Рішення

від 10.02.2014 по справі 914/4633/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2014 р. Справа № 914/4633/13

За позовом: сільськогосподарського приватно - орендного підприємства "Нива", с. Красна Лука, до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Володар-сервіс", м. Львів, про: стягнення коштів, Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:Герасімова В.Г. - довіреність від 16.12.2013 р., відповідача:не з'явився. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов сільськогосподарського приватно - орендного підприємства "Нива" до товариства з обмеженою відповідальністю "Володар-сервіс" про стягнення коштів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.12.2013 р. провадження у справі порушено, справу призначено до розгляду на 15.01.2014 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Між сторонами на підставі договору купівлі-продажу №5/06-1 від 05.06.2013 р. досягнуто домовленості про продаж та передачу товару. На виконання своїх зобов'язань позивач перерахував відповідачу на розрахунковий рахунок вартість товару в розмірі 80.000,00 грн. Відповідач не передав позивачу оплаченого товару. У зв'язку з наведеним, в силу положень частини другої статті 693 Цивільного кодексу України позивач просить повернути суму попередньої оплати. Крім того, відповідачу нараховано 4.598,36 грн. пені, 320,00 грн. інфляційних втрат, 1.111,23 грн. - 3% річних.

В судове засідання 29.01.2014 р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить зменшити позовні вимоги в частині стягнення сум пені, втрат від процесу інфляції, 3% річних. Натомість просить стягнути з відповідача лише суму боргу у розмірі 80.000,00 грн. Проте в судових засіданнях 29.01.2014 року та 10.02.2014 року позивач просив не розглядати подане клопотання та здійснювати розгляд справи в межах, які відображені в позовній заяві, що відображено в протоколах судових засідань та зафіксовано за допомогою електронних носіїв в ході здійснення запису судового засідання в режимі відеоконференції.

Суд, даючи оцінку клопотанню про відкликання заяви про зменшення позовних вимог від 20.01.2014 р., розцінює його як таке, що спрямована на розгляд позовних вимог у первісному обсязі, зазначеному у позові. При цьому позивачу роз'яснено наслідки вчинення таких дій, оскільки ця дія не суперечить чинному законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за доцільне розглядати позовні вимоги про стягнення 80.000,00 грн., 4.598,36 грн. пені, 320,00 грн. інфляційних втрат, 1.111,23 грн. - 3% річних.

Відповідач у судове засідання втретє не з'явився, причин неприбуття не повідомив, хоч був належно повідомлений про час та місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, долученими до матеріалів справи, проти позову в установленому порядку не заперечив. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті. При цьому суд враховує ту обставину, що відповідачу було створено всі належні умови для реалізації власного права на захист, однак відповідач таким правом не скористався, своїх заперечень суду не надав ні в письмовому вигляді, ні шляхом скерування повноважного представника в судове засідання.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №5/06-1 від 05.06.2013 р. (надалі - Договір). За умовами цього договору продавець (відповідач у справі) зобов'язується продати та передати у власність покупця (позивач у справі) товар в наступному асортименті, а саме: косарка Е-303 після капітального ремонту з трав'яною жаткою 4 м, перевертачем валків.

Загальна сума цього договору складає 175.000,00 грн., з урахуванням транспортних витрат по доставці товару (пункт 2.2 Договору).

Покупець здійснює передплату в розмірі 80.000,00 грн. решта на протязі 3 банківських днів після підписання акту прийомки-передачі. (пункт 3.1 Договору). Продавець здійснює передачу товару у власність покупця згідно з актом прийомки-передачі після отримання передоплати. Товар буде переданий покупцю через 12 днів після отримання передоплати. Продавець здійснює передачу товару покупцеві в с. Красна Лука (пункти 4.1, 4.2, 4.3 Договору).

На виконання умов Договору позивачем перераховано відповідачу 80.000,00 грн. передоплати за Договором, про що представлено копію платіжного доручення №357 від 07.06.2013 р. та копію банківської виписки від 07.06.2013 р.

На адресу відповідача надіслано лист від 08.07.2013 р. №08/07-13 з вимогою виконати вимоги Договору та здійснити поставку косарки. У відповіді від 30.07.2013 р. №30/07-1 відповідачем повідомлено, що при перезагрузці з автомобіля косарка Е-303 була пошкоджена жатка до цієї косарки. У зв'язку з цим косарка буде доставлена не пізніше 05.08.2013 р.

Позивачем на адресу відповідача скеровано претензію №327 від 16.09.2013 р. про повернення попередньої оплати у сумі 80.000,00 грн. Відповідачем отримано зазначену претензію, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи. Доказів повернення передоплати у сумі 80.000,00 грн. станом на день прийняття рішення відповідачем суду не представлено.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі Договору купівлі-продажу в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності з частиною першою статті 693 Цивільного кодекс України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В силу статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина друга статті 693 Цивільного кодекс України).

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як установлено судом, позивачем перераховано на рахунок відповідача 80.000,00 грн. передоплати. Проте товару відповідач не передав.

Зважаючи на ці обставини, оскільки відповідачем отримано суму передоплати за товар, проте не передано товар позивачу, останнім заявлено у встановленому порядку претензію про повернення цих коштів, у відповідача виник обов'язок повернути суму передоплати. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 80.000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 320,00 грн. інфляційних втрат та 1.111,23 - 3% річних, суд виходив із наступного.

Згідно з пунктом 5.2 постанови Пленуму вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14 обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Обов'язок відповідача сплати грошової суми виник на підставі статті 692 Цивільного кодексу України шляхом повернення попередньої оплати. Таким чином, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

В частині вимог позивача про стягнення 4.598,36 грн. пені суд виходив із такого. Як убачається з правового обґрунтування нарахування пені, що надіслано суду позивачем (лист від 30.12.2013 року, вх. №225/14 від 09.01.2014 року), позивачем нараховано пеню за порушення виконання грошового зобов'язання, яким є обов'язок повернути суму попередньої оплати.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. У відповідності з положеннями статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня може бути нарахована та стягнута у випадку порушення грошового зобов'язання та повинна бути встановлена спільно сторонами договору за порушення саме цього зобов'язання. Однак, оскільки сторонами не погоджено у письмовій формі такого способу забезпечення виконання зобов'язання за Договором як неустойка (пеня) за несвоєчасне повернення суми попередньої оплати, оскільки обов'язок з повернення суми попередньої оплати виникає не з Договору, а з інших підстав, то в суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги про стягнення 4.598,36 грн. пені.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача частково, судовий збір потрібно покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Володар-сервіс" (адреса: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, Франківський район, місто Львів, Львівська область, 79015; ідентифікаційний код 30162754 ) на користь сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива" (адреса: село Красна Лука, Гадяцький район, Полтавська область, 37315; ідентифікаційний код 03772275 ) 80.000,00 грн., 1.599,98 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 14.02.2014 р.

Суддя Рим Т.Я.