Рішення

від 11.02.2014 по справі 911/4696/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа № 911/4696/13

Господарський суд Київської області у складі судді А.Ф. Черногуза, розглянувши у відкритому судовому засідання справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УБІНВЕСТ" про стягнення 3% річних,

за участю представників:

позивача: Безрода Р.С. (дов. б/н від 22.03.2013);

відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УБІНВЕСТ" про стягнення 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором виконання робіт по механізації з підготовки майданчика під будівництво від 28.09.2011 № 41.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.01.2014.

Ухвалою від 21.01.2014 розгляд справи було відкладено на 04.02.2014.

Ухвалою від 04.02.2014 розгляд справи було відкладено на 11.02.2014.

Представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог та уточнений розрахунок 3% річних, відповідно до якого заявлена до стягнення сума 3% річних становить 31955,98 грн. Вказана заява прийнята судом, позовні вимоги розглядаються у їх кінцевій редакції.

В судовому засіданні 11.02.2014 суд заслухав пояснення представника позивача. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

28.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю „УБІНВЕСТ" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „ІКА-СТРОЙ" (Виконавець) укладено договір виконання робіт по механізації з підготовки майданчика під будівництво № 41, згідно якого замовник зобов'язався доручити, а виконавець - виконати роботи по механізації з підготовки майданчика під будівництво згідно проектної документації, виконаної ВАТ ПМТО „АГРО-СОЮЗ", на об'єкті (молочно-товарний комплекс на 3 720 голів), розміщеному за адресою: с. Красилівка, Козелецький район, Чернігівська область („Будівельний майданчик") . Вказана обставина була встановлена в рішенні господарського суду Київської області від 04.02.2013 у справі 17/134-12 та дублюється у постанові Вищого господарського суду України від 17.07.2013 у справі № 17/134-12.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж Кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

15.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „ІКА-СТРОЙ" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародна юридична компанія „Гапоненко Роман і партнери" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 8-П, відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором № 41 від 28.09.2011, укладеним між первісним кредитором та ТОВ „Убінвест".

Відповідно до п. 1.2. договору новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання грошового зобов'язання в розмірі 1096540,00 грн. основного боргу, сплати інфляційних витрат, 3 % річних, пені та штрафу від простроченої суми основного боргу з моменту виникнення заборгованості за розрахунками по договору № 41 від 28.09.2011, укладеному між первісним кредитором та ТОВ „Убінвест".

Первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за договором протягом десяти днів з моменту підписання договору, шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику листа-повідомлення про заміну кредитора (п. 3.2. договору).

Згідно п. 5.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

15.10.2012 первісний кредитор надіслав на адресу відповідача повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні № 112 від 15.10.2012, що підтверджується фіскальним чеком № 4343 від 15.10.2012 та рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, судом встановлено, що вказаний договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства та йому не суперечить, а відтак до нового кредитора перейшло право вимоги виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором виконання робіт по механізації з підготовки майданчика під будівництво № 41 від 28.09.2011.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором виконання робіт по механізації з підготовки майданчика під будівництво від 28.09.2011 № 41 позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення суми основного боргу, а також нарахованих штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.02.2013 у справі 17/134-12 позовні вимоги було задоволено частково, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „УБІНВЕСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна юридична компанія „Гапоненко Роман і партнери" 1096540,00 грн основного боргу, 88747,1. пені, 5 482,70 грн штрафу, 29366,43 грн 3% річних (за період з 31.12.2011 по 09.11.2012) та 24 402, 73 грн судового збору. Вказане рішення залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2013 у справі № 17/134-12.

Судом встановлено, що при виконанні вказаного рішення Відділом державної виконавчої служби Києво-Святошинського РУЮ на рахунок останньої грошові кошти для погашення суми основного боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародна юридична компанія „Гапоненко Роман і партнери" надходили частково, остаточно сума основного боргу була покрита лише 06.11.2013, що підтверджується відповідними розпорядженнями начальника Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського РУЮ по факту списання коштів з рахунків відповідача (а.с. 30-33).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Системний аналіз вище зазначених норм права свідчить, що чинне законодавство не пов'язує момент припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання з припиненням грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки сума основного боргу була остаточно списана ВДВС з рахунків відповідача лише 06.11.2013, а рішенням господарського суду Київської області від 04.02.2013 у справі 17/134-12 на користь позивача вже було постановлено стягнути 29366,43 грн 3% річних за період з 31.12.2011 по 09.11.2012, у позивача виникло право нарахування 3% річних до повного виконання зобов'язань боржником, тобто з 10.11.2012 по 05.11.2013.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та складеним відповідно до вимог чинного законодавства.

Відтак, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 31955,98 грн 3% річних обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимим доказами, відповідачем не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УБІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 19409269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" (код ЄДРПОУ 36351411) 31955,98 грн 3% річних, а також 1720,50 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз