Постанова

від 15.01.2007 по справі 26/517-06-12146а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"15" січня 2007 р.

Справа  № 26/517-06-12146А

За позовом : Управління Пенсійного

Фонду України в Арцизькому районі

Одеської  області 

до відповідача : суб*єкта

підприємницької діяльності фізичної особи

ОСОБА_1

про стягнення 

248,82 грн.

Суддя    Никифорчук М.І.

за участю представників :

від позивача : Іорданов В.П.,

Волкова М.Б., за довіреностями;

від відповідача : не з*явився;

Суть спору : заявлена

вимога про стягнення з відповідача заборгованості ( недоїмки) по страховим

внескам в сумі  248,82 грн.

Позивач вимоги підтримує.

Відповідач у судове засідання не

з*явився, повідомлявся належним чином про час та  місце розглядання справи, причини неявки суду

не повідомив.  

Розглянувши матеріали справи,

вислухавши представника позивача господарський 

суд, -

у с т а н о в и в :

Позивачем заявлені вимоги про

стягнення з відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків на

обов'язкове державне  пенсійне

страхування за таких підстав.

Відповідно до вимог статті 15

Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”  № 1058 від 9.07.2003 р.,  із змінами і доповненнями, ( далі -Закон),

відповідач зареєстрований в Управління ПФУ у Арцизькому районі  Одеської області  17.05.2004 р. за НОМЕР_1 як платник збору на

обов'язкове  державне  пенсійне страхування.

Згідно вимог пункту 4 частини 2

статті 17 вказаного Закону  страхувальник

зобов*язаний  подавати звітність

територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою,

встановленими Пенсійним фондом, а згідно пункту 6 цієж ж частини

нараховувати,  обчислювати  і 

сплачувати  в   установлені строки та в повному обсязі

страхові внески.

Згідно вимог  частини 6 статті 20 вказаного Закону

страхувальники  зобов'язані  сплачувати 

страхові  внески, нараховані за

відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із

дня закінчення цього періоду.

Згідно  вимог 

статті 58 вказаного Закону - Пенсійний Фонд є органом, який

провадить   збір, акумуляцію та облік

страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати,

забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.

Частиною 1 пункту 7 статті 64

вказаного Закону визначено, що виконавча дирекція Пенсійного Фонду та її

територіальні органи мають право стягувати заборгованість з боржників.

Несплачені або несвоєчасно сплачені

суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій стягуються з

урахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм вказаного Закону, а

саме : орган Пенсійного Фонду має право звернутись до суду чи господарського

суду з позовом про стягнення боргу. У разі 

звернення  органу  Пенсійного Фонду з позовом про стягнення

боргу до господарського суду, передбачені заходи досудового врегулювання спорів

не застосовуються.

Несвоєчасне погашення боргу до

Пенсійного Фонду призводить до порушення Конституційних прав громадян, до

несвоєчасної виплати пенсії, та завдає суттєву шкоду інтересам держави.

Згідно частини 3 стаття 106

вказаного Закону, Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки,

визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають

недоїмку, вимогу про її сплату, яка є виконавичм документом. Отримавши цю

вимогу протягом десяти  робочих  днів 

із  дня  одержання, страхувальник зобов'язаний

сплатити суми  недоїмки та суми

фінансових санкцій.

Страхувальник у  разі 

незгоди  з  розрахунком суми недоїмки, зазначеної у

вимозі про сплату недоїмки,  узгоджує

її  з 

органами Пенсійного  фонду  в порядку, 

встановленому правлінням Пенсійного фонду,  а в разі неузгодження вимоги із органами

Пенсійного  фонду має право на оскарження

вимоги в судовому порядку.

Згідно частини 14 цієї ж статті

рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу,

передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим

документом.

Зі змісту статті 106 вказаного

Закону вбачається, що вимога про сплату боргу є єдина для всіх суб*єктів

зазначених у Закону, та є єдиним доказом наявності порушення Закону з боку

вказаних суб*єктів. З цього виливає, що підставою для стягнення

заборгованіоості і є вказана вимога.

Позивачем не надано ані  зазначеної вимоги до відповдача ані

зазначеного рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 71

КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких грунтуються її

вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно вимог частини 2 статті 72

КАС Укараїни обставини визнані судом загальновідомими не потрібно доказувати.

В поясненнях до адміністративного

позову ( вх. НОМЕР_1) ним зазначено, що вимога про сплату  боргу не формувалась та відповідно не

спрямувалась до Державної виконавчої служби. З цього випливає, що вказаної

вимоги не існує взагалі.

Таким чином, позивач був

зобов*язаний при пред*явленні позову надати вказану вимогу але цього не зробив.

З цього суд робить висновок, що 

позивачем не доведено факт наявності у відповідача вказаної у позові

заборгованості. З цих обставин суд вважає, що підстав для  заоволення позову немає.

Керуючись частинами 1-3 статті 160,

статтями 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  господарський суд, -

п о с т а н о в и в :

У позові-відмовити.

Суддя                                                                                                      М.І.Никифорчук