Рішення

від 05.02.2014 по справі 5011-48/18772-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/18772-2012 05.02.14

За позовомЗаступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доТовариства з обмеженою відповідальністю «Маріїнський двір» пророзірвання договору та стягнення 944 376,00 грн. за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Маріїнський двір» доДепартаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провнесення змін до договору Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від прокуратури:Половенко Л.В. від позивача за первісним позовом:Крижний Я.О. від відповідача за первісним позовом:Соломенко Н.О.

Обставини справи:

Заступник прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріїнський двір» (надалі - «Товариство») про розірвання договору та стягнення 944 376,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 06.07.2012 р. №64/12, у зв'язку з чим прокурор вказує на наявність підстав для розірвання такого договору та стягнення неустойки у розмірі 944 376,00 грн. за неналежне виконання його умов.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2013 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 11.02.2013 р.

11.02.2013 р. до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріїнський двір» до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про внесення змін до договору.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що встановлена в договорі купівлі-продажу нежилих приміщень від 06.07.2012 р. №64/12 ціна продажу спірного майна була визначена без урахування вартості здійснених Товариством невід'ємних поліпшень, у зв'язку з чим останній вказує на наявність підстав для внесення змін до договору в частині визначення його грошового зобов'язання по оплаті придбаного за таким договором майна з урахування вартості здійснених ним поліпшень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2013 р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріїнський двір» до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про внесення змін до договору та призначено її до розгляду на 11.02.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2013 р. у зв'язку із неявкою представника позивача за первісним позовом та клопотанням представника відповідача за зустрічним позовом розгляд справи відкладено до 28.02.2013 р.

28.02.2013 р. через канцелярію суду представником позивача за первісним позовом подано відзив на зустрічну позовну заяву за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити, вказував на те, що рішення про врахування під час оцінки вартості приватизації (викупу) майна вартості здійснених невід'ємних поліпшень не приймалося.

В судовому засіданні 28.02.2013 р. було оголошено перерву до 07.03.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 07.03.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Бойка Р.В. у відпустці справу №5011-48/18772-2012 передано для розгляду судді Джарти В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.03.2013 р. прийнято до провадження справу №5011-48/18772-2012 та призначено її до розгляду на 21.03.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.03.2013 р. справу №5011-48/18772-2012 передано на розгляд судді Бойку Р.В. у зв'язку із його поверненням з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2013 р. прийнято до провадження справу №5011-48/18772-2012.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 28.03.2013 р. у справі призначено будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

27.11.2013 р. до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта №4557/13-43/10622/13-42 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, складений 21.11.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2013 р. поновлено провадження у справі №5011-48/18772-2012 та призначено розгляд справи на 26.12.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2013 р. розгляд справи № 5011-48/1877-2012 відкладено на 13.01.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.01.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Бойка Р.В. у відпустці справу № 5011-48/18772-2012 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Босим В.П., розгляд справи призначено на 03.02.2014 р.

03.02.2014 р. від представника позивача надійшли уточнення до позовних вимог за зустрічною позовною заявою, в яких Товариством просило суд внести зміни до пунктів 2.1 та 2.3 договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 06.07.2012 р. №64/12 з урахуванням вартості здійснених Товариством невід'ємних поліпшень, встановлених висновком проведеної судової будівельно-технічної експертизи. Вказана заява приймається судом до розгляду.

В судовому засіданні 03.02.2014 р. судом оголошувалась перерва до 05.02.2014 р.

Представник позивача за первісним позовом та прокурор в судове засідання з'явилися, надали пояснення стосовно суті спору, первісні позовні вимоги підтримали повністю, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечували з огляду на викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву обставини.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання з'явилася, вимоги ухвал суду виконала, зустрічні позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення, поданої до господарського суду міста Києва 03.02.2014 р., підтримала, проти задоволення первісних позовних вимог заперечувала повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2010 р. між Центральним парком культури і відпочинку (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №3, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київради від 08.07.2010 р. №1016/4454 передає, а орендар приймає в оренду цілісний майновий комплекс підприємств, його структурний підрозділ; майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації); частки у пакетах акцій або частки у статутних фондах юридичних осіб з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та окреме індивідуально визначене майно за адресою: вул. М. Грушевського, 3, літ. Ф для розміщення кафе з реалізацією горілчаних виробів.

Пунктом 2.1 вказаного договору визначено, що об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 239,75 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі 239,75 кв.м, а згідно з п. 2.2 - вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим звітом про експертну (незалежну) оцінку станом на 30.06.2010 р. становить 1 515 980,00 грн.

Рішенням Київської міської ради від 01.12.2011 р. № 754/6990 «Про внесення змін до рішення Київради від 31.03.2011 р. №100/5487 «Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011-2012 роки» було прийнято рішення про приватизацію шляхом викупу Товариством спірного нерухомого майна.

Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №62-2-ПР від 28.04.2012 р. було прийнято рішення про приватизацію шляхом викупу нежилого будинку площею 239,70 кв.м, який орендується Товариством та перебуває на балансі Центрального парку культури і відпочинку за адресою: м. Київ, вул. Грушевського Михайла, 3 (літера Ф).

06.07.2012 р. між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), (продавець) та Товариством (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень №64/12, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі правочинів за № 5087588 (надалі - «Договір»).

За змістом п. 1.1 Договору продавець продав, а покупець купив нежилий будинок загальною площею 239,70 кв.м, який розташованих за адресою: м. Київ, вул. Грушевського Михайла, 3 (літера Ф). Покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі та зареєструвати право власності на об'єкт приватизації в установленому законодавством порядку.

Пунктом 1.6 Договору визначено, що згідно з висновком про вартість майна, що затверджений наказом Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.06.2012 р. №109/3-ПР вартість об'єкта приватизації становить 3 934 900,00 грн., крім того,податок на додану вартість сплачується в надлишок ціни продажу і становить 786 980,00 грн.

Відповідно до п. 1.7 Договору вказаний у цьому договорі об'єкт приватизації продано за 4 721 880,00 грн.

Згідно з п. 2.1 Договору покупець зобов'язаний внести за придбаний об'єкт приватизації 4 721 880,00 грн., в тому числі ПДВ 786 980,00 грн., протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору. Плата за об'єкт приватизації вноситься на підставі цього договору.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що розрахунки за об'єкт приватизації здійснюються таким чином: власні кошти покупця в сумі 4 721 880,00 грн. перераховуються з рахунку покупця на рахунок Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Спір у справі фактично стосується законності визначеної Договором ціни викупу спірного майна.

При цьому, прокурор вказує на невиконання Товариством обов'язку щодо оплати об'єкту приватизації, що, на його думку, є підставою для розірвання Договору, а відповідач за первісним позовом заперечує проти наявності в нього обов'язку здійснювати оплату об'єкту приватизації за визначеною Договором вартістю викупу, оскільки встановлення такої ціни Договору відбулося з порушенням приписів чинного законодавства України.

Таким чином, з метою повного та всебічного розгляду справи суд вважає за доцільне першочергово дослідити відповідність визначеної вартості продажу об'єкту приватизації положенням чинного на момент її визначення законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Враховуючи, що предметом Договору є майно територіальної громади міста Києва щодо якого прийнято рішення про його приватизацію шляхом викупу орендарем - Товариством, то визначення ціни його продажу мало бути здійснено не інакше як у відповідності до положень приватизаційного законодавства України.

За змістом ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які визначають ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об'єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

За змістом п. 66 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. №1891, для визначення початкової вартості окремого індивідуально визначеного майна, що приватизується шляхом продажу на аукціоні (конкурсі), застосовується ринкова вартість, а спеціалізованого майна, майна спеціального призначення або спеціальної конструкції - залишкова вартість заміщення (відтворення).

З огляду на викладені норми вбачається, що ціна продажу об'єкту приватизації шляхом його викупу має бути визначена не інакше як за наслідками проведення незалежної оцінки та відповідати ринковій вартості такого майна.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення ціни продажу спірного майна був затверджений наказом Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.06.2012 за № 109/3-ПР висновок суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Консалтингове підприємство «Оріяна» про вартість майна - нежилого будинку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Грушевського Михайла, 3 (літера Ф), відповідно до якого ринкова вартість об'єкта оцінки з урахуванням ПДВ станом на 30.04.2012 р. становить 4 721 880,00 грн.

В той же час, Товариство заперечує проти правомірності визначення ціни продажу спірного майна на підставі такого висновку, оскільки під час встановлення вартості спірного нерухомого майна не було враховано здійснені Товариством невід'ємні поліпшення.

Пунктом першим частини 1 статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено право орендаря на викуп об'єкта оренди, якщо ним за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо виокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди.

Відповідно до п. 67 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. №1891, вартість орендованого нерухомого майна під час приватизації на аукціоні (конкурсі) або шляхом викупу у разі прийняття рішення про компенсацію орендарю вартості невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок власних коштів за час оренди, визначається на підставі оцінки його ринкової вартості та ринкової вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна. Для визначення ринкової вартості невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна розраховується різниця між ринковою вартістю нерухомого майна на дату оцінки виходячи з ринкової вартості подібного майна з урахуванням невід'ємних поліпшень, що здійснені орендарем, та його ринковою вартістю на дату оцінки виходячи з ринкової вартості подібного майна, яке не містить зазначених поліпшень. Ринкова вартість невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна визнається у сумі, що не перевищує фактично сплаченої суми коштів орендаря у здійснення ідентифікованих невід'ємних поліпшень. Під час оцінки встановлюється питома вага часток держави та орендаря у ринковій вартості орендованого нерухомого майна. Для продажу нерухомого майна, яке перебуває в оренді, на аукціоні (конкурсі) та щодо якого прийнято рішення про компенсацію невід'ємних поліпшень, його ринкова вартість та ринкова вартість поліпшень, визначені на дату оцінки, є початковою вартістю такого майна.

Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Згідно зазначеного Порядку вартість об'єкту приватизації визначається як різниця між ринковою вартістю орендованого нерухомого майна з поліпшеннями та ринковою вартістю невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна.

За таких обставин, відповідач за зустрічним позовом при визначені ціни спірного об'єкта приватизації був зобов'язаний врахувати суму здійснених Товариством невід'ємних поліпшень такого нерухомого майна.

Посилання представника відповідача за зустрічним позовом на те, що Товариство не надало документів на підтвердження здійснення поліпшень не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що, по-перше, Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» покладає обов'язок щодо проведення процедури приватизації саме на органи приватизації, а, по-друге, прокурором не надано жодних доказів того, що Товариство було ознайомлено із звітом про оцінку майна, складеним ТОВ «Консалтингове підприємство «Оріяна».

Більш того, на обов'язковість проведення поліпшень спірного майна вказує і обраний спосіб його приватизації, а саме, викуп за заявою орендаря - Товариства.

Суд відзначає, що листом №93/1 від 27.07.2010 р. орендодавець за договором оренди №3 від 09.07.2010 р. не заперечував проти здійснення Товариством невід'ємних поліпшень спірного нерухомого майна, а листом №95 від 07.07.2011 р. Головне управління комунальної власності м. Києва було повідомлено про здійснення Товариством невід'ємних поліпшень орендованого майна у розмірі не менше як 25%.

Крім того, із наданих сторонами документів вбачається, що на момент передачі на підставі договору №3 від 09.07.2010 р. спірного майна в оренду Товариства його вартість згідно звіту про експерту (незалежну) оцінку станом на 30.06.2010 р. становила 1 515 980,00 грн., а на момент укладення спірного Договору вартість такого майна згідно звіту про оцінку майна: нежилий будинок, що розташований за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Грушевського Михайла, 3, літ. «Ф», затвердженого наказом Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.06.2012 р. №109/3-ПР, станом на 30.04.2012 р. з урахуванням ПДВ становила 4 721 880,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Із наданих представником Товариства документів (договору №1/0811 від 01.08.2011 р., договору №32 від 09.08.2010 р., довідок про вартість виконаних будівельних робіт та актів приймання виконаних будівельних робіт) вбачається, що останнім у період 2010-2011 років дійсно проводилися будівельні роботи в нежилому будинку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Грушевського Михайла, 3, літ. «Ф».

Відтак, для правильного вирішення спору необхідно було встановити фактичну вартість проведених Товариства поліпшень спірного майна за час користування ним на підставі договору №3 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 09.07.2010 р.

Оскільки вирішення даного питання потребувало спеціальних знань, то судом на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 28.03.2013 р. було призначено у справі №5011-48/18772-2012 будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

27.11.2013 р. до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта №4557/13-43/10622/13-42 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, складений 21.11.2013 р. (надалі - «Висновок»).

Відповідно до Висновку вартість здійснених Товариством у період користування за договором №3 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 09.07.2010 р., невід'ємних поліпшень нежитлового будинку загальною площею 239,70 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Грушевського Михайла, 3, літ. «Ф», станом на 30.04.2012 р. становить 2 096 134,69 грн.

Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із матеріалів Висновку вбачається, що він обґрунтований, містить докладний опис проведеного дослідження, чіткий висновок з поставленого перед експертами питання, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність Висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи сторонами не наведено, судом не встановлено.

Відтак, наданий Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України Висновок є належним та допустимим в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказом у справі.

Таким чином, всупереч приписам Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. №1891, під час затвердження ціни спірного об'єкта приватизації наказом Головного управління комунальної власності м. Києва не було враховано ринкової вартості невід'ємних поліпшень будівлі.

В позовній заяві прокурор просить суд розірвати Договір з підстав того, що Товариством не виконано своїх зобов'язань щодо сплати коштів за умовами такого Договору, обґрунтовуючи свої вимоги ст. 652 Цивільного кодексу України.

В той же час судом встановлено, що визначення ціни продажу спірного об'єкта приватизації відбулося з порушенням встановленого Законом порядку, а тому Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином не виконав свій обов'язок щодо проведення процедури приватизації, внаслідок чого порушив права та законні інтереси Товариства.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскільки визначення ціни Договору відбулося з порушенням приписів чинного законодавства України в частині обов'язкового врахування вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна, внаслідок чого ціну проваджу спірного об'єкту було завищено на суму 2 096 134,69 грн., підстави для сплати Товариством грошових коштів у розмірі 4 721 880,00 грн. були відсутні, а відтак і відсутні підстави для розірвання Договору у зв'язку з невиконанням Товариством його умов, передбачених пунктами 2.1 та 2.3.

Стосовно заявленої прокурором вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом неустойки у розмірі 944 376,00 грн. суд відзначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Із матеріалів справи вбачається, що листом від 21.11.2012 року вх.№31564 в порядку статті 188 Господарського кодексу України Товариство звернулося до Головного управління комунальної власності м. Києва із пропозицією щодо внесення змін до Договору.

В свою чергу, листом № 042/10/10-15736 від 04.12.2012 р. Товариству було відмовлено у внесенні змін до Договору з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження факту здійснення невід'ємних поліпшень придбаного нерухомого майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Як встановлено судом, Департамент комунальної власності м. Києва не виконав своє зобов'язання передбачене нормами цивільного законодавства в частині визначення ціни купівлі-продажу об'єкта та відмовився це зробити після звернення Товариства із відповідною пропозицією.

Таким чином, у Департаменту комунальної власності м. Києва не виникло належних підстав для стягнення неустойки за невчасне виконання зобов'язань Товариством, оскільки таке прострочення викликано простроченням самого Департаменту комунальної власності м. Києва (тобто, кредитора за спірним Договором).

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) необхідно відмовити повністю.

Стосовно зустрічних позовних вимог Товариства про внесення змін до Договору суд відзначає таке.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених законом або договором.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд відзначає, що матеріалами справи підтверджується факт направлення Товариством на адресу відповідача за зустрічним позовом пропозиції щодо внесення змін до Договору в частині визначення ціни об'єкту приватизації з метою врахування вартості здійснених невід'ємних поліпшень нежитлового будинку загальною площею 239,70 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Грушевського Михайла, 3, літ. «Ф».

За таких обставин, виходячи із наведених Товариством підстав та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача за зустрічним позовом щодо необхідності внесення змін до Договору, укладеного між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством, в частині визначення ціни Договору та порядку здійснення розрахунків, передбачених п. 2.1 та п. 2.3 такого Договору.

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 р. приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

З урахуванням того, що судом у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Печерського району міста Києва відмовлено, а Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не звільнений від сплати судового збору у визначеному законом порядку, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в цій частині покладаються на позивача за первісним позовом.

Крім того, судові витрати за подання зустрічного позову покладаються на Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовити повністю.

2. Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріїнський двір» задовольнити повністю.

3. Внести зміни до пунктів 2.1., 2.3. Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №64/12, укладеного між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріїнський двір» від 06.07.2012 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі правочинів за № 5087588, виклавши їх у наступній редакції:

« 2.1. Сторони погодили, що сума у розмірі 2 096 134, 69 (два мільйони дев'яносто шість тисяч сто тридцять чотири) гривень 69 копійок в тому числі податок на додану вартість у розмірі 349 355 (триста сорок дев'ять тисяч триста п'ятдесят п'ять) гривень 78 копійок від ціни продажу Об'єкту вважається сплаченою Покупцем на дату цього Договору.

Покупець зобов'язаний внести за придбаний Об'єкт приватизації 2 625 745 (два мільйони шістсот двадцять п'ять тисяч сімсот сорок п'ять) гривень 31 копійок, в тому числі, податок на додану вартість 437 624 (чотириста тридцять сім тисяч шістсот двадцять чотири) гривень 21 копійок, протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.»

« 2.3. Розрахунки за Об'єкт приватизації здійснюються таким чином:

- власні кошти Покупця в сумі 2 625 745 гривень 31 коп. перераховуються з рахунку Покупця №26004601340703 в ПАТ «ОТП Банк», код банку: 300528 код: 37175031 на рахунок Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №37185005001052 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019, код: 19020407».

4. Стягнути з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; ідентифікаційний код 19020407) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріїнський двір» (03186, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 38; ідентифікаційний код 37175031) судовий збір у розмірі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. та витрати за проведення судової експертизи у розмірі 8 243 (вісім тисяч двісті сорок три) грн. 20 коп.

5. Стягнути з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; ідентифікаційний код 19020407) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 20 497 (двадцять тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 02 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.02.2014 р.

Суддя В.П. Босий