Рішення

від 19.05.2009 по справі 55/68-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

55/68-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2009 р.                                                            Справа № 55/68-09

вх. № 2449/5-55

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Таможанського О.В.

відповідача- не з"явився   

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Харків оіл", с. Мала Рогань  

до  Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство" м. Харків   

про стягнення 9973,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Харків оіл", с. Мала Рогань, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з  Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство" м. Харків, 8536, 24 грн. основного боргу, 1266, 39 грн. інфляційних витрат, 170,49 грн. 3% річних та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 12/20 неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 березня 2009 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14 квітня 2009 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  14 квітня 2009 р. було відкладено розгляд справи на 19 травня 2009 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги .

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,  про що свідчить поштове повідомлення № 5279481.

Представнии позивача  звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами .

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

15 листопада 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Харків оіл", с. Мала Рогань (далі позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Харківське автотранспортне підприємство" м. Харків (далі відповідач) було укладено договір № 12/20, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити моторні масла та змазки  на базі поставки, у кількості, по номенклатурі, цінам та строкам поставки згідно умов  договору. Пунктами 6.1 та 6.2 договору було передбачено порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем у  безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку відповідача  на рахунок позивача. Позивач встановлює відстрочку платежу на період 21 календарного дня з дати поставки продукції. З 28 календарного дня з дати поставки заборгованість вважається простроченою. Пунктом 11.8 договору передбачений строк його дії, а саме договір вважається укладеним  з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 31 грудня 2008 р., а в частині виконання зобов"язань- до повного виконання сторонами своїх зобов"язань.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 8936,24 грн., що підтверджується видатковою накладною № 18 від 11.01.08 р., яка підписана обома сторонами.

На вимогу суду позивач надав письмові пояснення за підписом директора товариства, в яких зазначив, що інших договорів  в усній чи письмовій формі, окрім договору №12/20 від 15.11.07 р., між сторонами не укладалось.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності серії ЯОГ № 247093 від 10.01.08 р., яка видана на отримання цінностей від  ТОВ "Торгівельний дім "Харків оіл".

Таким чином, відповідач товар отримав, проте розрахувався за нього лише частково у сумі 400 грн., що підтвердужється витягами банку від 29.05.08 р., від 15.05.08 р., від 09.07.08 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надіслав на адресу позивача гарантійний лист вих. №   352 від 11.07.08 р., в якому визнав заборгованість у сумі 8536,24 грн. за товар отриманий за видатковою накладною  №РН-0000018 від 11.01.08 р. та зобов"язався її погасити шляхом перерахування грошових коштів у сумі 4000 грн. до 31 липня 2008 р., та 4536,24 грн. грошових коштів до 31 серпня 2008 р.

Проте, відповідач вказані зобов"язання не виконав та грошові кошти не перерахував.

Позивач звернувся до відповідача з претензією  вих. № 108 від 08.09.08 р. про сплату заборгованості та штрафних санкцій, проте відповідач на вказану претензію не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 8536,24 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним повного розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, а також приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча  мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі –8536,24 грн.  правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене,  позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 170,49 грн.  за прострочення виконання грошового зобов"язання   підлягає задоволенню як правомірна.

Судом встановлено, що позивач у розрахунках  інфляційних витрат  допустив помилки.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення інфляційних підлягає задоволенню частково у сумі 1067,58 грн., в решті заявленої вимоги  у сумі 198,81 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої. (умовами договору укладеного між сторонами було передбачено те, що з 28 календарного дня з дати поставки продукції заборговоність покупця є простроченою п. 6.2 договору №12/20, позивачем не вірно визначено період нарахування).

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.124.129 конституції України,  ст.ст.  526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625,  ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49,  ст.ст.82-85 ГПК України,  суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство" м. Харків(61000, м. Харків, вул. Північна, 4, код ЄДРПОУ 01268727, р/р № 260003001271 в ХФ ВАТ "Виисибибанк", МФО 350620) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Харків оіл", с. Мала Рогань(62482, Харківська область, Харківський район, с. Мала Рогань, вул. Західна, 12 к. А, кв. 24, код ЄДРПОУ 34784767, р/р № 260030028275 в "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 350589)  8536, 24 грн. основного боргу, 1067,58 грн. інфляційних витрат, 170,49 грн. 3% річних, 99,96 грн. державного мита та   115, 64 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні 198,81 грн. інфляційних витрат  відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Повний текст Рішення підписано 20 травня  2009 року.