Рішення

від 11.02.2014 по справі 922/260/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р.Справа № 922/260/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків до Приватного підприємства "Фурбі-Транс", м. Харків про стягнення 9500,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, довіреність від 10.01.2014 року ;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Приватного підприємства "Фурбі-Транс" заборгованість у розмірі 9500,00 грн. за неналежне виконання зобов'язань за Договором № 0307ИА-П на надання послуг по організації міжнародних та міжміських вантажних перевезень на транспортно-експедиторське обслуговування від 03 липня 2013 року. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 січня 2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/260/14 та призначено її розгляд у відкритому судовому засідання на 11 лютого 2014 року.

У судовому засіданні 11 лютого 2014 року був присутній представник позивача, який наполягає на задоволенні позову та надав із супровідним листом (вх. № 4643) додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Надані документи розглянуті та долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання 11 лютого 2014 року не направив, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

03 липня 2013 року між Приватним підприємством "Фурбі-Транс" (відповідачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) було укладено Договір № 0307ИА-П на надання послуг по організації міжнародних та міжміських вантажних перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Виконавець зобов'язується від свого імені за дорученням Замовника та за його рахунок за обумовлену у Заявці винагороду здійснити в інтересах Замовника комплекс дій пов'язаних з організацією міжнародних вантажних автоперевезень вантажів Замовника.

Відповідно до п. 1.2. Договору, у своїй діяльності сторони керуються положеннями даного Договору, Митної конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Конвенції про міжнародні дорожні перевезення вантажів КДПГ, Правилами про перевезення вантажів, діючим законодавством України, регулюючим процес перевезень вантажів в Україні.

Відповідно до п. 1.4. Договору, маршрут дотримання, пункти призначення, строк транспортування та інші умови перевезення визначаються на підставі згоджених між сторонами Заявок, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 1.5. Договору, для виконання даного Договору Виконавець за дорученням Замовника від свого імені самостійно укладає договори та здійснює розрахунки з третіми особами, які забезпечують здійснення перевезення згідно Заявки Замовника. Замовник в свою чергу зобов'язується покрити витрати Виконавця, пов'язані з організацією перевезення та забезпечення транспортного процесу.

Згідно з п. 3.1. Договору, вартість транспортно-експедиційних послуг погоджується сторонами по кожному окремому випадку по заявці на перевезення та відображується в рахунку, наданому Виконавцем Замовнику по кожній заявці.

Відповідно до п. 3.3. Договору, Замовник зобов'язується перерахувати визначену суму на рахунок Виконавця в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів після доставляння вантажу на митний термінал, який вказаний отримувачем, по пред'явленню СМR або ТВН зі штампами, обумовленими в заявці, якщо інший строк не обумовлений в заявці.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частинами 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 2 ст. 64 Закону України "Про автомобільний транспорт", організація міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізником відповідно до міжнародних договорів з питань міжнародних автомобільних перевезень. Такі правовідносини врегульовані Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах від 19.05.1956 року (Конвенція КДПВ).

У відповідності до п. 1 ст. 1 та п. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року (зі змінами та доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978 року): Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі перевезення вантажів транспортними за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце.

Так, як вбачається з матеріалів справи, перевезення було здійснено автомобілем DAF д.н. НОМЕР_1, причіп НОМЕР_2, вага вантажу 20620 кг.

Свої зобов'язання згідно умов Договору позивач виконав в повному обсязі, про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 198737, з печаткою вантажоодержувача. На підставі договору, був складений рахунок-фактура № СФ-0000189 від 12.07.2013 року на суму 13500,00 грн.

Також, щодо наданих послуг, сторонами було складено Акт № ОУ-0000196 здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку № СФ-0000189 від 12 липня 2013 року на суму 13500,00 грн.

Однак, зобов'язання взяті відповідачем по вказаному Договору не були виконані, а саме відповідачем порушені строки розрахунку встановлені вказаним Договором. За надані послуги відповідач оплатив частково у розмірі 4000,00 грн., а саме: 2000,00 грн. було сплачено 03.09.2013 року та 2000,00 грн. - 12.09.2013 року.

11 листопада 2013 року позивачем на адресу відповідача була надіслана Претензія № 2, що підтверджується поштовою квитанцією. Однак відповіді на адресу позивача не надходило та борг у розмірі 9500,00 грн. сплачений не був.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи, суд задовольняє позовні вимоги у розмірі 9500,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 509, 526, ч.1 ст.530, 610, 627, 901, 909 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Фурбі-Транс" (61184, м. Харків, вул. Родникова, б. 5, кв. 31, р/р 26009060565981 в ХГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 351533, код ЄДРПОУ 36459386) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61105, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 ПАТ "УКРСОЦБАНК", МФО 300023) - 9500,00 грн. боргу, 1827,00 грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.02.2014 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/260/14