Рішення

від 14.05.2009 по справі 2/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2/66

14.05.09

За позовом    Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України

До                   Дочірнього підприємства «Артеміда –Україна»

про                 стягнення 13 704 грн. 85 коп.

          Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача         Садолін А.І.    

Від відповідача     не з'явився           

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України до Дочірнього підприємства «Артеміда –Україна» про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, по платі за землю та пені за Договором від 01.10.05р., всього в сумі 13 704 грн. 85 коп.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2009р. порушено провадження у справі.

Позивачем 14.04.09р. було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що основна сума заборгованості за період з 1 січня 2006 р. по 31 липня 2007р. - 11897 грн. 82 коп., пеня за несвоєчасну оплату оренди у розмірі 0,1% від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7%. Загальна заборгованість по пені становить - 1045 грн.14 коп. Загальна сума боргу -12942 грн.96 коп.

Позивач зазначає, що Відповідач відшкодував податок на землю - 99 грн. 52 коп. і пеню за електроенергію - 662 грн. 37 коп.

В зв'язку з цим Позивач зменшує суму боргу та просить суд стягнути з Відповідача 12 942 грн. 96 коп.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача в судові засідання не з'являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2005 року між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України (Позивач) та Дочірнім підприємством «Артеміда –Україна»(Відповідач) було укладено Договір №87 на оренду приміщень загальною площею 340,4 кв.м., які були прийняті Відповідачем по акту (Договір).

В доповнення до Договору, між Позивачем та Відповідачем укладалися Додаткові угоди, що є невід'ємними частинами Договору (належним чином засвідчені копії додаткових угод долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті судом в судовому засіданні).

Відповідно до останньої Додаткової угоди №4 від 26.02.07р. Відповідачем було повернуто Позивачу частину орендованого майна та було змінено ставку орендної плати орендованого майна, що залишилося в оренді у Відповідача згідно Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору, Відповідач сплачує позивачу, в розмірах встановлених Договором (з врахуванням внесених додатковими угодами змін): орендну плату, відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за розрахунками орендаря.

Заявою від 14.04.09р. Позивачем було зменшено позовні вимоги, оскільки Відповідач відшкодував заборгованість по податку на землю - 99 грн. 52 коп. і пеню за електроенергію - 662 грн. 37 коп. В зв'язку з цим Позивач зменшив суму боргу та просить суд стягнути з Відповідача 12 942 грн. 96 коп. (за період з 1 січня 2006 р. по 31 липня 2007р. суму основної заборгованості 11897 грн.82 коп. та пені за несвоєчасну оплату оренди у розмірі 0,1% від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення 1045 грн.14 коп.).

Відповідно до п. 5.2 Договору, орендна плата перераховується Орендарем відповідно до вимог діючого законодавства щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця за весь час фактичного користування приміщенням до його звільнення. Сплата інших платежів за рахунками здійснюється Орендарем не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 5.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяці.

Відповідач не скористався своїм правом надати письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату орендної плати несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується і вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з орендної плати за Договором, відповідно до якого заборгованість Відповідача по орендній платі становить 11 897,82  грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  

Позивач нарахував Відповідачу за несвоєчасне внесення платежів пеню згідно Договору у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення оплати та просить стягнути її з відповідача саме з розрахунку 0,1 % за кожен день прострочення оплати.

Проте,  відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.  

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати.

Суд погоджується з наданим Позивачем розрахунком пені, відповідно до якого сума пені, що підлягає стягненню з Відповідача за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати за період, наведений Позивачем у позові, становить 1045,14 грн., оскільки дана сума не перевищує суми пені з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ та п. 6 ст. 232 ГК України.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з врахуванням  заяви позивача про зменшення позовних вимог в зв'язку з частковим погашенням заборгованості Відповідачем.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в повному обсязі, оскільки частину заявленої до стягнення заборгованості Відповідачем було погашено вже після звернення Позивача до суду з позовом.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Артеміда –Україна»(м. Київ, пр-т 40 річчя Жовтня, 120, к. 1; код ЄДРПОУ 30633110) на користь Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України (м. Київ, вул. Автозаводська, 2; код ЄДРПОУ 05417377) 11 897 (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 82 коп. основної заборгованості та 1 045 (одна тисяча сорок п'ять) грн.14 коп. пені, 137 (сто тридцять сім) грн. 05 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя                                                                                                               І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –19.05.2009р.