Ухвала

від 12.02.2014 по справі 1117/1479/12,4-с/397/413

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/454/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Комлач О.Ф.

Доповідач Кривохижа В. І.

УХВАЛА

12.02.2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючої: Кривохижі В.І.

Суддів: Голованя А.М.

Карпенка О.Л.

при секретарі Дімановій Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд зі скаргою на дії державного виконавця.

Зазначав, що у справі за позовом ОСОБА_4 до нього про стягнення боргу за договором позики з нього стягнуто 272 600 грн. в рахунок виконання договору позики рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2012 року, яке ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 17 липня 2013 року залишене без змін із скасуванням рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 12 березня 2013 року, яким рішення суду першої інстанції було скасоване та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Старшим державним виконавцем Шевченко Г. Д. ВДВС Олександрівського районного управління юстиції 16 серпня 2013 року прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа №2/1117/456/12, виданого 12 серпня 2013 року Олександрівським районним судом про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 боргу в розмірі 275 326 грн. Постановою старшого державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 жовтня 2013 року при примусовому виконанні виконавчого листа накладений арешт на частку у статутному фонді ТОВ «Хімконтакт», що становить 11 084 грн. та належить йому, заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна. Зазначає, що вказана постанова є неправомірною, такою, що суперечить вимогам цивільного законодавства та нормам Закону України «Про виконавче провадження». Тому і просив визнати цю постанову неправомірною, скасувати її та арешт на частку у статутному фонді і заборону здійснювати відчуження майна, зобов'язати внести відомості про скасування арешту в ті самі органи та установи, куди була направлена постанова.

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2013 року у задоволенні скарги відмовлено, оскільки в судовому засіданні було достовірно встановлено, що державним виконавцем проводились міри по виявленню майна, на яке можна звернути стягнення, якого значно недостатньо для виконання рішення суду, а тому дії державного виконавця були вчинені відповідно до закону і в межах його повноважень.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду та постановлення нової ухвали про задоволення скарги. Зазначається, зокрема, що відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено звернення стягнення на частку у статутному фонді, тому на неї не може бути накладений арешт та заборона відчуження.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник заявника підтримала доводи скарги та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», ст.387 ЦПК України просила визнати оскаржувану постанову неправомірною, скасувавши її та накладений арешт і заборону, з повідомленням про це відповідних органів.

ВДВС Олександрівського районного управління юстиції, заінтересована особа ОСОБА_4 належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Заслухавши доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно виконавчого листа №2-1117/456/12, виданого Олександрівським районним судом 12 серпня 2013 року, з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 борг в розмірі 275 326 грн.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Олександрівського районного управління юстиції Шевченко Г.Д. від 18 жовтня 2013 року на підставі ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на частку у статутному фонді ТОВ «Хімконтакт», що належить боржнику та становить 11 084 грн. внеску, або 1/2 частина статутного фонду товариства, заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, належного боржнику (а.с.5).

Відмовляючи у задоволенні скарги та визнаючи дії державного виконавця правомірними, суд першої інстанції, посилаючись на положення ст. 149 ЦК України, ст.57 Закону України «Про господарські товариства», виходив з того, що виявленого майна значно недостатньо для виконання рішення суду.

Однак колегія суддів не може погодитися з цим висновком суду.

Змістом ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна боржника застосовується для реального забезпечення виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В силу положень п. 1 ч. 1 ст.115 ЦК України та ст.12 Закону України «Про господарські товариства» майно передається учасниками товариству у власність, а у ч.1 ст. 57 Закону України «Про господарські товариства», ч.1 ст.149 ЦК України йдеться про виключення з загального правила непорушності права власності юридичної особи, відповідно до якого можливо звернути стягнення не на частку у статутному фонді товариства, а на частину майна товариства, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі.

У відповідності з ч.1 ст.100 ЦК України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Таке законодавче визначення не дає можливості корпоративним правам бути об'єктом заставних правовідносин, оскільки корпоративне право є особистим немайновим правом особи, яке випливає з права власності на частку у статутному капіталі товариства і є невід'ємним від такого права власності, тобто право власності на частку у статутному капіталі є особистим немайновим правом особи.

За змістом ч.1 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається в статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, корпоративне право є правом особи, якій належить частка у статутному капіталі товариства на управління товариством, участь у загальних зборах, право на отримання прибутку пропорційно частці у статутному капіталі та на інші права, визначені законодавством або статутом.

Тобто, частка у статутному капіталі товариства лише засвідчує здійснення особою внеску до статутного фонду та визначає його вартість, а відтак не може вважатися майном з огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства.

Накладення арешту на корпоративні права особи боржника фактично є втручанням в управління господарським товариством та може призвести до блокування господарської діяльності товариства, а реалізація корпоративних прав, як майнових прав до заміни всупереч закону учасника товариства.

А тому корпоративні права боржника, які належать йому як засновнику або учаснику господарського товариства, не можуть бути об'єктом арешту або реалізації на виконання рішення суду.

Статтею 387 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до ч.2 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна знімається за постановою державного виконавця, а копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення скарги частково.

Враховуючи викладене, зазначену постанову старшого державного виконавця від 18 жовтня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження слід визнати неправомірною та скасувати, зобов»язавши винести постанову про зняття арешту з направленням її копії до відповідних органів (установ) для виконання.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2013 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Олександрівського районного управління юстиції Шевченка Г.Д. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 жовтня 2013 року щодо накладення арешту на частку у статутному фонді ТОВ «Хімконтакт», код ЄДРПОУ 31709729, що становить 11 084 грн. та належить ОСОБА_3, та заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_3.

Зобов'язати старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Олександрівського районного управління юстиції Шевченка Г.Д. винести постанову про зняття арешту на частку у статутному фонді ТОВ «Хімконтакт», код ЄДРПОУ 31709729, що становить 11 084 грн. та належить ОСОБА_3, та заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_3, та копію направити до відповідних органів (установ) на виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді: