Рішення

від 03.02.2014 по справі 479/1185/13-ц

КРИВООЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 03.02.2014

Справа № 479/1185/13-ц

№ 2/479/16/14

з а о ч н е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2014 року Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Кондрачук А.П.

при секретарі Добровольській І.М.

розглянувши у судовому засіданні в смт Криве Озеро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Прогресивний Альянс», Приватного підприємства «Укрпрог Альянс» про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином, згідно ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Прогресивний Альянс», Приватного підприємства «Укрпрог Альянс» про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином, згідно ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно рекламного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Прогресивний Альянс», що додане до справи, йому гарантовано швидке отримання кредиту (оформлення за 15 хвилин) на вигідних умовах, без довідки про доходи з мінімальним пакетом документів. За адресою офісу № 453: м. Вознесенськ, вул.. Леніна, 33, отримавши по телефону згоду про надання кредиту від консультанта Локацької О.Д. в сумі 500 000 грн. на строк 15 років 23 квітня 2013 року з ТОВ «Український Прогресивний Альянс» ним було укладено договір № 016060, згідно умов договору Товариство надало йому безвідсоткову позику в розмірі 500 000 грн. на строк 15 років.

Погашення мало відбуватися частинами 1/180 від суми позики, тобто позика ділилась на 180 рівних частин. Обов'язковою умовою для отримання грошей була оплата першого внеску в розмірі 17 650 грн., який він відразу сплатив. Після платежу, обумовлену суму позики Товариство мало перерахувати йому через три дні на його банківський рахунок, однак гроші не поступили.

При неодноразовому звернені до офісу Товариства, грошові кошти в сумі 500 000 грн. на його рахунок переведені не були. Ним умови договору виконані - необхідний платіж внесено, проте позика не надана. Після відмови в наданні позики та при більш детальному ознайомленні з умовами угоди, він виявив, що вказане Товариство взагалі не займається кредитуванням та ввівши його в оману, надало неправдиву, доступну інформацію, що суперечить ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки після укладення договору відповідач не мав на меті надання позики, тому просив позов задовольнити та стягнути грошові кошти в сумі 17 650 грн. на підставі нікчемного правочину.

В судовому засіданні позивач підтримав позов та просив його задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, заяв до суду не надали, про час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, що підтверджується оголошенням, розміщеним в газеті «Урядовий кур'єр» № 17 від 29 січня 2014 року.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Прогресивний Альянс» в особі Локацької Ольги Дмитрівни та ОСОБА_1(який в договорі іменується як Учасник) був укладений договір № 016060, відповідно до якого Товариство зобов'язується вчинити від імені та за рахунок Учасника певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної в додатку № 1 до договору, на умовах діяльності програми «Б.А.Н.К. ERSTE», що міститься в додатку №2 до договору, які є невід'ємними частинами договору, у тому числі: забезпечити обслуговування Учасника за умовами договору; повідомити Учаснику програми про реєстрацію договору; організовувати та проводити розподіл фонду учасників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь Учасника за рахунок фонду учасників; надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами в порядку та в строки, передбачені договором та додатками до нього.

Згідно даних ст. 2 договору, Учасник зобов'язується одноразово сплатити гарантійний платіж у день підписання сторонами договору та своєчасно не пізніше 15 числа кожного місяця сплачувати загальний платіж, який включає в себе платіж до фонду учасників, за рахунок якого товариство надає суми у безвідсоткову позику та платіж за юридичний супровід.

Відповідно до даних додатку №1 до договору, сума безвідсоткової позики скаладає 500 000 грн., гарантійний платіж становить 17 650 грн., загальний платіж - 4 877 грн. 78 коп.

Згідно даних договору № 016060, укладеного 23 квітня 2013 року між ОСОБА_1 (який в подальшому іменується як Замовник) та Приватним підприємством «Укрпрог Альянс» (Виконавець), Замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання за обумовлену плату надати інформаційні, консультаційні та роз'яснювальні послуги з питань діяльності та подальшої участі у програмі діяльності «Б.А.Н.К. ERSTE». Вартість плати за надання послуг складає 17 650 грн.

Відповідно до даних квитанції № 232310115 від 23 квітня 2013 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок Приватного підприємства «Укрпрог Альянс» суму в розмірі 17 650 грн. в якості гарантійного платежу.

Згідно даних акту № У здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23 квітня 2013 року встановлено, що позивач сплатив суму в розмірі 17 650 грн. за інформаційно-консультаційні послуги Приватному підприємству «Укрпрог Альянс».

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 3 ст. 215 ЦК України встановлює, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або в двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Зокрема, забороняється: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Дослідивши кредитний договір та його додатки, суд дійшов висновку, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Прогресивний Альянс», ввела споживача в оману, поскільки формується виключно на коштах їх учасників, тобто без залучення коштів Товариства. Позивач сплачував відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалося не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів, право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками Товариства. Вказана діяльність порушує норми Закону України «Про захист прав споживачів», і тому існують підстави вважати вищевказаний правочин недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про рекламу» основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами вказаного договору позивач після сплати гарантійного платежу за аналогією кредиту мав отримати грошову суму в розмірі 500 000 грн., згідно обіцянки в рекламі - отримання 500 000 грн. кредитної позики за 15 хвилин та обіцянку в рекламному повідомленні «Треба знати кому довіряти». Однак представник відповідача неодноразово переносив дату видачі грошей, посилаючись на різні причини, з часу укладення до часу звернення до суду позивачу грошові кошти не перераховані.

Відповідно до п. 20 Резолюції 39/248 Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року, рекламна та торгова практика повинна відповідати принципу справедливого обслуговування споживачів і правовим вимогам. Це вимагає надання інформації, необхідної споживачеві для прийняття компетентних і незалежних рішень, а також заходів щодо забезпечення правдивості наданої інформації.

Згідно п. 1 вказаної Резолюції ООН визначено, що споживач завжди знаходиться в нерівному положенні з точки зору економічних умов, рівня освіти та покупної спроможності. Ця позиція також закріплена в п. 3.2 абзац 4 рішення Конституційного Суду України № 15-рп/ 2011 від 10 листопада 2011 року, згідно якого споживач є більш слабким суб'єктом економічних відносин.

Відповідно до роз'яснення п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недісним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Тому, при таких обставинах суд приходить до висновку, що позивач сплачував кошти не за отримання безвідсоткової позики, а за можливість одержання права на отримання даної безвідсоткової позики. Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Прогресивний Альянс» формувало групи клієнтів без залучення власних коштів, тобто за рахунок коштів здійснювалась передача права на отримання безвідсоткової позики одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до діяльності, і відповідно розподіл коштів між учасниками програми являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми.

Враховуючи, що відповідач при укладені правочину, здійсненому з використанням нечесної підприємницької діяльності, введення в оману споживача шляхом залучення його коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є законним обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Суд також виходить з того, що позивачеві запропоновано послуги на умовах, викладених у нечіткий та незрозумілий спосіб, без надання доступної інформації, необхідної для здійснення споживачем свідомого вибору при укладенні договору, нечітке інформування до укладення договору, всіх істотних умов договору та негативних наслідків, є обставинами, які мають істотне значення при укладанні сторонами договору та за відсутності яких можна вважати, що правочин позивачем не був би укладений.

Враховуючи, що гарантійний платіж в сумі 17 650 грн. був сплачений на рахунок Приватного підприємства «Укрпрог Альянс», тому суд, відповідно до вимог ч. 1ст. 88 ЦПК України, вважає потрібним стягнути судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. з вищевказаного Підприємства в дохід держави.

На підставі ст.ст. 203, 215, 216, 230, 509 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 7 ЗУ «Про рекламу», керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212, 213, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Укрпрог Альянс» (Код ЄДРПОУ 38381804, м. Київ вул.. Предславинська, 39) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошові кошти в сумі 17 650 грн. сплачені на підставі угоди № 016060 від 23 квітня 2013 року

Стягнути з Приватного підприємства «Укрпрог Альянс» (Код ЄДРПОУ 38381804, м. Київ вул.. Предславинська, 39) в дохід держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. Рішення суду може бути оскаржено в Апеляційний суд Миколаївської області через Кривоозерський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час оголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: (підпис)

Копія вірна:

Голова Кривоозерського

районного суду А.П.Кондрачук

Рішення набрало законної сили «____»

Оригінал рішення зберігається в цивільній справі № 479/406/14-ц .

Керівник апарату суду Л.В.Ковальчук