Постанова

від 30.01.2014 по справі 2а-8483/12/0170/10

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2014 року Справа №2а-8483/12/0170/10

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Кудряшової А.М.,

секретар судового засідання Золоткова Г.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача - Танюк А.О., довіреність № 376 від 25.12.2013 року;

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида"

до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про скасування вимоги про сплату боргу № Ю-870 від 12.05.2010 року на суму 826726,32 гривень, з яких 826726,32 гривень - недоїмка зі сплати страхових внесків.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що до позивача виставлено вимогу про сплату боргу № Ю-870 від 12.05.2010 року на суму 826726,32 гривень. Посилаючись на судову практику, прийняту на користь позивача, вважає спірну вимогу такою, що прийняту із порушенням вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що діяв на час прийняття спірної вимоги, тому просить її скасувати.

Відповідач, будучи належним чином та завчасно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, явку представника не забезпечив, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Суд, з урахуванням думки представника позивача, якій не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника відповідача, враховуючі, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, у тому числі наявні письмові заперечення, керуючись ч.4 ст. 122, ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності не з'явившегося представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.

Державне підприємство Видавництво і друкарня "Таврида" являється юридичною особою, має ідентифікаційний код 05905680, зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як платник страхових внесків за реєстраційним номером 15-01-0094, тобто є страхувальником і платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно із приписами статей 14, 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної вимоги, далі - Закон №1058).

Згідно із статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Стаття 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до частини другої статті 5 вказаного Закону виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з п.п. 4,6 частини 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону № 1058- IV територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону № 1058- IV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься позивач, встановлений зазначеною нормою закону - один календарний місяць.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статті 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (частина друга статті 106 Закону).

Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону № 1058- IV, п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі - Інструкція) перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій або натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Як свідчать матеріали справи, на протязі тривалого часу між Державним підприємством Видавництво і друкарня "Таврида" та Пенсійним фондом виникали неодноразові спори, які вирішувались у судовому порядку з приводу законності дії відповідача при застосуванні фінансових санкції до позивача, в зв'язку з існуванням, на думку Пенсійного фонду, заборгованості зі сплати страхових внесків.

Так, Державним підприємством Видавництво і друкарня "Таврида" було подано адміністративний позов про скасування вказаного рішення, ухвалою Господарського суду АР Крим від 09.01.2008 року було відкрито провадження у справі (справа № 2-29/466-2008А). В свою чергу УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя одночасно звернулось до Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ з заявою про стягнення з Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" пені та фінансових санкцій за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.12.2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2009 року, у справі № 2а-3197/08/8 за позовом Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" до Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання протиправними його дій по перерозподілу страхових внесків позивача позов задоволено.

Однак у зв'язку с перерозподілом коштів, сплачених позивачем, в рахунок заборгованості за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року, у підприємства виникла заборгованість по сплаті страхових внесків за 2008 рік. На підставі вказаної заборгованості Управлінням ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя у відношенні Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" винесено вимогу до про сплату заборгованості № Ю-126 від 06.02.2009 року на суму 920474,38 грн., яку також визнано протиправною і скасовано постановою Севастопольського апеляційного суду від 07.04.2010 року у справі №2-а-3303/09/1/0170. Севастопольській апеляційний адміністративний суд, в судовому рішенні встановив, що на момент винесення вимоги №Ю-126, тобто 06.02.2009 року, Державне підприємство Видавництво і друкарня "Таврида" не мало заборгованості перед Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя з приводу страхових внесків, штрафних санкції та пені.

Згідно із положеннями статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В той же час, на виконання вказаної вимоги про сплату боргу №Ю-126 від 06.02.2009 року Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя самостійно був здійснений перерозподіл поточних страхових внесків позивача в рахунок недоїмки за 2008 року, яка в свою чергу, виникла в наслідок самостійного здійснення відповідачем перерозподілу страхових внесків позивача на користь заборгованості за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року, а також в рахунок заборгованості по штрафним санкціям і пені на підставі інших рішень.

Крім того, у постанові Окружного адміністративного суду АР Крим від 17 серпня 2010 року (яка набрала законної сили) у справі №2а-1031/10/7/0170 за позовом Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про скасування вимоги про сплату боргу № Ю-2 від 08.01.2010 року встановлено факт повної сплати позивачем страхових внесків до жовтня 2009 року включно.

Таким чином, вказаними судовими рішенням встановлено, що рішенням Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим № 1032 від 13.12.2007 року до Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" застосовані фінансові санкції та нараховано пеню на загальну суму 591619,8 гривень за період з 20.04.2006 року по 07.12.2007 року та за період з 20.05.2005 року по 14.09.2006 року. Не зважаючи на те, що в задоволені позову Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" про скасування рішення № 1032 від 13.12.2007 року було відмовлено, дії Пенсійного фонду щодо зарахування поточних платежів позивача за 2008 рік в рахунок погашення заборгованості за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року визнано незаконним, оскільки відповідач здійснив їх під час розгляду справи про скасування рішення № 1032 від 13.12.2007 року.

В подальшому Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим, використовуючи свої права, передбачені ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", здійснював виникли на підставі рішення від 13.12.2007 року № 1032 та інших рішень, прийнятих відповідачем на протязі 2008-2009 років. Законність дії відповідача в цій частині також була предметом розгляду в судах, в зв'язку з чим Пенсійний фонд здійснив зворотний перерозподіл страхових коштів.

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим 12.05.2010 року виставлено вимогу № Ю-870, з якої вбачається, що станом на 01.05.2010 року у Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" існує заборгованість по сплаті страхових внесків на загальну суму 826726,32 гривень.

Як вбачається із заперечень відповідача, заборгованість за спірною вимогою виникла за період з листопада 2009 року по березень 2010 року, а саме:

за листопад 2009 року - 122847,51 гривень.;

за грудень 2009 року - 198645,12 гривень;

за січень 2010 року - 134326,69 гривень;

за лютий 2010 року - 163905,70 гривень;

за березень 2010 року - 207001,30 гривень.

Наявні у матеріалах справи докази (довідка позивача, копії платіжних доручень, дані картки особового рахунку) свідчать, що за даними позивача у вказаний період ним справно сплачені страхові внески та перераховані на рахунки відповідача усі вищевказані сумі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Разом з тим, суд вважає необхідним врахувати, що заборгованість у Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" за вимогою № Ю-870 від 12.05.2010 року виникла не внаслідок того, що позивач на протязі листопада 2009 року - березня 2010 року не сплачував страхові внески, а в наслідок того, що Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя, діючі відповідно до положень ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зараховував ці поточні платежі в рахунок погашення заборгованості, що виникла раніше.

При цьому твердження позивача щодо незаконного самостійного перерозподілу УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим поточних страхових внесків позивача, змінюючи призначення платежів на погашення іншої заборгованості, є такими, що не відповідають діючому на той час законодавству.

Так, частиною 5. ст. 106 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Отже, при сплаті позивачем поточних сум страхових внесків УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим правомірно проводиться перерозподіл зазначених сум у рахунок сплати недоїмки, пені, фінансових санкцій ДП Видавництво і друкарня "Таврида".

Таким чином, маючи несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і, сплачуючи при цьому поточні суми страхових внесків, страхувальник не вважається таким, що своєчасно виконав свої зобов'язання за поточний період, оскільки, в силу імперативних вимог ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду зобов'язані направити цей платіж на погашення недоїмки, пені та фінансових санкції.

Суд зауважує, що позивачем не надані належні докази на підтвердженні своїх тверджень щодо відсутності у Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" станом на 01 травня 2010 року боргу зі сплати страхових внесків на погашення яких було скеровано поточні платежі за період листопад 2009 року - березень 2010 року.

Слід зазначити, що з метою з'ясування питання, чи існувала станом на 01 травня 2010 року у Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" заборгованість, що виникла на підставі рішення від 13.12.2007 року № 1032 та інших рішень Пенсійного фонду, та чи були у відповідача за таких обставин підстави для зарахування поточних платежів позивача, які він здійснював на протязі листопада 2009 року - березня 2010 року на її погашення, та встановлення цих обставин, судом була призначена експертиза. Разом з тим, згідно повідомлення про неможливість надання висновку № 169/12 судово-економічної експертизи від 13.01.2014 року не можливо проведення експертизи внаслідок ухилення позивача від оплати її проведення та не надання експерту документів необхідних для її проведення. Водночас документи на спростування наявності станом на 01 травня 2010 року боргу зі сплати страхових внесків на погашення яких було скеровано поточні платежі за період листопад 2009 року - березень 2010 року ані експерту, ані суду не надані.

Частиною 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 106 Закону № 1058- IV територіальні органи Пенсійного фонду за формою та в строки, встановлені правлінням Пенсійного фонду України надсилають страхувальникам, які мають недоїмку вимогу про її сплату.

Відповідно до пп. "б", "в" п. 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадках: якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

У випадку "б" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Враховуючі, що сума боргу, зазначена у вимозі № Ю-870 від 12.05.2010 року включає недоїмку зі сплати страхових внесків за період з листопада 2009 року по березень 2010 року в сумі 826726,32 гривень, яка підлягає сплаті згідно з розрахунками сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, поданих позивачем та включена до особової картки платника.

Приймаючи до уваги, що станом на 01.05.2010 року суми недоїмки сплачені не були та являлись погодженою заборгованістю зі сплати страхових внесків, сума недоїмки обґрунтовано включена до вимоги про сплату боргу позивача від 12.05.2010 року № Ю-870.

За таких обставин УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства сформувало вимогу № Ю-870 від 12.05.2010 року станом на 1 травня 2010 року.

Суд вважає доводи позивача щодо безпідставного включення тих самих рішень до різних вимог, що тягне за собою неодноразове стягнення сум боргу такими, що не відповідають чинному законодавству та не є підтвердженими належними доказами з наступних підстав.

Відповідно до п. 8.5. Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку, про що страхувальник зобов'язаний письмово повідомити протягом трьох робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу. Згідно ч. 8 п. 3 ст. 106 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. Але згідно п. 8.9. Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" якщо протягом наступного базового звітного періоду страхувальник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до відповідного відділу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу.

В судовому засіданні не підтвердився факт, що відповідачем направлено до органів Державної виконавчої служби вимогу № Ю-870 від 12.05.2010 року на повну суму заборгованості, яка вказана у вимозі.

Твердження позивача про безпідставність зміни штрафних санкцій і пені за різними вимогами із посиланням на одні і ті ж самі рішення не приймаються судом до уваги, оскільки така зміна пов'язана із перерозподілом органом Пенсійного фонду України сум, що надходять від страхувальника на погашення сум недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону №1058.

Отже, суд прийшов до висновку, що дії відповідача - суб'єкта владних повноважень, є обґрунтованими оскільки судом встановлено, що відповідач діяв неупереджено, обґрунтовано та з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, справедливо.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, повно і всебічно оцінивши обставини по справі суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" про скасування вимоги про сплату боргу УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим № Ю-870 від 12.05.2010 року на суму 826726,32 гривень у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

Під час судового засідання, яке відбулось 30.01.2014 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 04.02.2014 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.