Ухвала

від 14.01.2014 по справі 820/10194/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 р.Справа № 820/10194/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бегунца А.О. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2013р. по справі № 820/10194/13-а

за позовом Науково-виробничого об'єднання «Новые технологии» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Науково-виробниче об'єднання «Новые технологии» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 25.06.2013 року № 0000022240

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Податкового кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка НВО «Новые технологии» у формі ТОВ документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Праксет-Харків" їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2012 р., за результатами якої 05.04.2013 р. був складений акт за № 1743/22.4-07/31236842, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження до сплати в бюджет суми податку на додану вартість всього у сумі 55958,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 25.06.2013 року відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000022240 на загальну суму грошового зобов'язання 69947,50 грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням ДПА у Харківській області від 07.06.2013 року № 2811/10/10.2-17, Державна податкова служба у Харківській області скасувала податкове повідомлення - рішення Індустріальної МДПІ м. Харкова від 15.04.13 № 0000452240 в частині збільшення суми грошового зобов'язання (штрафні санкції) з податку на додану вартість у розмірі 13 989,5 грн, в іншій частині вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу директора НВО «Новые технологии» у формі TOB Колісника О.В. від 26.04.13 № 46 вх. ДПС від 29.04.13 № 2049/10) - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 15.07.2013 року № 6951/6/99-99-10-01-15, Міністерство доходів і зборів України залишено без змін податкове повідомлення - рішення Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 15.04.13 №0000452240 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкове повідомлення - рішення Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 15.04.13 №0000452240 не відповідає ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що між ТОВ «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ» , в особі директора Скубака О.О., з однієї сторони (Постачальник) та НВО «Новые технологии» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в особі директора Колісника О.В. з другої сторони (Покупець) уклали Договір № ТМ010 від 25.05.2012 року, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується та обладнання визначене Специфікацією (надалі - Товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти Товар та повністю оплатити його ціну (вартість).

ТОВ «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ» виписано позивачу податкову накладну №167 від 28.05.12, копія якої наявна у матеріалах справи.

Із акту перевірки вбачається, що вказана податкова накладна досліджувалися під час проведення перевірки та порушень у її оформленні перевіряючими не встановлено.

На момент укладення договору та проведення господарських операцій з TOB «ПРАКСЕТ- ХАРКІВ», контрагент був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мав статус зареєстрованого платника податку на додану вартість.

Факт виконання робіт позивач підтверджується Актом прийняття в експлуатацію основних засобів № 7 від 28.05.2012 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 131 «Знос основних засобів» по об'єкту за період червень-грудень 2012 р. (бухгалтерській облік), відомістю нарахування амортизації по об'єкту обладнання для зварювання труб п/е встик TM315CNC 90-315 мм, 220В/4170Вт період червень-грудень 2012 р. (податковий облік), інвентарною карткою обліку основних засобів по об'єкту (обладнання для зварювання труб п/е встик TM315CNC 90-315 мм, 220В/4170Вт);

Розрахунок за виконані роботи між позивачем та TOB «ПРАКСЕТ- ХАРКІВ» проводився у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1485 від 29.05.2012 на суму 72150,00 грн. , № 1491 від 01.06.2012 на суму 200000,00 грн., № 1493 від 06.06.2012 на суму 63600,00 грн.

Комплект обладнання для зварки политиленових труб (обладнання для зварювання труб п/е встик ТМ 315CNC 90-315 мм, 220 В/4170 Вт, комплект вкладишів 90-280 мм, комплект вкладишів 250-4500 мм, подовжувач 3*4 мм 50 м) на загальну суму 335750,00 грн., придбаний за Договором поставки обладнання № 25.05.12 у TOB «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ», був придбаний для використання в особистих цілях в господарській діяльності підприємства з будівництва газопроводів.

Все обладнання було внесено на баланс підприємства як основний засіб.

За фактом проведеної поставки сторонами складено видаткову накладну № РН-2805-06 від 8 35.2012 року, на підставі чого TOB «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ» виписано на адресу НВО «Новые технологии» у формі TOB податкову накладну № 167 від 28.05.2012 на суму 335750, яка включена платником до Реєстру отриманих податкових накладних за травень 2012 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Ч. 2 ст. 9 Закону передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведене, на переконання суду, господарська операція між ТОВ «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ» та НВО «Новые технологии» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю фактично здійснена, направлена на настання правових наслідків, які обумовлені нею та підтверджена належним чином складеними первинними документами. Тобто, позивач має право на відображення цієї господарської операції у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість, зокрема формування витрат та податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення податковим органом вищевказаних порушень з боку позивача, є відсутність факту реального вчинення ним господарських операцій з його контрагентом, що базується на акті "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ПРАКСЕТ-ХАРКІВ" від 09.08.2012 р. № 572/222/30137712.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем доказів нереальності даної господарської операції, що здійснена платником податку на додану вартість та доказів наявності умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суду не надано.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагента не встановлені.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність у контрагента трудових ресурсів, оскільки вони не спростовують сам факт виконання останнім робіт, обумовлених договором, для виконання робіт наявність власних трудових ресурсів не є необхідною умовою та можуть здійснюватися на підставі цивільно-правових договорів силами субпідрядних підприємств.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року в адміністративній справі № 2а-11181/12/2070, яка залишена без зміни ухвалою суду апеляційної інстанції 22.01.2013 року визнано протиправними дії Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Харкові Харківської області ДПС по проведенню зустрічних звірок товариства з обмеженою відповідальністю "Праксет-Харків" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за 2011-2012 років, про що складено акти про неможливість проведення зустрічної звірки №572/222/30137712 від 09.08.2012 р. та № 802/222/30137712 від 21.09.2012 року.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області не відповідає ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов НВО «Новые технологии» у формі TOB підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 року по справі № 820/10194/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2013р. по справі № 820/10194/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Бенедик А.П.