Рішення
від 12.02.2014 по справі 910/23994/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23994/13 12.02.14

за позовомДержавного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" до Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті простягнення 1 718,31 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Пихтін К.В. - представник за довіреністю № 01-10/63 від 06.02.14 від відповідача не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" до Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті про стягнення 1 718,31 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору на відшкодування витрат пов'язаних з утримання орендованих приміщень та комунальних послуг № 35-16/05/13 від 28.01.2013, відповідачем неналежно виконувались зобов'язання передбачені п. 3.6 вказаного договору, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмір 1 718,31 грн., з яких: основна сума боргу у розмірі 1 702,04 грн., пеня у розмірі 13,22 грн. та 3% річних у розмірі 3,05 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2013 порушено провадження у справі № 910/23994/13 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 22.01.2014.

15.01.2014 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу, у зв'язку з її сплатою відповідачем та документи на виконання вимог ухвали суду. Також у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання 22.01.2014, позивач просить суд відкласти розгляд справи.

У судове засідання, призначене на 22.01.2014, з'явився представник відповідача, надав документи на виконання вимог ухвали суду, які долучені судом до матеріалів справи. Представник відповідача не заперечував щодо клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.01.2014 у зв'язку з задоволенням клопотання позивача, розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 12.02.2014.

07.02.2014 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про відкликання клопотання про припинення провадження у справі № 910/23994/13 в частині основного боргу. Також, позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з погашенням відповідачем основної суми боргу у розмірі 1 702,04 грн., відповідно до якої просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 21,20 грн. та 3 % річних у розмірі 4,89 грн.

У судовому засіданні 12.02.2014 представник позивача подане клопотання підтримав та просив прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

У судове засідання 12.02.2014 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про відкладення розгляду справи від 22.01.2014.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

28.01.2013 року між Державним підприємством "Маріупольський морський торговельний порт" (надалі - позивач) та Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті (надалі- відповідач) укладено договір № 35-16/05/13 на відшкодування витрат пов'язаних з утриманням орендованих приміщень та комунальних послуг (надалі-договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язався забезпечити обслуговування (вивіз відходів, надання комунальних послуг), експлуатацію та ремонт будівлі Морвокзалу, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, пр.. Адмірала Луніна, 99, а відповідач, у свою чергу - відшкодувати витрати позивача, пов'язані зі сплатою податку на земельні ділянки, прибирання приміщень та прибудинкової території, вивозу відходів, охороною приміщень, витрати пов'язані з тепло, водо, електрозабезпеченням орендованих приміщень (п. 1.4. Договору).

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що оплата наданих позивачем послуг здійснюється відповідачем на підставі рахунків, що виставляються позивачем - не пізніш десяти календарних днів з дня отримання включно.

Як свідчать матеріали справи, на підставі понесених позивачем витрат за договором № 35-16/05/13 були складені акти виконаних робіт за період з серпня 2013 по жовтень 2013, що підписані та скріплені печатками сторін. На підставі вказаних актів, позивачем було виставлено рахунки на оплату: № 7038 від 31.08.2013 на суму 781,90 грн.; № 8047 від 30.09.2013 на суму 781,90 грн.; № 9155 від 31.10.2013 на суму 1034,70 грн.

За доводами позивача, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, відповідачем було частково сплачено рахунки № 7038 та № 8047, у зв'язку з чим у відповідача залишилась непогашена заборгованість у розмірі 1 702,04 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2013 та 31.10.2013 позивач звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості, які були залишені останнім без відповіді та задоволення.

У судовому засіданні 22.01.2014 з поданих сторонами платіжних доручень судом було встановлено факт погашення відповідачем основної суми боргу у розмірі 1 702,04 грн, у зв'язку з чим позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 21,20 грн., 3% річних у розмірі 4, 89 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.1 договору орендар несе відповідальність за несвоєчасне внесення плати за цим договором - у розмірі суми боргу скоригованого на індекс інфляції за час прострочення (враховуючи день погашення зобов'язання), трьох відсотків річних від простроченої суми, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на момент виникнення зобов'язання) - за кожен день прострочення платежу.

Так як, факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом та відповідачем не спростований, з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 4,89 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 21,20 грн. пені.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 21,20 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті (01135, м. Київ, пр.-т. Перемоги, 14, ідентифікаційний код 37819074) на користь Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" (87510, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 99, ідентифікаційний код 01125755) 3% річних в розмірі 4 (чотири) грн. 89 коп., пеню в розмірі 21 (двадцять одну) грн. 20 коп., судовий збір в розмірі 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.02.2014 року

Суддя Л.Г. Пукшин

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення12.02.2014
Оприлюднено14.02.2014
Номер документу37150672
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/23994/13

Рішення від 12.02.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні