Постанова

від 16.10.2013 по справі 9101/52627/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2013 р. справа № 2а/0470/10413/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання:Фірсіка Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року

у справі за позовом Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська до Приватного підприємства «Нітал» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська звернувся 17.08.2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства «Нітал» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна. Просив надати дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 136977,49 грн. за рахунок майна ПП «Нітал» (код ЄДРПОУ 20290170), що перебуває у податковій заставі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року в задоволенні даного позову позивачу відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що в ході судового розгляду справи позивачем не доведено правомірність застосування до правовідносин щодо погашення податкового боргу у спосіб, обраний позивачем з урахуванням положень ст.95 Податкового кодексу України. Не може бути такий спосіб захисту права, як надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, застосований до правовідносин, які виникли у 2011 році, оскільки таке право податковим органом може бути реалізоване лише у разі дотримання ним абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПКУ та у разі наявності доказів щодо недостатності коштів на рахунках боржника.

Не погодившись з даним рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Зазначив, що постанова суду першої інстанції є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПКУ орган державної податкової служби повинен звернутися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми боргу. Підприємство має податковий борг в розмірі 136977,49грн. На суму податкового боргу податковим органом згідно п. 6.2 ст. 6 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, який діяв на час виникнення правовідносин, були сформовані і вручені перша та друга податкові вимоги. В силу ст. 88.1 ПКУ, майно платника податків, який має податковий бог, передається у податкову заставу. Згідно ст. 89 (п. 89.8) ПКУ зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі. Т. я у відповідача відсутні розрахункові рахунки в банківських установах, то неможливе звернення до суду податкового органу з позовом про стягнення з рахунків у банках, відповідно до ст. 95 (п. 95.1) ПКУ.

В судове засідання сторони не з'явились, про день та час судового засідання повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст.41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач станом на 26.07.2011 року має податковий борг в сумі 136977,49грн. (а.с. 29 - 30). Зазначений податковий борг виник у зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати на земельні ділянки державної та комунальної власності (в податкових деклараціях № 2776 від 28.01.2010 року та № 32547 від 31.03.2011 року відповідач самостійно визначив суму зобов'язань). З метою погашення податкового боргу сформовано першу та другу податкові вимоги, які були одержані відповідачем 02.02.2010 року та 25.03.2010 року (а.с. 45). У зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу за сформованими податковими вимогами, податковим керуючим 24.06.2010 року був складений акт опису активів, на які поширюється право податкової застави, а саме станок координатно-розточний вартістю 142660,70грн. (а.с.26). вказане майно було зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 12.07.2010 року (а.с. 25).

Ухвалюючи рішення про задоволення заявлених вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податковий орган порушив вимогу ст. 95 (п95.1) ПКУ, а саме в порядку вказаного пункту податковому органу слід спочатку вирішити питання щодо погашення боргу шляхом стягнення коштів, а в разі недостатності коштів - шляхом продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, щодо відмови в задоволенні даного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством. Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Статтею 95 (п. 95.1) Податкового кодексу України, передбачено, що податковий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а вразі недостатності коштів - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі виключно за рішенням суду .

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органом державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (ст. 95 п. 95.3).

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції безпідставно не врахував той факт, що відповідно до довідки відділу реєстрації та обліку платників податків у ПП «Нітал» відсутні розрахункові рахунки в банківських установах. Даний факт унеможливлює звернення податкового органу до суду з адміністративним позовом про стягнення з рахунків у банках, що обслуговують платника податків.

Також, суд першої інстанції не врахував, що частиною 1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В даному спорі, суб'єкт владних повноважень є позивачем у справі, тому на нього в даному випадку не поширюється норма ч. 2 ст. 71 КАС України (а саме доказування правомірності своїх рішень та дій).

Відповідач у справі не надав суду доказів, що на його рахунках є кошти (на противагу довідки відділу реєстрації та обліку платників податків, щодо відсутні у ПП «Нітал» розрахункових рахунків в банківських установах).

Таким чином, згідно з вимогами ст. 95 ПКУ, в разі недостатності коштів на рахунках платника податків, податковий орган здійснює стягнення коштів шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває в податковій заставі. Т. я згідно довідки відділу реєстрації та обліку платників податків, відсутні у ПП «Нітал» розрахункові рахунки в банківських установах, то податковий орган цілком обґрунтовано звернувся до суду з позовом щодо надання дозволу на стягнення податкового боргу за рахунок рухомого майна боржника.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов податкового органу про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі - підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись пунктом 3 ч. 1 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року у справі за позовом Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська до Приватного підприємства «Нітал» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна - скасувати.

Позов задовольнити.

Надати дозвіл Лівобережній міжрайонній Державній податковій інспекції м. Дніпропетровська на погашення суми податкового боргу у розмірі 136977,49 грн. за рахунок майна ПП «Нітал» (код ЄДРПОУ 20290170), що перебуває у податковій заставі.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212, ч.5 ст. 254 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 22.11.2013 року.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак