Рішення

від 26.05.2009 по справі 1724-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1724-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

26.05.2009Справа №2-24/1724-2009

За позовом  Суб'єкта підприємницької діяльності  Столярова СтаніславаМиколайовича, (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 42, кв. 27, ідентифікаційний  номер 2433320077)

До відповідача Дочірнього підприємства «Спецмонтаж-1» (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Північна, 1, ідентифікаційний  код 31881922)

Про стягнення 57273,57 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача –  Столяров С.М., паспорт

Від відповідача – Острожинський В.П., директор   

         Обставини справи: Суб'єкт підприємницької діяльності  Столяров С.М звернувся з позовом до Господарського суду АР Крим до відповідача Дочірнього підприємства  «Спецмонтаж -1» про стягнення на користь Суб'єкта підприємницької діяльності  Столярова С.М.  суми заборгованості  за отримані товари із урахуванням індексу інфляції та 3 % річних у розмірі 57273,57 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь Суб'єкта підприємницької діяльності  Столярова С.М. судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 572,74 грн. та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у  розмірі 118,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не було оплачено поставлений  Суб'єктом  підприємницької діяльності  Столяровим С.М.  за  накладними товар  на загальну суму 42 396,38 грн. Позивач у позовній заяві  зазначає,  що  поставка ним відповідачеві товару на суму 6403,76 грн.  підтверджена відповідними накладними.

Крім того,  у відповідності до акту взаємних розрахунків від 01.06.2008р.   заборгованість  Дочірнього підприємства «Спецмонтаж-1»  станом на 01.06.2008 року складає 42 936,38 грн. Позивач зазначає, що  28 серпня 2008 року він звернувся до  відповідача  з вимогою про  виконання зобов'язань та сплату боргу у розмірі  42 936,38 грн. у термін сім днів, але останній  листом  № 207/02 від 12.09.2008р. відмовився від сплати боргу Суб'єкту підприємницької діяльності  Столярову С.М.

У судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якої визнає суму заборгованості у розмірі 42936,38 грн. перед позивачем.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Суб'єктом підприємницької діяльності  Столяровим Станіславом Миколайовичем  на адресу Дочірнього підприємства «Спецмонтаж-1»  у період з вересня 2005 р. по жовтень 2007 р. був поставлений товар, що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними (а.с.15,17,19,21,22,24,25,27,28,30-32).

Відповідачем вказаний товар був прийнятий, про що свідчать підписи уповноваженої особи у накладних, а також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 16,18,20, 23,26,29,33).

Також відповідачем здійснювалася часткова оплата отриманого товару, про що свідчать виписки з банківського рахунку позивача.

Однак, в порушення вимог чинного законодавства відповідачем не була сплачена вартість поставленого товару в повному обсязі, чим самим порушені зобов'язання, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості у розмірі 42936,38 грн. в примусовому порядку.

28.08.2008 р. позивачем на адресу відповідача була спрямована вимога про сплату заборгованості у розмірі 42936, 38 грн. (а.с.38).

Відповідач листом від 12.09.2008 р. підтвердив наявність у нього перед позивачем заборгованості у розмірі 42936,38 грн., проте у зв'язку з тяжким становищем підприємства просив позивача розглянути питання про розстрочення сплати зазначеної суми (а.с.39).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки поставки товару за накладними носили позадоговірний характер, для визначення моменту виникнення обов'язку відповідача сплатити товар моментом виникнення обов'язку сплатити отриманий товару слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, яка передбачає, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Така вимога була направлена позивачем на адресу відповідача 28.08.2008 р.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством України не передбачена обов'язкова форма договору як єдиного письмового документу.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В даному випадку вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується підписаними обома сторонами накладними на поставку товару, довіреністю на отримання та частковою оплатою відповідачем поставленого товару.

Відповідно до положень частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Так, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (частина 2 статті 538).

Положеннями частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України встановлено якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав своє зустрічне зобов'язання щодо поставки товару.

Однак відповідач, в порушення норм чинного законодавства,  не представив суду доказів виконання свого зустрічного зобов'язання  оплати товару в повному обсязі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Як зазначає сам позивач, поставку товару на суму 6403,76 грн. він підтвердити не може у зв'язку зі втратою накладних на цю суму.

Проте, у судовому засіданні та у відзиві на позов відповідач підтвердив отримання товару на зазначену суму, так само як і визнав заборгованість у розмірі 42936,38 грн. перед позивачем.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення  про  задоволення  позову за умови,  що дії відповідача не суперечать законодавству або  не  порушують  прав  і  охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, що вказані дії відповідача не суперечать законодавству та  не  порушують  прав  і  охоронюваних законом інтересів інших осіб, через що  позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 42936,38 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач згідно з уточнюючим розрахунком боргу із урахуванням інфляції та 3 % річних просить суд стягнути з відповідача 12217,49 грн. індексу інфляції та 2119,70 грн. – 3 % річних.

З розрахунку позивача вбачається, що останній нараховував індекс інфляції та 3 % річних за кожною накладною на загальну суму боргу 38351,39 грн., загальний період нарахування становить з 19.03.2006 р. по 31.01.2009 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом, прострочення зобов'язання щодо оплати отриманого товару за відповідачем сталося після спливу семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, тобто з 05.09.2008 р.

За такими обставинами, індекс інфляції має бути перерахований за період з 05.09.2008 р. по 31.01.2009 р. на суму заборгованості у розмірі 36532,62 грн., яка підтверджена документально, і становить 3507,13 грн.

З тих самих обставин, 3 % річних мають бути перераховані за період з 05.09.2008 р. по 31.01.2009 р. на суму заборгованості у розмірі 36532,62 грн., яка підтверджена документально, і становлять 447,40 грн.

В частині стягнення з відповідача 8710,36 грн. індексу інфляції та 1672,3 грн. 3 % річних у задоволенні позову суд відмовляє у зв'язку з тим, що  у період на який нараховувались зазначені суми, прострочення зобов'язання з боку відповідача ще не сталося.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  28.05.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Спецмонтаж-1» (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Північна, 1, ідентифікаційний  код 31881922)  на користь Суб'єкта підприємницької діяльності  Столярова Станіслава Миколайовича, (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 42, кв. 27, ідентифікаційний  номер 2433320077; р/р 26009138977100 в ДОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 305653) 42936,38 грн. заборгованості, 447,40  грн. 3% річних, 3507,13 грн. інфляційних втрат,  468,91 грн. державного мита та 96,61 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 8710,36 грн. індексу інфляції та 1672,30 грн. 3 % річних у задоволенні позову відмовити.

     Накази видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування|  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.