cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" лютого 2014 р.Справа № 922/11/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Лук`яненко Ю.Ю.
розглянувши справу
за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116 до Публічного акціонерного товариства "Харківський завод сантехвиробів ", пр-т. Московський, 269, м. Харків,61066 про стягнення коштів за участю представників сторін:
представник позивача: не з'явився;
представник відповідача: Кійко О.В. ( дов. № 1 від 24.01.2014 року).
ВСТАНОВИВ:
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківський завод сантехвиробів" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі - 22 625 грн. 74 коп., з яких: сума основного боргу - 19 810 грн. 50 коп., пеня - 1 518 грн. 67 коп., інфляційні - 19 грн. 81 коп., 3% річних - 1 276 грн. 76 коп. та судові витрати - 1 720 грн. 50 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 11/Б-89 ПР-01 поставки природного газу від 30.08.2011 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений газ.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.01.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.01.2014 року.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав але 27.01.2014 року через канцелярію суду надав телеграму про відкладення розгляду справи.
27.01.2014 року представник відповідача через канцелярію суду надав документи для долучення до матеріалів справи та відзив на позовну заяву в якому зазначає, що сума заборгованість за договором № 11/Б-89ПР-01 від 30.08.2011 року у розмірі 19 810 грн. 50 коп. сплачена 21.01.2014 року що підтверджується платіжним дорученням №3352, тому просить провадження у справі в частині стягнення боргу припинити та розмір пені зменшити на 90%.
06.02.2014 року представник відповідача через канцелярію суду надав додаткові пояснення(вх. №4022 від 06.02.2014 року) та документи для долучення до матеріалів справи.
Представник позивача у судове засідання 10.02.2014 року не з'явився про дату, час і місце проведення судових засідань повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке знаходиться в матеріалах справи(а.с.72).
10.02.2014 року у судовому засіданні представник відповідача надав документи для долучення до матеріалів справи.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови № 18 Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року).
Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.02.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
30.08.2011 року між Дочірнею компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"" (далі-позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Харківський завод сантехвиробів" (далі-відповідач, покупець) укладено договір поставки природнього газу № 11/Б-89ПР-01(а.с.12).
Згідно із пунктом 1.1. договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупецеві імпортований природний газ за кордоном згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», а Покупець забов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі зазначеному у пункті 1.2. цього договору. Постачальник передає Покупцю в період з 06.08.2011 року по 30.09.2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 14 822 куб.м., в тому числі по місяцях(пункт 1.2. договору):
- серпень 6,822 тис.куб.м.;
- вересень 8,000 тис.куб.м.
Договір набирає чинності з моменту підписання повновжними представниками Сторін та скріплення печатками Сторін, поширює дію на відносини, які склались між Сторонами з 06.08.2011 року і діє у частині поставки газу по 30.09.2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (пункт 10.1 договору).
Згідно умов пункту 5.1. договору строк поставки газу: з 06.08.2011 року по 30.09.2011 року включно.
Відповідно до пункту 4.1. договору оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:
за серпень 2011 року - протягом трьох банківських днів з дати укладання цього договору;
за вересень 2011 року:
- оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору;
- оплата в розмірі 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5-го числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.
Остаточний рахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу (за звітний місяць) до 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Додатком №1 до Договору поставки природного газу № 11/Б-89 ПР-01 від 30.08.2011 року сторони узгодили умови поставки і обліку природного газу та порядок приймання-передачі газу (а.с.17).
Додатковою угодою № 1 від 19.10.2011 року до договору поставки природнього газу № 11/Б-89ПР-01 від 30.08.2011 року, сторони виклали пункт договору 1.2. в такій редакції: "Постачальник передає Покупцю в період з 06.08.2011 року по 31.10.2011 року включно природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 18 765 куб.м."(а.с. 20).
На виконання умов договору позивач здійснив поставку природнього газу відповідачеві, що підтверджується актами передачі - приймання природного газу для потреб промислових споживачів підписаними та скріпленими печатками обох сторін( а.с.22 ,23, 24):
- акт передачі - приймання від 31.08.2011 року на суму 20 994 грн. 35 коп.;
- акт передачі - приймання від 30.09.2011 року на суму 27 534 грн. 53 коп.;
- акт передачі - приймання від 31.10.2011 року на суму 17 281 грн. 62 коп.
Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків станом на 01.01.2012 року підписаний та скріплений печатками обох підприємств сальдо на користь позивача становить 19 810 грн. 50 коп.(а.с. 52).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ складає 19 810 грн. 50 коп.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 181 Господарського суду України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 175 господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України та статтей 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ході розгляду справи відповідач надав суду клопотання про припинення провадження в частині суми оснорвного боргу та докази щодо сплати суми основного боргу в розмірі 19 810 грн. 50 коп. , що підтверджується банківською випискою АТ "Укрсіббанк" та платіжним дорученням № 3352 від 21.01.2014 року (а.с.65,66).
Пунктом 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору(пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема у випадку принення існування предмета спору.
В частині стягнення основного боргу в розмірі 19 810 грн. 50 коп. провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати позивач нарахував відповідачу:
- 3% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі - 1 276 грн.76 коп.;
- інфляційні втрати у розмірі - 19 грн. 81 коп.;
- пеню у розмірі - 1 518 грн. 67 коп.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних за період з 6.10.2011 року по 27.12.2013 року становить 1276 грн. 76 коп. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 09.2011 року по 11.2013 року у сумі 19 грн. 81 коп., заявлених у позовних вимогах, суд враховує, що відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Суд дійшов висновку, що підлягає задоволенню період з 09.2011 року до 11.2013 року і становить суму стягнення інфляційних втрат у розмірі 19 грн. 81 коп.
Відповідно до пункту 7.3.1 договору у разі порушення Покупцем умов пункту 4.1 цього договору, Покупець забов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожин день прострочення платежу.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем до стягнення заявлено 1 518грн. 67 коп. за період з 6.09.2011 року до 6.05.2012 року.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір нарахованої позивачем пені 1 518 грн. 67 коп. на 90 % у зв'язку із тим, що має заборгованість щодо виплати заробітних плат та погашення суми основної заборгованості у розмірі 19 810 грн. 50 коп. під час розгляду справи.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та пункту З частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).
Санкції за прострочку виконання грошових зобов'язань передбачені статтями 217,230,231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу Українита статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України (пункт 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Відповідно до 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Приймаючи до уваги майновий стан відповідача, враховуючи сплату суми основного боргу в повній мірі, суд вважає за можливе на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені, яка заявлена до стягнення - 1 518грн. 67 коп. на 90% від заявленої суми, що становить 151грн. 87 коп.
Відповівдно до стягнення з відповідача підлягає 151грн. 87 коп.- сума пені, 1 276 грн. 76 коп - сума 3% річних, 19 грн. 81 коп.- сума інфляційних втрат.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 року" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 січня 2013 року становить 1 147 грн. 00 коп.
В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Отже відповідно до вказаних вище вимог, судовий збір становить 1 720 грн. 50 коп.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
На підставі викладеного суд вважає, судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 1, 4, 12, 32 - 34, 36, 43, 44, 49, пунктом 1-1 статті 80, пунктом 3 статті 83, статтями 82 -85, 115 -117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Харківський завод сантехвиробів» ( пр-т. Московський, 269, м. Харків,61066 , ЄДРПОУ 01412420; р/р 26009202044400 в АТ «Укрсіббанк»м. Харків, МФО 351005) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» ( вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ЄДРПОУ 31301827, р/р 26002007367001 в Київській ФПАТКБ «Південкомбанк» в м. Київ, МФО 320876) пеню у розмірі-151 (сто п'ятдесят одна) грн. 87 коп., інфляційні втрати - 19 (дев'ятнадцять)грн. 81 коп., 3% річних - 1 276 (одна тисяча двісті сімдесят шість)грн. 76 коп. та судові витрати - 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять)грн. 50 коп.
В частині стягнення 19 810 грн. 50 коп провадження у справі - припинити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 14.02.2014року
Суддя О.О. Ємельянова
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 10.02.2014 |
Оприлюднено | 17.02.2014 |
Номер документу | 37157132 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Ємельянова О.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні