Постанова

від 19.10.2006 по справі 20/201/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/201/06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.10.06                                                                                       Справа №20/201/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Кагітіна Л.П.  , Яценко О.М.

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників:

позивача – Кисіль С.П., паспорт СА 800939 від 20.08.1998р. директор;

відповідача – Святашов А.М., довіреність б/н від 30.09.2006р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №20/201/06 та апеляційну скаргу Приватного підприємства «Протон», м.Бердянськ Запорізька область  

на рішення господарського суду Запорізької області від 03.08.2006р. у справі № 20/201/06

за позовом Приватного підприємства «Азовінтерпром», м.Бердянськ Запорізька область  

до відповідача Приватного підприємства «Протон», м.Бердянськ Запорізька область  

про стягнення суми

Встановив:

У червні місяці 2006року ПП «Азовінтерпром» звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Протон» про стягнення з останнього 10000грн.00коп. – основного боргу, 218грн. 63 коп. пені,  34,52грн. 3% річних.  

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.08.2006р. у справі                      № 20/201/06 (суддя Гандюкова Л.П.)  позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «Протон» на користь ПП «Азовінтерпром» 10000грн.00 коп. основного боргу, 218грн. 63коп. пені, 34грн.52 коп. 3 % річних. Судові витрати покладено на відповідача.   

Рішення суду мотивовано ст.ст. 525, 526, 610, 611, 612, 626, 627 Цивільного кодексу України ст.193 ГК України та наступним: відповідач взяті на себе за договором постачання № 0704/06 від 07.04.2006р. зобов'язання щодо оплати продукції в установлений строк не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 10000грн. Разом з цим, за порушення відповідачем п.5.3 договору та на підставі ст.625 ЦК України було стягнуто пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період з 25.04.2006р. по 05.06.2006р., що складає суму 218грн.63коп.                              та 34грн.52 коп. 3 % річних.      

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ПП “Протон”, просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.08.2006р. по справі №20/201/06 у зв'язку з порушенням і неправильним застосуванням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір поставки № 0704/06 від 07.04.2006р. та зобов'язати сторони провести з вказаним договором двосторонню реституцію. Свої доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує наступним: судом першої інстанції зазначено, що відповідач не надав доказів відсутності у нього сертифікату виробника, але й позивач не надав ніяких доказів надання такого сертифікату. Крім того судом визначено у оскаржуваному рішенні, що відповідач не заявляв вимоги щодо передачі сертифікату виробника чи відмови від договору, однак у відповіді на претензію від 04.05.2006р. було повідомлено, що відповідач пропонує надати сертифікат або повернути поставлений товар. Крім того, суд не звернув уваги на той факт, що копії етикеток, на яких виробником продукції зазначене підприємство ТОВ НВП «Азовкомплект», що не займається випуском кабельно- провідникової продукції. До того ж керівником та засновником ТОВ НВП «Азовкомплект» є директор ПП «Азовінтерпром» (позивач).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що рішення господарського суду Запорізької області від 03.08.2006р. є законним та обґрунтованим, а доводи відповідача, які викладені у апеляційні й скарзі такими, що не відповідають дійсності з наступних підстав.

Договором постачання № 0704/06 від 07.04.2006р., який укладений між сторонами, позивачем та відповідачем було визначено предмет договору, кількість, ціну, загальну вартість товару та кінцевий термін сплати, тобто досягнуто домовленості з усіх істотних умов договору. Про досягнення згоди свідчить факт прийняття товару ПП «Протон» без будь – яких застережень, складання актів, у тому числі щодо відсутності сертифікату якості при передачі товару, що свідчить про отримання ПП «Протон» сертифіката якості. В установленому законом порядку, відповідач на адресу позивача щодо передачі сертифікату чи відмову від договору та повернення товару не заявляв. Тільки у відзиві          № 178 від 22.05.2006р. на претензію ПП «Азовінтерпром», тобто через 40 діб після отримання товару, відповідач заявив про ненадання сертифікату якості виробника.

Посилання відповідача на те, що на етикетках товару зазначено ТОВ «Азовкомплект», яке не займається виробництвом кабельно – провідникової продукції є безпідставним, оскільки предметом позову є стягнення з відповідача суми заборгованості за договором постачання № 0704/06 від 07.04.2006р. Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. У договорі постачання, який укладено між сторонами не обумовлено постачання продукції конкретного виробника. У зв'язку з викладеним, позивач просить рішення господарського суду Запорізької області від 03.08.2006р. у справі № 20/201/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Протон» без задоволення.  

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 12 вересня 2006р. у справі № 20/201/06 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 19.10.2006р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2947 від 18.10.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – головуючого судді             Коробка Н.Д. (доповідач), суддів Кагітіна Л.П., Яценко О.М., якою і прийнято постанову.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

07.04.2006р. між ПП "Азовінтерпром" (продавець) та ПП "Протон" (покупець) був укладений договір постачання №0704/06, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити кабельно-провідникову продукцію згідно з специфікаціями або видатковими накладними, рахунками, які є невід'ємними частинами договору і вважаються погодженими сторонами. Найменування, кількість, строк постачання, строк оплати та вартість товару кожної партії визначається сторонами в специфікації або видаткових накладних, рахунках на відповідну партію товару (п.1.1. п.1.2 договору).

      П.п.3.1-3.4 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за товар з урахуванням ПДВ, згідно виставленим рахункам у строк, який визначений в специфікації на відповідну партію товару на р/р продавця 26006330378831 в АКБ "Укрсоцбанк" відділення в м.Бердянськ Запорізької області, МФО 313010, ОКПО 33877499.   Розрахунки за договором здійснюються по цінам, які погоджені сторонами в специфікації, видаткових накладних, рахунках на відповідну партію товару.

      Згідно з п.п.4.1-4.2 договору якість поставленого по цьому договору товару повинна підтверджуватися відповідним документом (сертифікат, етикетка, паспорт) виробника товару. Товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем по якості згідно з доданим до товару документу (сертифікат, етикетка, паспорт) виробника товару.

Матеріалами справи встановлено, що сторонами була підписана специфікація №1 до договору (т.1 а.с. 11), згідно з якою найменування продукції - АПВ-1 2,5, одиниця виміру-км, кількість - 5,000, ціна без ПДВ (грн.) - 1666,67, сума без ПДВ 8333,33, ПДВ-20%- 1666,67, всього з ПДВ -10000,00. Відповідно до п.2 та п.3 специфікації № 1 продавець зобов'язаний поставити товар протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору. Покупець проводить оплату 100% за товар з урахуванням ПДВ згідно з виставленим рахунком протягом 14 банківських днів з моменту відвантаження, але не пізніше 24.04.2006р. Специфікація скріплена печатками підприємств, де маються підписи директорів.

П.7.1 договору сторони встановили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань на протязі одного року з моменту його підписання.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін врегульовано договором № 0704/06 від 07.04.2006р.

За своєю правовою природою договір № 0704/06 від 07.04.2006р. є договором поставки.

        Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки організація-постачальник зобов'язується передати у визначені строки організації - покупцеві певну продукцію, а організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість за встановленими цінами.

        Згідно статті 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

        Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 ЦК України).

13.04.2006р позивач на підставі договору № 0704/06 від 07.04.2006р. та специфікації №1 до нього поставив відповідачу продукцію на суму 10000грн., що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0035 від 07.04.2006р., довіреністю ЯЛР №829509 від 10.04.2006р.на ім'я Вівчар І.С. (директора). Факт отримання продукції не заперечується відповідачем.

      Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати продукції в установлений договором строк - не пізніше 24.04.2006р. не виконав, внаслідок чого, у відповідача виникла заборгованість, яка складає 10000 грн.00 коп.

       Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

       10.05.2006р. позивач звернувся з претензією яка датована 04.05.2006р. до відповідача з вимогою сплатити заборгованість у сумі 10000грн.00коп., але відповідач відзивом на претензію повідомив, що позивачем порушені умови договору поставки           № 0704/06 від 07.04.2006р., а саме п.4.1 договору з тих підстав, що останнім не надано сертифікату якості виробника та не узгоджені суттєві ознаки виробника                          товару. Крім того, відповідач у відзиві на претензію зазначає, що у договорі постачання відсутні істотні умови договору, тобто не визначено кількість, вартість товару та кінцевий термін його сплати. У зв'язку з чим відповідач вважає, що між сторонами не досягнуто згоди щодо визначення предмету договору.(т.1 а.с.13-15).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 10000грн.00коп. за неналежне виконання договірних зобов'язань у строки, які передбачені Договором та додатках до нього.

Також Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 218грн. 63 коп. пені на підставі ст.ст.610,611,612 ЦК України, п.5.3 договору за прострочку виконання грошового зобов'язання у період з 25.04.2006р. по 05.06.2006р., а також суми 34грн. 52 коп. - 3% річних на підставі ст.625 ЦК України.

     Відповідно до ст.ст.610-612 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

     Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне здійснення розрахунків по договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який стягується пеня, від суми, що підлягає оплаті, за кожен день прострочки.

      Ч.З ст.549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

       Відповідно до ст.625 ЦК України, яка встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, зазначає, що висновок господарського суду щодо стягнення з відповідача пені за період з 25.04.2006р. по 05.06.2006р. у розмірі 218грн.63коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання та 3 % річних у сумі 34,52грн. є правомірним та обґрунтованим, оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем умов договору.

Доводи заявника апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги з підстав наведених вище, а також у зв'язку з наступним.

Згідно з ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із змісту підписаного між сторонами уповноваженими особами та скріпленого печатками договору слідує, що сторони у встановленій законом формі уклали договір, визначили предмет договору, у томі числі кількість, ціну, загальну вартість товару та кінцевий термін сплати за нього. Таким чином, досягли згоди з усіх істотних умов. Товар прийнято відповідачем без будь-яких застережень, складання актів, у тому числі щодо відсутності при передачі товару сертифікатів виробника.

Належних доказів отримання товару, якість якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, чи належних доказів неотримання сертифікату від продавця відповідач апеляційній інстанції не надав, в установленому законом порядку вимоги щодо передачі сертифікату чи відмови від договору та повернення товару не заявляв, товар до цього часу знаходиться у відповідача.

Зі змісту ст.ст.662, 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Колегія суддів зазначає, що лише у відзиві №178 від 22.05.2006р. на претензію позивача відповідач вперше заявив про ненадання сертифікату якості виробника. Належних доказів, що він встановлював продавцеві розумний строк для їх передання, суду не надав. Згідно з ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.   Відповідно до ст.692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що на етикетках, ксерокопії яких додані до відзиву, зазначено ТОВ "Азовкомплект", яке не займається виробництвом кабельно-провідникової продукції і засновником, керівником цього товариства є Кисіль С.П. спростовується тим, що предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості за договором поставки.

Згідно з ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару. У договорі постачання, укладеного між сторонами, вони не обумовлювали постачання продукції конкретного виробника.

Твердження відповідача, що вказана в договорі ціна не відповідає ринковій, є завищеною і відповідач допустив помилку, вивчаючи специфікацію, колегією суддів не беруться до уваги з наступних підставах.

Відповідно до ст.ст.626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.632, 691 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Вимога відповідача у апеляційній скарзі визнати недійсним договір поставки №0704/06 від 07.04.2006р. у зв'язку з помилкою щодо ціни не може бути задоволено, оскільки законодавством встановлений порядок визнання недійсним договору з цих підстав.

Статтею 229 ЦК України, на яку посилається відповідач, та яка встановлює правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки, визначено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду Україна від 28.04.1978р. №3 "Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

П.13 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» посилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням.

Згідно з п.1 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.    

        Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до зазначеної норми закону не довів, що при укладенні угоди він діяв під впливом помилки, яка має істотне значення.     

        Інші доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.

        Як вірно зазначив господарський суд відповідач має право самостійно звернутися до господарського суду з окремим позовом про визнання угоди недійсною.

За таких обставин підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

        Таким чином, апеляційна скарга Приватного підприємства «Протон» не підлягає задоволенню.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті   49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –

Постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Протон», м.Бердянськ Запорізька область залишити без задоволення.  

Рішення господарського суду Запорізької області від 03.08.2006р. у справі                      № 20/201/06 залишити без змін.

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Кагітіна Л.П.  Яценко О.М.