Постанова

від 26.05.2009 по справі 26/153-08-5401

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/153-08-5401

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"26" травня 2009 р. Справа № 26/153-08-5401

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.                    

                   Суддів:  Гладишевої Т.Я.

                                  Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 12.05.2009 р.

від позивача: Каланжов В.В., довіреність №304 від 28.10.2008р.;

від відповідача: Кіртока А.В., доручення б/н від 10.04.2009р.;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 26.05.2009 р.

від позивача: Каланжов В.В., довіреність №304 від 28.10.2008р.;

від відповідача: Кіртока А.В., доручення б/н від 10.04.2009р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Надлиманський”

на рішення господарського суду Одеської області

від 16 березня 2009 року

по справі №26/153-08-5401

за позовом: Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Росія”

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Надлиманський”

про стягнення 34827 грн.

          Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладений на 26.05.2009р..

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.03.2009р. по справі №26/153-08-5401 (суддя М.І. Никифорчук) задоволено позов СВК „Росія” до ВАТ „Надлиманський” про стягнення 34827 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача 22325 грн. основного боргу, 11609 грн. суму винагороди, 893 грн. –3% річних, 348,27 грн. –витрати по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, з посиланням на те, що відповідачем не виконано зобов'язань за договором позики від 02.10.2006р. –не повернуто ячмінь у кількості 17860 кг на суму 22325 грн., переданий позивачем відповідачу в якості позики, та не було сплачено вартості переданого відповідачу ячменю, у зв'язку з чим у ВАТ „Надлиманський” утворилася заборгованість перед СВК „Росія” у розмірі 22325 грн.. Пунктом 4.1 договору позики від 02.10.2006р. передбачено, що ВАТ „Надлиманський” зобов'язаний сплатити позивачу винагороду в розмірі 2% від суми позики за кожен місяць дії договору, оскільки відповідач не повернув СВК „Росія” ячмінь та не сплатив вартість отриманого ячменю, то на момент звернення СВК „Росія” з позовом до суду розмір винагороди становив 11609 грн., крім того позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 893 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ВАТ „Надлиманський” з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області по справі №26/153-08-5401 від 16.03.2009р., прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що під час розгляду справи судом не було встановлено, чи передавався позивачем відповідачу саме насіннєвий ячмінь, який передбачений умовами договору, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що переданий позивачем ячмінь був такого сорту, як вказано в договорі, вартість переданого товару, вказана в рішенні суду також не відповідає документам, наявним у матеріалах справи. До того ж, позивачем не надано до суду та відповідачу документів, які б підтверджували факт передачі відповідачу насіннєвого ячменю, оскільки акт приймання-передачі між сторонами не оформлювався, ніякі документи, які б підтверджували якість, сорт та призначення отриманого відповідачем ячменю від позивача за товарно-транспортною накладною №27323 відповідачу не надавалися, також не було надано відповідачу податкової накладної.

26.05.2009р. до Одеського апеляційного господарського суду від ВАТ „Надлиманський” надійшло додаткове пояснення до апеляційної скарги, в якому скаржник додатково обґрунтовує доводи апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ВАТ „Надлиманський”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду першої інстанції частково скасувати, з огляду на таке.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, 02.10.2006р. між СВК „Росія” (позикодавець) та ВАТ „Надлиманський” (позичальник) укладено договір позики, відповідно до умов п. п. 2.1.-2.2. якого позикодавець зобов'язався передати у власність позичальнику насіннєвий ячмінь у кількості 178860 кг, загальною вартістю 22325 грн. на строк до 01.08.2007р., а позичальник зобов'язався повернути позикодавцю насіннєвий ячмінь в кількості 17680 кг такої ж якості, або повернути вартість позики грошовими коштами по ціні, яка склалася на момент повернення позики.

Пунктами 4.1.-4.3. договору сторони визначили, що винагорода позикодавця встановлюється у розмірі 2% від суми позики за кожен місяць строку дії договору, проценти нараховуються щомісяця і сплачуються позичальником в день повернення позики –01.08.2007р..

У випадку неповернення, або несвоєчасного повернення позики в строк, встановлений п. 4.3. договору, позичальник сплачує позикодавцю штраф у розмірі 5% від суми позики, яка склалася на момент повернення позики, за кожен день прострочення.

За накладною №148 від 07.10.2006р. (арк. спр. 11), товарно-транспортною накладною №27323 СВК від 07.10.2006р. (арк. спр. 12) СВК „Росія” передав, а ВАТ „Надлиманський” за довіреністю ЯМС №381234 від 07.10.2006р. (арк. спр. 10) отримало 17860 кг ячменю, вартістю 22325 грн..  

27.10.2008р. СВК „Росія” направив на адресу ВАТ „Надлиманський” претензію №351, в якому просив позичальника виконати зобов'язання за договором позики від 02.10.2006р. і повернути СВК „Росія” насіннєвий ячмінь в кількості 17860 кг такої ж якості та перерахувати на розрахунковий рахунок СВК „Росія”  суму винагороди в розмірі 11162,50 грн., або перерахувати на розрахунковий рахунок СВК „Росія” 33487,50 грн..

ВАТ „Надлиманський” зобов'язань за договором позики від 02.10.2006р. не виконало: ячмінь у кількості 17860 кг не повернуло та винагороду, передбачену договором, у розмірі 11162,50 грн. не сплатило, а також не сплатило 33487,50 грн. –вартості ячменю та винагороди, що змусило СВК „Росія” звернутися з позовом до господарського суду про стягнення з ВАТ „Надлиманський” основного боргу у розмірі 22325 грн., суми винагороди –11609 грн., 3% річних –893 грн., всього 34827 грн..

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частинами 1 та 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. 1050 вказаного Кодексу, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст. ст. 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

За ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктами 2.1.-2.2. договору встановлено, що позикодавець зобов'язався передати у власність позичальнику насіннєвий ячмінь у кількості 178860 кг, загальною вартістю 22325 грн. на строк до 01.08.2007р., а позичальник зобов'язався повернути позикодавцю насіннєвий ячмінь в кількості 17680 кг такої ж якості, або повернути вартість позики грошовими коштами по ціні, яка склалася на момент повернення позики.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що СВК „Росія” передав 17.10.2006р. ВАТ „Надлиманський” позику –насіннєвий ячмінь у кількості 17860 кг, вартістю 22325 грн..

Строк повернення позики визначено сторонами у п. 2.1 договору – до 01.08.2007р..

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ „Надлиманський” у строк, визначений договором, ячмінь не повернуло, грошові кошти на розрахунковий рахунок не перерахувало.

Оскільки умовами договору позики від 02.10.2006р. передбачено право ВАТ „Надлиманський” повернути отриманий товар або грошові кошти, СВК „Росія” має право вимагати повернення боргу в грошовій формі.

За ст. 539 Цивільного кодексу України альтернативним є зобов'язання, в якому боржник зобов'язаний вчиняти одну з двох або кількох дій, боржник має право вибору предмета зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про задоволення позовної вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 22325 грн..

Крім того, позивачем у позовній заяві заявлено вимогу про стягнення з відповідача винагороди, яка передбачена п. п. 4.1.-4.3., відповідно до яких винагорода позикодавця встановлюється у розмірі 2% від суми позики за кожен місяць строку дії договору, проценти нараховуються щомісяця і сплачуються позичальником в день повернення позики – 01.08.2007р..

Згідно зі ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок розміру винагороди, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що наданий розрахунок цілком відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а позовна вимога СВК „Росія” про стягнення розрахунку розміру винагороди, передбаченої п. 4.1 договору позики від 02.10.2006р., підлягає задоволенню та з ВАТ „Надлиманський” слід стягнути 11609 грн..

Також СВК „Росія” у позовній заяві просило стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 893 грн. у зв'язку з невиконанням боржником зобов'язання за договором з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Статтями 623-625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, крім того боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між тим, за умовами договору позики від 02.10.2006р. ВАТ „Надлиманський” зобов'язано було повернути позикодавцю насіннєвий ячмінь в кількості 17680 кг такої ж якості, або повернути вартість позики грошовими коштами по ціні, яка склалася на момент повернення позики.

У претензії №351 від 27.10.2008р., яку СВК „Росія” направив на адресу ВАТ „Надлиманський”, позикодавець просив позичальника виконати зобов'язання за договором позики від 02.10.2006р. і повернути СВК „Росія” насіннєвий ячмінь в кількості 17860 кг такої ж якості та перерахувати на розрахунковий рахунок СВК „Росія” суму винагороди в розмірі 11162,50 грн., або перерахувати на розрахунковий рахунок СВК „Росія” 33487,50 грн.

Вимоги щодо перерахування тільки грошової суми –вартості товару (насіннєвого ячменю) СВК „Росія” відповідачу не надсилало, з вимогою про повернення вартості товару у розмірі 22325 грн. позикодавець звернувся лише до господарського суду, а отже відповідачу не можуть бути нараховані 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки такої вимоги позивач до звернення з позовом до суду відповідачу не висував.

За таких обставин, не підлягає задоволенню позовна вимога СВК „Росія” про стягнення з ВАТ „Надлиманський” 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.  

Не приймаються до уваги колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду посилання скаржника –ВАТ „Надлиманський” на те, що позивачем не було надано товар, який передбачений договором позики, –насіннєвий ячмінь.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проте, ВАТ „Надлиманський” не надало належних доказів в розумінні ст. ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України того, що СВК „Росія” посталило товар неналежної якості (ячмінь іншого виду).

Також не приймаються до уваги колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду доводи апеляційної скарги про те, що договір позики, укладений між сторонами 02.10.2006р., не відповідає вимогам ст. 1046 Цивільного кодексу України, а отже вказаний договір не породжує за собою будь-яких правових наслідків, оскільки на момент розгляду справи договір позики від 02.10.2006р. є дійсним та в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оспорений та в судовому порядку недійсним не визнаний.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу ВАТ „Надлиманський” слід задовольнити частково, а рішення господарського суду першої інстанції - частково скасувати.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101 –105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 16.03.2009р. по справі №26/153-08-5401 частково скасувати, виклавши в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Надлиманський” (67812, Одеська область, Овідіопольський район, с. Надлиманське, вул. Леніна, 139, код 00413268) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Росія” (68261, Одеська область, Саратський район, с. Кулевча, вул. Леніна, 47, код 31893058) основний борг в розмірі 22325 (двадцять дві тисячі триста двадцять п'ять) грн., винагороду в розмірі 11609 (одинадцять тисяч шістсот дев'ять) грн., державного мита в сумі 339 (триста тридцять дев'ять) грн. 34 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 97 коп..

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Росія” (68261, Одеська область, Саратський район, с. Кулевча, вул. Леніна, 47, код 31893058) на користь Відкритого акціонерного товариства „Надлиманський” (67812, Одеська область, Овідіопольський район, с. Надлиманське, вул. Леніна, 139, код 00413268) витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги у розмірі 4 (чотири) грн. 46 коп..

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати накази із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                              Савицький Я.Ф.

Суддя                                                                                                                   Гладишева Т.Я.

Суддя                                                                                                Лавренюк О.Т.