Рішення

від 11.02.2014 по справі 725/7339/13-ц

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/7339/13-ц

Номер провадження 2/725/1582/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2014 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці у складі:

головуючої судді Федіної А.В.

при секретарі Сорокан М.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1

та представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_1, до КП Редакція газети «Буковина», ОСОБА_5 про спростування недостовірних відомостей, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_1, звернувся до суду з вище вказаним позовом.

Посилався на те, що у статті журналіста ОСОБА_6 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» розміщеної у випуску газети «Громадсько-політична газета «Буковина» №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а також на інтернет-сайті «Громадсько-політична газета «Буковина» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 була розміщена інформація, зокрема:

· «На чужій для них землі влаштували бандитський розбій, пустивши в хід биту, ніж, пістолет. Головний злочинець, організатор страшного вбивства ОСОБА_4 мав віддати борг 30 тисяч доларів колишній співмешканці ОСОБА_7.»

· «Злочинці фактично були в руках оперативників, але легко вислизнули.»

· «Чітко простежується, як озвірілий вбивця стає таким собі ягнятком-хуліганчиком.»

· «А якщо апеляційний суд Чернівецької області ухвалить інший вирок, як тоді повернути хулігана-вбивцю за грати?»

· «А врешті-решт - який нечуваний акт гуманного милосердя! - вся злочинна азербайджанська сім'я ОСОБА_4 на волі.»

· «Але ж є свіжі зізнання хулігана-вбивці (так будемо тепер його кваліфікувати), що саме він першим ударив ОСОБА_10 битою.»

· «Озвіріла трійця вбила 28-літнього ОСОБА_10.»

· «Організатором цієї різанини був саме ОСОБА_4, який покликав батька і брата з ножами і стволами.»

· «Але в даному разі - це жорстоке, навмисне, вандальне вбивство. Та ще й у чужій країні, яка тепер (як не парадоксально!) своїм же іменем (України) захищає вбивцю.»

· «На засіданні суду головуючий запитував злочинця, чи не має він претензій до конвоїрів, чи не трясло його в машині по дорозі в Кіцмань...»

· «Ця ситуація стривожила не тільки ОСОБА_6, але й багатьох краян, здивованих м'якістю вироку, які пишуть і телефонують до редакції. Знаємо, що справу розглядатимуть в Апеляційному суді. Варто сподіватися, що там дадуть справжню оцінку вбивцям.»

Вважає, що застосовані у статті вислови «бандитський розбій», «головний злочинець», «злочинець», «організатор страшного вбивства», «організатором цієї різанини був саме ОСОБА_4», «озвірілий вбивця», «хулігана-вбивцю», «вбивця», «вся злочинна азербайджанська сім'я ОСОБА_4», «озвіріла трійця вбила 28-літнього ОСОБА_10», «це жорстоке, навмисне, вандальне вбивство» тощо, у кримінальному значенні, ототожнююся з поняттям злочину та є звинуваченням ОСОБА_8 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 115,296,257 КК України.

Вказував на те, що на момент написання вказаної статті, а також на час звернення з даним позовом до суду обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, відносно позивача жодним судом України або іншої країни винесено не було.

Вважає, що автором статті було порушено вимоги ч. 1 ст. 62 Конституції України, а також ч. 2 ст. 2 КК України, а тому відомості, викладені у вказаній вище статті є недостовірними, принижують честь та гідність ОСОБА_8, що є недопустимим в демократичному суспільстві, а тому ці відомості підлягають спростуванню.

Вказував на те, що 01.11.2013 року та 28.11.2013 року на адресу редакції газети, а також автора статті надсилались повідомлення з вимогою спростування відомостей, викладених у статті, а також опублікування власної відповіді на статтю ОСОБА_6, яка була опублікована у випуску газети «Громадсько-політична газета «Буковина» №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, проте з моменту направлення вимог про спростування відомостей, а також опублікування власної відповіді, відповідачі жодним чином не відреагували та порушили право позивача на відновлення його честі, гідності і ділової репутації.

У зв'язку з наведеним просив визнати заголовок та відомості, які були викладені у статті журналіста ОСОБА_6 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» розміщеної у випуску газети «Громадсько-політична газета «Буковина» №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а також на інтернет-сайті «Громадсько-політична газета «Буковина» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що не відповідають дійсності, принижують честь та гідність ОСОБА_4, зобов'язати засновника «Громадсько-політичної газети «Буковина» - Колективне підприємство Редакція газети Буковина» спростувати недостовірну інформацію, розмістивши її під заголовком «Спростування» на тому ж самому місці, де містилося недостовірне повідомлення, шляхом поміщення оголошення в газеті «Громадсько-політичної газети «Буковина», а також за адресою інтернет-сторінки газети ІНФОРМАЦІЯ_3 , з опублікуванням резолютивної частини рішення суду, опублікувати на шпальті газети «Громадсько-політична газета «Буковина» та інтернет-сторінці газети за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 , власну відповідь ОСОБА_4 на статтю ОСОБА_6 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (випуск газети № НОМЕР_1 від 08.02.2013р.) за текстом наданим в заяві від 28.11.2013р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просив позов задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали, вважаючи його необґрунтованим, вказували на те, що за опубліковану в газеті статтю та за її зміст відповідальність несе її автор, в газеті, а саме - на останній її сторінці міститься відмітка про те, що редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій, окрім того, вважають, що описане автором є його особистим оціночним судженням, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, хоча неодноразово належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Так, згідно положень ч. 5 ст. 76 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Як вбачається з довідка АДБ при УМВС України в Чернівецькій області відповідач ОСОБА_6 зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1, саме за цією адресою судом неодноразово надсилались судові повістки та матеріали позовної заяви з додатками.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень окрім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у абзаці другому пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти: опублікування їх у пресі, передання по радіо, телебаченню, використання інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших телекомунікаційних засобів зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Так, судом встановлено, що у випуску газети «Громадсько-політична газета «Буковина» №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а також на інтернет-сайті «Громадсько-політична газета «Буковина» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 була опублікована стаття заслуженого журналіста України ОСОБА_6 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1». У вказані статті автор у відношенні до позивача застосовую наступні слова, речення та словосполучення: «На чужій для них землі влаштували бандитський розбій, пустивши в хід биту, ніж, пістолет. Головний злочинець, організатор страшного вбивства ОСОБА_4 мав віддати борг 30 тисяч доларів колишній співмешканці ОСОБА_7.»; «Злочинці фактично були в руках оперативників, але легко вислизнули.»; «Чітко простежується, як озвірілий вбивця стає таким собі ягнятком-хуліганчиком.»; «А якщо апеляційний суд Чернівецької області ухвалить інший вирок, як тоді повернути хулігана-вбивцю за грати?»; «А врешті-решт - який нечуваний акт гуманного милосердя! - вся злочинна азербайджанська сім'я ОСОБА_4 на волі.»; «Але ж є свіжі зізнання хулігана-вбивці (так будемо тепер його кваліфікувати), що саме він першим ударив ОСОБА_10 битою.»; «Озвіріла трійця вбила 28-літнього ОСОБА_10.»; «Організатором цієї різанини був саме ОСОБА_4, який покликав батька і брата з ножами і стволами.»; «Але в даному разі - це жорстоке, навмисне, вандальне вбивство. Та ще й у чужій країні, яка тепер (як не парадоксально!) своїм же іменем (України) захищає вбивцю.»; «На засіданні суду головуючий запитував злочинця, чи не має він претензій до конвоїрів, чи не трясло його в машині по дорозі в Кіцмань...»; «Ця ситуація стривожила не тільки ОСОБА_6, але й багатьох краян, здивованих м'якістю вироку, які пишуть і телефонують до редакції. Знаємо, що справу розглядатимуть в Апеляційному суді. Варто сподіватися, що там дадуть справжню оцінку вбивцям.» (а/с 6-10, 44).

Окрім того, в даній статті міститься також примітка редакції газети наступного змісту: «Ця ситуація стривожила не тільки відомого журналіста ОСОБА_6, але й багатьох краян, здивованих м'якістю вироку, які пишуть і телефонують до редакції. Знаємо, що справу розглядатимуть в Апеляційному суді. Варто сподіватися, там дадуть справжню оцінку вбивцям Хоча людину не повернути…» (а/с 44).

Згідно ч.4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Згідно ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі Українська прес-група проти України, у якій політичні діячі оскаржували на національному рівні поширення про них неправдивої інформації у газеті «День» (власник - «Українська Прес-група»), і національні суди прийняли рішення про відшкодування їм моральної шкоди, у зв'язку із чим «Українська Прес-група» (заявник) звернулася до Європейського суду за захистом права, передбаченого статтею 10 Європейської конвенції, Європейський суд дійшов висновку, що «українське право і практика чітко запобігали тому, щоб суди розрізняли оціночні судження, справедливі коментарі чи твердження, що не підлягають доказуванню, а отже, містили не гнучкі елементи, які в разі їх застосування могли стати причиною прийняття рішень, що не узгоджуються зі статтею 10 Конвенції»

Таким чином, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, слід визначити характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночним судженням, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Так, згідно положень, які містяться в ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до диспозиції ст.115 КК України, остання передбачає відповідальність за умисне вбивство.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що на момент опублікування статті ОСОБА_6 в газеті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 року відносно позивача був вирок суду, яким останнього було визнано у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 115 КК України, який набрав законної сили, у зв'язку з чим не припустимим є вживання відносно нього слів «вбивця», «злочинець» та словосполучення «озвірілий вбивця», «організатор страшного вбивства», «головний злочинець» та інші подібні вислови, які порушують призумпцію невинуватості.

Таким чином, аналізуючи зміст статті «Убивць з Азербайджану випустили на волю», опубліковану у випуску газети «Громадсько-політична газета «Буковина» №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а також на інтернет-сайті «Громадсько-політична газета «Буковина» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, суд приходить до висновку, що вислови викладені в ній не є оціночним судженням в розумінні ст. 30 Закону України «Про інформацію», а порушують права позивача гарантовані ст. 62 Конституції України.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п.9, п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року, відповідно до яких відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону України «Про пресу», редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

Згідно ст.435 ЦК України, первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору.

Таким чином, відповідальність за зміст оскаржуваної статті несуть її автор та редакція засобу масової інформації, яка здійснила таке опублікування.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність. Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою. Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до редакції «Громадсько-політична газета «Буковина» та автора статті ОСОБА_6 з заявою про спростування відомостей як таких, що не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_8, а також із вимогою опублікувати власну відповідь на статтю журналіста ОСОБА_6 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», проте в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що відповідачі належним чином відреагували на вказані заяви та спростували поширену ними інформацію (а/с 11,16).

Таким чином, позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки в судовому засіданні встановлено, що право позивача, гарантоване ст. 62 Конституції України, ст. 2 КК України було порушено відповідачами та обраний ним спосіб захисту відповідає змісту ст. 16 ЦК України та вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідно до ст. 10,60 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторін, проте представниками відповідача та відповідачем не надано суду доказів, того, що відносно позивача винесений вирок суду про визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 115 КК України по факту вбивства громадянина ОСОБА_10.

Таким чином, вказані у прохальній частині позовної заяви відомості, які були опубліковані у випуску газети «Громадсько-політична газета «Буковина» №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а також на інтернет-сайті «Громадсько-політична газета «Буковина» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 слід визнати недостовірними.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 277 ЦК України, ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» відповідача Колективне підприємство Редакція газети Буковина» слід зобов'язати спростувати недостовірну інформацію власну, а також опублікувати відповідь ОСОБА_4 на статтю ОСОБА_6 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Відповідно до п.п. 25,27 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію. Крім того, визначаючи спосіб спростування відомостей, суд відповідно до вимог статті 37 Закону про пресу та положень іншого відповідного законодавства може зобов'язати редакцію (видавництво) опублікувати спростування в спеціальній рубриці або на тій самій шпальті й тим самим шрифтом, що й спростовуване повідомлення: у газеті - не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили, в інших періодичних виданнях - у запланованому найближчому випуску. При спростуванні відомостей по радіо чи телебаченню суд може вказати органу масової інформації, щоб резолютивна частина судового рішення була зачитана диктором у тій самій передачі або циклі передач і в той самий час - не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили. Редагування органом масової інформації тексту судового рішення або коментар до нього не допускаються.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст 32,62 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст.ст. 2, 115 КК України, ст.ст. 277, 435 ЦК України, ст.ст. 3,4, 10, 11, 57,58, 60,61, 64, 76, 88, 158, 218, 294, 349 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати, що наступні відомості, а саме:

1. Заголовок статті: «ІНФОРМАЦІЯ_1»;

2. Висловлення в тексті:

· «На чужій для них землі влаштували бандитський розбій, пустивши в хід биту, ніж, пістолет. Головний злочинець, організатор страшного вбивства ОСОБА_4 мав віддати борг 30 тисяч доларів колишній співмешканці ОСОБА_7.»

· «Злочинці фактично були в руках оперативників, але легко вислизнули.»

· «Чітко простежується, як озвірілий вбивця стає таким собі ягнятком-хуліганчиком.»

· «А якщо апеляційний суд Чернівецької області ухвалить інший вирок, як тоді повернути хулігана-вбивцю за грати?»

· «А врешті-решт - який нечуваний акт гуманного милосердя! - вся злочинна азербайджанська сім'я ОСОБА_4 на волі.»

· «Але ж є свіжі зізнання хулігана-вбивці (так будемо тепер його кваліфікувати), що саме він першим ударив ОСОБА_10 битою.»

· «Озвіріла трійця вбила 28-літнього ОСОБА_10.»

· «Організатором цієї різанини був саме ОСОБА_4, який покликав батька і брата з ножами і стволами.»

· «Але в даному разі - це жорстоке, навмисне, вандальне вбивство. Та ще й у чужій країні, яка тепер (як не парадоксально!) своїм же іменем (України) захищає вбивцю.»

· «На засіданні суду головуючий запитував злочинця, чи не має він претензій до конвоїрів, чи не трясло його в машині по дорозі в Кіцмань...»

· «Ця ситуація стривожила не тільки ОСОБА_6, але й багатьох краян, здивованих м'якістю вироку, які пишуть і телефонують до редакції. Знаємо, що справу розглядатимуть в Апеляційному суді. Варто сподіватися, що там дадуть справжню оцінку вбивцям.»,

які були викладені у статті журналіста ОСОБА_6 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» розміщеної у випуску газети «Громадсько-політична газета «Буковина» №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а також на інтернет-сайті «Громадсько-політична газета «Буковина» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 , є такими, що не відповідають дійсності, принижують честь та гідність ОСОБА_4.

Зобов'язати засновника «Громадсько-політичної газети «Буковина» - Колективне підприємство Редакція газети Буковина» спростувати недостовірну інформацію, розмістивши її під заголовком «Спростування» на тому ж самому місці, де містилося недостовірне повідомлення, шляхом поміщення оголошення в газеті «Громадсько-політичної газети «Буковина», а також за адресою інтернет-сторінки газети ІНФОРМАЦІЯ_3 , з опублікуванням резолютивної частини рішення суду.

Зобов'язати засновника «Громадсько-політичної газети «Буковина» - Колективне підприємство «Редакція газети Буковина» опублікувати на шпальті газети «Громадсько-політична газета «Буковина» та інтернет-сторінці газети за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 , власну відповідь ОСОБА_4 на статтю ОСОБА_6 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (випуск газети № НОМЕР_1 від 08.02.2013р.) за текстом наданим в заяві від 28.11.2013р.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці А. В. Федіна