120,00 грн., то суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки вартість послуг, погоджена між ТОВ "Бізнестранс" та ФОП ОСОБА_2 складає 50 000 грн., а приймаючи до уваги те, що відповідачем було здійснено передоплату за цим договором, а також те, що відповідач має заборгованість перед ФОП ОСОБА_2 у розмірі 25 000 грн. за послуги перевезення вантажу.

Отже, вимоги ФОП ОСОБА_1 є необґрунтованими у частині стягнення заборгованості у розмірі 8 120,00 грн., оскільки відповідач не несе відповідальності за дії ФОП ОСОБА_2, пов'язані із передорученням своїх зобов'язань перевізника за договором № 041113.

З цими вимогами позивачу доцільно звернутися з позовом до ФОП ОСОБА_2 для захисту своїх інтересів.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕСТРАНС" (03039, м. Київ, Голосіївський район, пров. Червоноармійський, буд. 14, код ЄДРПОУ 37166582) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) основну заборгованість в розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір в сумі 1 298(одна тисяча двісті дев'яносто вісім) грн. 63 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 14.02.2014