Рішення

від 21.05.2009 по справі 29/210-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/210-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2009 р.                                             Справа № 29/210-09    вх. № 3574/5-29

Суддя господарського суду Тихий П.В. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - Семененко Л.В. за довіреністю б/н від 20.05.2009р.;

розглянувши справу за позовом Харківської міської ради Харківської області, м. Харків до Відкритого акціонерного товариства "Проектно-конструкторський технологічний експериментальний інститут машинобудування (ВАТ "ПТІмаш"), м. Харків  про визнання недійсним акту

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада Харківської області звернулась до суду з позовною заявою (вих. №3162/9-09 від 06.05.2009р.), в якій просить визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею (від 25.03.1997р. реєстраційний №179 серія ХР-36-01-001563) по пр. П"ятдесятиріччя ВЛКСМ, 56 у м. Харкові; зобов"язати відповідача (ВАТ "ПТІмаш", м Харків, пр. П"ятдесятиріччя ВЛКСМ, 56) звільнити земельну ділянку по пр. П"ятдесятиріччя ВЛКСМ, 56 у м. Харкові з приведенням її у придатний для подальшого використання стан, шляхом знесення тимчасової відкритої автостоянки по пр. П"ятдесятиріччя ВЛКСМ, 56 у м. Харкові; судові витрати покласти на відповідача. В обгрунтувння позовних вимог позивач посилається на ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 цього ж кодексу. При цьому, позивач вважає, що в момент вчинення спірного правочину, відповідачем було порушено п. 2 рішення виконкому Харківської міської ради від 12.03.1997р. №180 щодо заборони забудови земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2009р. розгляд справи, у зв"язку з неявкою представників сторін у судове засідання, був відкладений на 21.05.2009р.

Представник позивача у судове засідання не з"явився.

Представник відповідача 21.05.2009р. надав відзив на позовну заяву (вх. №14445), в якому проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивач, в обгрунтування позовних вимог, посилається на акт обстеженя земельної ділянки від 27.03.2009р. №834/09, в якому зазначено, що на земельній ділянці, орієнтовано 1,17 га, влаштована відкрита парковка, яка використовується на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 18.12.2002 р. № 1203. Відповідач вказує, що це не відповідає дійсності та не підтверджено документально, оскільки вказана земельна ділянка була надана для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель та споруд згідно з планом землекористування. Ще в 1976 році згідно з генеральним планом забудовування, земельна ділянка загальною площею 1500 кв.м. (замість вказаних 1,17 га) була надана ВАТ «ПТІмаш» для парковки легкових автомобілів.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів Харківської області від 12.03.1997 р. № 180 «Про надання відкритому акціонерному товариству «Проектно - конструкторський технологічний експериментальний     інститут машинобудування» у користування земельних ділянок» ВАТ «ПТІмаш» надано у постійне користування земельну ділянку площею 1,7032 га по пр. 50-річчя ВЛКСМ, 56 м.Харків.

На підставі вказаного рішення ВАТ «ПТІмаш» було видано Державний акт на право постійного користування землею від 25.03.1997 р. (акт зареєстровано в Книзі записі державних актів на право постійного користування землею за № 179).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, так як вказані органи як носії публічної влади є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

З відзиву на позовну заяву та пояснень відповідача вбачається, що ВАТ «ПТІмаш» не проводило ні будівництва, ні реконструкції та не вводило в експлуатацію тимчасову відкриту автостоянку згідно з рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 18.12.2002 р. № 1203, тому і не порушувало п.2 Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів Харківської області від 12.03.1997 р. № 180.

Як пояснив у судовому засіданні відповідач, на даний час в будівлі працює велика кількість орендарів та співробітників, які приїздять на приватному автотранспорті, тому гостьова паркова необхідна для нормального функціонування будівлі і це ніяким чином не суперечить моральним засадам суспільства.

Статтею 141 Земельного кодексу України чітко передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме:

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Окрім того, в Земельному кодексі України зазначені підстави примусового припинення прав не земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку (ст.149).

В своїх позовних вимогах позивач просить суд визнати недійсним саме Державний акт на право постійного користування землею по пр. 50-річчя ВЛКСМ, 56 у м. Харкові, виданий на підставі рішення виконавчого комітету ХМР народних депутатів Харківської області від 12.03.97 №180.

При цьому, позивач не посилається ні на одну із підстав, передбачених діючим законодавством, яке регулює земельній відносини, а вказує на ст. 215 Цивільного кодексу України. Однак, ст. 215 Цивільного кодексу України, передбачені підстави за яким може бути визнано недійсним правочин є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 цього ж кодексу.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В свою чергу, акт державного  чи  іншого  органу - це юридична форма рішень цих органів,  та не є правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу .

За таких обставин, суд, прийшов до висновку, що позовна заява Харківської міської ради не має жодного посилання на підстави, які б дійсно могли стати підставою для припинення права користування земельною ділянкою ВАТ «ПТІмаш» за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ, 56.

Враховуючи вищевикладене вище, суд визнав позовні вимоги необгрунтованими, такими що не підтверджуються матеріалами справи, та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 85,0 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411  судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень залишаються за позивачем.  

Окрім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009р. №361 "Про внесення змін до розмірів витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов"язаних з розглядом цивільних та господарських справ" було змінено розмір витрат на на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів. Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов"язаних з розглядом господарських справ, становитиме з 27.04.2009р. по 30.06.2009р. 312,50грн. Вказана сума витрат до сплати обраховується на момент подачі позовної заяви. Оскільки, позовна заява Харківської міської ради Харківської області надійшла до суду 07.05.2009р. (вх. №3574), з позивача на користь державного бюджету підлягають стягненню 194,50грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 1, 5, 6, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Харківської міської ради Харківської області (61200, м. Харків, пл. Конституції, 7) на користь державного бюджету України - 194,50грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            Тихий П.В.

повний текст рішення підписано 26.05.09