Рішення

від 11.02.2014 по справі 16/153-10/6     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа № 16/153-10/6

Господарський суд Київської області у складі судді А.Ф. Черногуза, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Табол" про стягнення 29700,00 грн,

за участю представників:

позивача: не з'явилися;

відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Табол» про стягнення 29700,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки товару № 10/07-М від 27.07.2009.

Ухвалою господарського суду Київської області (суддя О.О. Христенко) від 05.11.2010 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.11.2010.

Ухвалою від 23.11.2010 розгляд справи було відкладено на 07.12.2010.

Ухвалою від 07.12.2010 провадження у справі було зупинено до вирішення справи №Б3/031-10 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Табол».

У зв'язку з виходом судді О.О. Христенко у довготривалу відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами, на підставі розпорядження голови господарського суду Київської області від 09.10.2012, було проведено повторний автоматизований розподіл справи № 16/153-10, за результатами якого справу передано для подальшого розгляду судді А.Ф. Черногузу.

Ухвалою від 10.10.2012 справу було прийнято до свого подальшого провадження суддею А.Ф. Черногузом, присвоєно їй № 16/153-10/6, зобов'язано сторін повідомити господарський суд про результати вирішення справи № Б3/031-10.

У зв'язку з тим, що сторони тривалий час не повідомляли суд щодо стану справи №Б3/031-10, суд, здійснивши пошук у Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановив, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі усунуті. Тож, ухвалою від 03.02.2014 провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 11.02.2014.

В судове засідання 11.02.2014 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

27.07.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Табол» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» (покупець) було укладено договір поставки товару № 10/07-М, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язується у встановлений цим договором строк передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Ціна на товар визначається на підставі видаткових накладних (актів прийому-передачі товару), які скріплені підписами уповноважених представників сторін та печаткою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив відповідачу 55000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 1626 від 22.09.2009 в якості передплати за поставку товару.

Відповідач відповідно до видаткових накладних поставив товар на суму 25300,00 грн, внаслідок чого вартість недопоставленого товару склала 29700,00 грн (копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач звертався до відповідача з вимогою, у якій просив або повернути грошові кошти у сумі 29700,00 грн, або поставити товар на суму залишку, перерахованих йому коштів.

Вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 29700,00 грн.

Судом було встановлено, що ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2010 у справі Б3/031-10 було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Табол», у зв'язку з чим, як вже зазначалось, провадження у справі було зупинено.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Київської області від 25.01.2010 у справі Б3/031-10 визнано кредитором Публічне акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк" з вимогами в сумі - 589781,18 грн, зобов'язано ініціюючого кредитора подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за їх рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Табол", введено процедуру розпорядження майна боржника та призначено у справі розпорядника майна Гусара Івана Олексійовича.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)

кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Судом встановлено, що спірні правовідносини склались між сторонами у 2009 році, тобто до порушення провадження у справі Б3/031-10, тож позивач є конкурсним кредитором відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Табол».

На виконання ухвали підготовчого засідання ініціюючий кредитор опублікував оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Табол» в газеті «Голос України» від 10.08.2010 № 147 (4397) та надав господарському суду Київської області примірник газети з оголошенням (вказана обставина встановлена в ухвалі господарського суду Київської області від 07.12.2010 у справі № Б3/031-10).

Вбачається, що позивач не звертався до господарського суду з письмовою заявою з вимогами до боржника, що підтверджується його відсутністю у реєстрі вимог кредиторів, затвердженому ухвалою господарського суду Київської області від 07.12.2010 у справі №Б3/031-10.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Закон і Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено ст. 62 Господарського процесуального кодексу України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (аналогічна правова позиція викладена в п. 54 Постанови пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 № 15).

Крім того, аналогічний припис закріплений в ч. 3 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в новій редакції, що набула чинності 19.01.2013, відповідно до якої якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.

Отже, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» не було реалізовано його права на звернення до господарського суду з письмовою заявою з вимогами до боржника у рамках справи про банкрутство, суд на підставі ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) вважає його вимоги до боржника, викладені у позовній заяві, погашеними, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя А.Ф. Черногуз