Рішення

від 12.02.2014 по справі 390/2859/13-ц; 2/390/859/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/572/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Пасічник Д.І.

Доповідач Головань А. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

12.02.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Голованя А.М.

суддів - Кривохижі В.І., Гайсюка О.В.

при секретарі - Дімановій Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку і

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з зазначеним позовом, обгрунтовуючи його тим, що під час шлюбу з відповідачем ними було придбано жилий будинок по АДРЕСА_1, який оформлено на відповідача. Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 07.08.2013 року за нею визнано право власності на ? частину цього будинку. У 2007 році відповідачем була приватизована земельна ділянка за вказаною адресою розміром 0,25 га.

У зв'язку з переходом до неї права власності на ? частину будинку, поситлаючись на ст.120 Земельного кодексу України, просить визнати за нею право власності на ? частку земельної ділянки на якій розташовано будинок.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права з ухваленням нового рішення про задоволення заявленого нею позову. Вказує, зокрема, на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання за нею права власності на ? частку земельної ділянки.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представників ОСОБА_4, ОСОБА_5, які підтримали доводи скарги, заперечення ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню .

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка не є предметом спільної власності подружжя, а є особистою власністю відповідача, тому підстав для визнання права власності на ? частку цієї землі за іншим з подружжя немає. Крім того, оскільки набрало законної сили рішення від 07.08.2013 року, у спорі між тими сторонами по тому ж предмету, то задоволення позову буде означати зміну раніше ухваленого рішення.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Судом установлено та убачається з матеріалів справи, що з 07.07.1961 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі.

11.05.1966 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі - продажу жилого будинку по АДРЕСА_1, за умовами якого ОСОБА_3 купив цей будинок.

26.07.2007 року ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування зазначеного житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га. , кадастровий номер 3522582801:51:000:0013, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія КР №058727.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 07.08.2013 року, яке набрало законної сили, за ОСОБА_2 визнано право власності на ? частину будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до ст.ст. 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Разом з тим, суд першої інстанції не урахував положення вищезгаданої постанови та надав не вірне тлумачення нормам статей 81, 116 Земельного кодексу України.

Дійсно спірна земельна ділянка не є предметом спільної власності подружжя, але позивач має право на ? частину земельної ділянки з тієї підстави, що після визнання за нею права власності на ? частину житлового будинку за рішенням суду від 07.08.2013 року до неї, відповідно до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України , переходить право на ? частину земельної ділянки, на якій розташований даний будинок, тобто у розмірі частки права власності у спільному будинку.

Також, суд не звернув увагу, що рішенням суду від 07.08.2013 року позивачу було відмовлено у позові, у якому його підставою було зазначено обставину належності земельної ділянки на праві спільної сумісної власності подружжя, а підставою позову, що розглядається є інші обставини, а саме набуття позивачем права власності на ? частку будинку на якому розташована спірна земельна ділянка.

Тому, висновок суду, що визнання права власності на землю за ОСОБА_2 змінить раніше ухвалене рішення є помилковим.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі й підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.п. 2,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України , з ухваленням нового рішення про визнання за позивачем права власності на ? частку земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3522582801:51:000:0013 .

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2013 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частку земельної ділянки, площею 0,2500 га, кадастровий номер 3522582801:51:000:0013, яка розташована по АДРЕСА_1.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженим, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: