Рішення

від 19.05.2009 по справі 60/84-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

60/84-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2009 р.                                                            Справа № 60/84-09

вх. № 2973/1-60

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Літвін  К.І. за довіреністю б/н від 03.01.2007р.;  відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс - Фарм", м. Харків  

до  Приватного підприємства "Калина-Фарм 2006", м.Харків  

про стягнення 3895,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвейс - Фарм"  (позивач)звернулося до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Калина-Фарм 2006" основної суми заборгованості - 3474,88 грн., штрафу - 104,24 грн., 281,47 грн. інфляційних, 35,13 грн. -  3% річних від простроченої суми. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі договору поставки лікарських засобів і виробів медичного призначення № 200 від 29.01.2007 р. ним було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними № 82952 від 03.11.2008 р., № 83143 від 04.11.2008 р., № 84399 від 18.11.2008 р. та № 83543 від 21.11.2008 р., однак відповідач отримав товар, але сплатив його вартість частково в сумі 1461,37 грн., внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості та нараховано штраф, інфляційні  та 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 квітня  2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її  розгляд на 19 травня 2009 року о 10:00 годині.

У судовому засіданні 19 травня 2009 року позивач підтримав позовні вимоги та  надав згідно супровідного листа (вх. №14095) довіреність б/н від 03.01.2007 р., яка долучена судом до матеріалів справи.

Крім того, 15 травня 2009 року позивач надав через канцелярію господарського суду за вх. № 13716 документи згідно з додатком на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 16 квітня  2009 року.

Надані позивачем документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з"явився, але 19 травня 2009 року надав клопотання (вх. №4978), в якому просить суд розглядати справу без участі представника відповідача. Окрім того, у клопотанні відповідач повідомляє суд, що  позовні вимоги визнає повністю та, разом з цим, надає витребувані ухвалою про порушення провадження по справі документи, а саме копію свідоцтва про державну реєстрацію; копію довідки з єдиного державного реєстру; копію наказу про призначення директора; копію договора банківського рахунку та копію статуту.

Надані відповідачем документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника, вважає, що дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено, що 29 січня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 200.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., позивач зобов"язався продати, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити товар. Згідно п.1.2. договору, асортимент товару, одиниці виміру, кількість та ціна вказуються у супровідних документах (накладних) на кожну партію окремо.

Пунктом 3.4. договору, встановлено, що оплата за товар проводиться шляхом перерахування коштів покупцем на поточний рахунок продавця або внесення готівки в касу продавця.

Відповідно п.3.5. договору - повна оплата проводиться покупцем не пізніше терміну, ввказаного в супровідних документах (накладних), на кожну партію окремо.

Згідно п.3.6. покупець гарантує своєчасну оплату товару не пізніше терміну, вказаного у супровідних документах (накладних). Днем здійснення оплати вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок або в касу продавця.

На виконання вищезазначених умов договору позивач поставив відповідачу товар на підставі видаткових накладних :

- № 82952 від 03.11.2008 р. на суму 2037,73 грн., зі строком оплати не пізніше 19.11.2008 р.;

- № 83143 від 04.11.2008 р. на суму 604,03 грн., зі строком оплати не пізніше 20.11.2008 р.;

- № 84399 від 18.11.2008 р. на суму 974,20 грн., зі строком оплати не пізніше 04.12.2008 р.;

- № 83543 від 21.11.2008 р. на суму 896,65 грн., зі строком оплати не пізніше 07.12.2008 р.

Всього товару по зазначеним накладним було поставлено на суму 4512,61 грн.

Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши позивачу 1461,37 грн., про що зазначено позивачем у позовній заяві та визнається відповідачем.

За таких обставин, відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 3051,24 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 3051,24 грн.

Щодо стягнення решти частини суми основного боргу - 423,64 грн., заявленої позивачем до стягнення, суд відмовляє, оскільки ця сума нарахована безпідставно, та як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку суми позову помилково.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 4.1. договору, сторонами була встановлена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату товару у вигляді штрафу, а саме за несвоєчасну оплату відповідач разом з основною сумою боргу виплачує позивачу штраф у розмірі 3% від простроченої суми та відшкодовує завдані продавцю збитки, незалежно від сплати штрафу.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті товару в установлений термін, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 3% від простроченої суми, що становить 91,53 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення решти частини суми штрафу - 12,71 грн., заявленої позивачем до стягнення, суд відмовляє, оскільки ця сума нарахована безпідставно, виходячи з основної суми заборгованості 3474,88 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, які нараховані за період з 08.12.2008 р. по 09.04.2009 р., що становить суму у розмірі 30,58 грн., а також 248,05 грн. інфляційних, що нараховані за період з грудня 2008 р. по березень 2009 року підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо стягнення решти частини суми 3% - 4,55 грн. та суми інфляційних - 33,42 грн., заявлених позивачем до стягнення, суд відмовляє, оскільки ці суми нараховані безпідставно.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 89,58 грн, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 103,63 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 551, 610, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про  відповідальність  за несвоєчасне виконання   грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановоёю Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-       

ВИРІШИВ:

Задовольнити клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника.

Позов задовольнити частково в сумі 3421,40 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Калина-Фарм 2006" (61060, м.Харків, вул. Олімпійська, буд. 9-А, ідентифікаційний код 34468631, п/р 260003001968 в АКБ "Меркурій", МФО 351663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс - Фарм" (61115, м. Харків, проспект Косіора, буд. 116-А, к. 91, ідентифікаційний код 32869878, п/р 2600901004493 в ВАТ "Кредобанк", МФО 350415) суму основного боргу - 3051,24 грн., 3% річних в сумі 30,58 грн., штраф - 91,53 грн., інфляційні у розмірі 248,05 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 89,58 грн.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 103,63  грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Врешті частині позову в сумі 474,32 грн. відмовити.

Повний текст рішення підписано 21 травня 2009 року.

Суддя