Рішення

від 13.02.2014 по справі 906/9/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" лютого 2014 р. Справа № 906/9/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Смиковського В. П.

за участю представників сторін:

від позивача: прокурор Дедяєва О.І. - служб. посв. №016850 від 20.05.13 р., дійсне до 20.05.18р. ( в засіданнях суду 06.02.14р. та 13.02.14р.)

від третьої особи на стороні позивача: не з'явився

від відповідача: 1. Петренко Ю.В. - представник Брусилівської РДА за дов. №02-52/62 від 10.01.14 р., дійсна по 03.12.14 р. ( в засіданні суду 06.02.14р.)

2. Пятниківський М.В. - представник ТОВ "Долинівське" за дов. від 13.01.14 р., дійсна до 13.01.15 р. ( в засіданнях суду 06.02.14р. та 13.02.14р.) , Угрінчук Е.О. - представник ТОВ "Долинівське" за дов. від 13.01.14 р., дійсна до 13.01.15 р.( в засіданнях суду 06.02.14р. та 13.02.14р.)

від третьої особи на стороні відповідачів: Марченко О.А. - пред. Відділу Держземагенства у Брусилівському районі Житомирської області за дов. від 12.02.14року ( в засіданні суду 13.02.14р.)

В засіданні 06.02.14року оголошувалась перерва в порядку статті 77 ГПК України до 16:00 год. 13.02.14р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Прокурора Брусилівського району в інтересах держави в особі за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства України в Житомирській області

до відповідачів: 1. Брусилівської районної державної адміністрації (смт. Брусилів)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" (с. Долинівка Брусилівського району Житомирської області)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Відділу Держземагенства у Брусилівському районі Житомирської області

про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Брусилівської РДА від 18.10.2010р. № 338, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та їх повернення до земель запасу Соболівської сільської ради

Позов подано прокурором як позивачем, оскільки орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель - Державна інспекція сільського господарства України - не має повноважень на звернення з цим позовом до господарського суду.

В обгрунтування позовної вимоги визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Брусилівської РДА від 18.10.2010р. № 338, прокурор посилається на ст. ст. 9 та ч. 5 ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" та ч.1 ст. 134 Земельного кодексу України про обов'язковість передачі земельної ділянки в оренду на конкурентних засадах ( земельних торгах).

В обгрунтування позовної вимоги визнати недійсними договори оренди земельних ділянок загальною площею 300га , укладених 28.04.2011р. відповідачами, прокурор доводить, що протиправність (незаконність) розпорядження голови Брусилівської РДА від 18.10.2010р. №138 є підставою для застосування вимог ст.ст. 210, 211 Земельного кодексу України та ст. ст.215 ЦК України.

Позовну вимогу зобов'язати відповідача -ТОВ "Долинівське" повернути спірні земельні ділянки до земель запасу Соболівської сільської ради прокурором з посиланням на фактичні та правові підстави позову - не обгрунтовано.

Ухвалою від 10 січня 2014р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду, одночасно залучив до участі у справі - Державну інспекцію сільського господарства України в Житомирській області третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні прокурора як позивача та Відділ Держземагенства у Брусилівському районі Житомирської області третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

В засіданні суду 23.01.14р. відповідачем-2 було заявлено клопотання про залучення до участі у спорі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головне управління держземагентства у Житомирській області, яким проведено державну експертизу землевпорядної документації земельних ділянок , наданих в оренду ( а. с. 99).

До початку розгляду справи по суті прокурор із заявою про зміну предмету або підстави позову та відповідачі , відповідно, із зустрічним позовом, не звертались.

Відповідачем - 2 ТОВ "Долинівське " в засіданні суду 06.02.14року подано заяву про залишення позову без розгляду в порядку п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України, оскільки прокурор не правильно визначив орган, уповноважений здійснювати функції у спірних правовідносинах - Державну інспекцію сільського господарства України в Житомирській області, яка не має права на звернення до суду , оскільки остання не має жодних повноважень та компетенції щодо управління та розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів. Питання визнання недійсними договорів оренди землі державної власності не належить до функцій з контролю за використанням та охороною земель , які здійснюються органами державної інспекції. Натомість органом, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах , який має право вимагати визнання недійсним правочинів щодо земельних ділянок та їх повернення державі є Держземагентство України та його територіальні органи , що підтверджується ч.4 ст. 122 ЗК України, п.п. 34 п.4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011року № 445/2011, п.п. 4.36. п.4 Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Мінагрополітики та продовольства України № 258 від 10.05.2012р.

Представник відповідача -1 в засіданні суду 06.02.14 року в усній формі підтримала заяву відповідача -2 .

Прокурор в засіданні суду 06.02.14року в усній формі заперечила проти задоволення цієї заяви, посилаючись на те, що визначення Державної інспекції сільського господарства України в Житомирській області органом, уповноваженим державою здійснювати функції в аналогічних спірних правовідносинах підтверджується судовою практикою господарських судів.

Господарський суд відхилив заяву відповідача -2 про залишення позову прокурора без розгляду та перейшов до розгляду справи по суті. Мотиви відхилення будуть викладені в мотивувальній частині цього рішення.

В ході вирішення спору по суті, прокурор підтримала позовні вимоги з підстав , викладених у позові. В усних поясненнях по суті позовної вимоги повернути спірні земельні ділянки до земель запасу Соболівської сільської ради прокурор зазначила, що правовим наслідком недійсності правочину є реституція, на застосуванні якої наполягає позивач.

Третя особа на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства України в Житомирській області - процесуальної участі при вирішенні спору не приймала.

Відповідач - 1 Брусилівська районна державна адміністрація у відзиві на позов прокурора просить у задоволенні останнього відмовити посилаючись на те, що при прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ "Долинівське" терміном на 49 років, районна державна адміністрація виходила насамперед із наявних у проекті землеустрою документів та висновку про погодження проекту землеустрою від 27.05.2010р. № 61; відповідно до вказаного висновку на наданих в оренду земельних ділянках вид грунту: суглинок та суппісок; оскільки грунти , які містяться у проекті землеустрою на час прийняття розпорядження від 18.10.10р. № 338 не відносились до особливо цінних агровиробничих груп 45Г та 121Г, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду не проходив обов'язкову державну експертизу; безпідставними є доводи позову про прийняття оскаржуваного розпорядження з порушенням вимог ч.1 ст. 134 ЗК України, оскільки земельні ділянки були передані в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку ст.ст. 22 та 124 ЗК України, а тому не підлягали продажу на конкурентних засадах ( земельних торгах) ( а с. 101-105).

Відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Долинівське " у відзиві на позов прокурора заперечив проти доводів останнього, серед іншого, з наступних підстав : набуття товариством права оренди здійснювалося в порядку статей 122, 123,ч.1 ст. 124 ЗК України; надання в оренду земель державної власності в такому порядку ( а не виключно в порядку проведення земельних торгів за ст. 134 ЗК України) підтверджено правовими позиціями ВСУ у постановах від 25.09.12р., від 06.11.12р. ( справа № 21-288а12), від 01.10.13р. ( справа № 21-345а13); розпорядження Брусилівської РДА від 18.10.2010р. № 338 було прийняте на підставі позитивного висновку Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою; земельні ділянки, які відводилися в оренду - не є земельними ділянками особливо цінних земель ; у складі орендованих земельних ділянок лише частина угідь, виявилася ( і те, вже після надання в оренду) такою, що містить окремі вкраплення цінних грунтів; у зв'язку з цим, приписи ст. 9 Закону України " Про державну експертизу землевпорядної документації " застосуванню не підлягають ; у будь-якому разі, питання направлення проекту на державну експертизу належить до виключної компетенції та обов'язку Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, яка погодила проект землеустрою, без будь-яких зауважень; окрім того, є всі підстави вважати, що будь-які відомості про належність означених 300 га земель сільськогосподарського призначення до особливо цінних земель бути відсутні у державному земельному кадастрі станом на дату прийняття оскаржуваного розпорядження; тоді як за приписами ч.2 ст. 34 ГПК України належність орендованих товариством земельних ділянок до особливо цінних земель може бути підтверджена виключно відомостями Державного земельного кадастру; відповідач -2 , як правонабувач , не мав і не міг мати можливості перевірити правильність дій органів державної влади щодо розпорядження спірною земельною ділянкою , тому навіть якщо й припустити, що мали місце які-небудь процедурні порушення з боку державних органів - це не може бути підставою для визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок з орендарем , який діяв добросовісно при їх укладанні; право ТОВ "Долинівське" на оренду земельних ділянок гарантується статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та прецедентною практикою Європейського Суду з права людини ( п.п. 32-35 рішення від 24.06.2003року у справі "Стреч проти Сполученого Королівства"). Просить у позові відмовити. ( а с. 144 149).

Відповідач - 2 в порядку ст. 267 ЦК України в засіданні суду 06.02.14року подав також заяву про застосування строку позовної давності до позовної вимоги визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Брусилівської РДА від 18.10.2010р. №138.

Заяву про застосування строку позовної давності в усній формі підтримала представник відповідача - 2.

Прокурор в засіданні суду 06.02.14року в усній формі заперечила обгрунтованість останньої. Вважає, що зазначену позовну вимогу пред'явлено в межах перебігу строку позовної давності.

В межах оголошеної перерви судом отримано заяву прокурора Брусилівського району від 11.02.14року за вих. № 91/186-вих.14 про викладення першої позовної вимоги як визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Брусилівської РДА від 18.10.2010 року № 338 , інші позовні вимоги викладено в попередній редакції та останню позовну вимогу доповнено словосполученням "нормативно-грошовою оцінкою 2042,25 тис. грн."

Прокурор в засіданні суду 13.02.14р. позов підтримала з підстав , викладених у позові з врахуванням поданої заяви в частині його предмету та ціни.

Представники відповідача - 2 заперечили проти доводів останнього, з підстав, наведених у відповідних відзивах та додаткових поясненнях , наданих до суду 13.02.14р. Зокрема, відповідач -2 доводить, що здійснювана ним виробнича діяльність на орендованих земельних ділянках відповідає інтересам держави, а не їм суперечить.

В засіданні суду 13.02.2014р. прокурор, представники відповідача -2 та третьої особи надали додаткові усні пояснення по суті вимог та заперечень.

Оскільки відповідачем -2 не виконано вимоги п.5 резолютивної частини ухвали суду від 23.01.14року , суд відмовляє у задоволенні клопотання про залучення третьою особою до участі у справі Головне управління держземагентства у Житомирській області.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Брусилівської РДА від 14.04.10р. № 107 на підставі ст.ст. 17, 22, 124 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України товариству з обмеженою відповідальністю Долинівське" надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 300.00 га для передачі в оренду терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу (а.с. 108 ).

Комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою № 61 від 27.05.2010року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель запасу Соболівської сільської ради загальною площею 300,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ "Долинівське" за межами села Долинівка на території Соболівської сільської ради ( а с. 37 -44).

У висновку Комісії , серед іншого, зазначено про те, що категорія земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, земельні ділянки площею 300,00 га за складом угідь - рілля, землі не відносяться до особливо цінних, якісна характеристика грунтів не визначалась, використання родючого шару грунту не визначалось, вид грунту - суглинок та суппісок.

Розпорядженням голови Брусилівської РДА від 18.10.10р. № 338 на підставі ст.ст. 17, 22, 93, 124,125, 126 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель запасу Соболівської сільської ради загальною площею 300,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ "Долинівське", що розташовані за межами населених пунктів Соболівської сільської ради ( а/ с. 15, 109).

Пунктом 2 цього розпорядження земельні ділянки площею 300, 00 га передані в оренду строком на 49 років.

Пунктом 3 цього розпорядження зобов'язано ТОВ "Долинівське" в місячний термін виготовити нормативно - грошову оцінку землі, укласти з райдержадміністрацією договір оренди земельної ділянки та зареєструвати його відповідно до законодавства.

На виконання п.3 розпорядження відповідача -1 , ТОВ "Долинівське" замовило у Житомирської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" технічну документацію по визначенню нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яка надається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а с. 45-72).

За даними цієї технічної документації земельна ділянка №2 площею 106,0405 га має у своєму складі грунти агровиробничої групи 45Г на площі 18,6503га, земельна ділянка №3 площею 72,3225 га - грунти агровиробничої групи 121Г на площі 12 ,1408га, земельна ділянка №4 площею 25,5825 га - грунти агровиробничої групи 45Г на площі 3,1298га, земельна ділянка №5 площею 81,8570 га - грунти агровиробничої групи 45Г на площі 14,4844 га.

Технічна документація по визначенню нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення отримала позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 01.12.2010р. № 337 ( а.с. 72).

28 квітня 2011 року між Брусилівською РДА як орендодавцем та ТОВ "Долинівське" як орендарем укладені та зареєстровані 30.11.11р. та 12.12.11року договори оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 49 (сорок дев'ять років) , а саме :

- № 30-Б про оренду земельної ділянки №2 площею 106,0405га, з кадастровим № 1820985300:05:000:0342, нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки - 765540 грн. та щомісячною орендною платою 30 621,60грн.;

- № 30-В про оренду земельної ділянки №3 площею 72,3225 га, з кадастровим № 1820985300:06:000:0288, нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки - 502873 грн. та щомісячною орендною платою 20 114,92 грн.;

- № 30-Г про оренду земельної ділянки №4 площею 25,5825 га, з кадастровим № 1820985300:06:000:0289, нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки - 171462грн. та щомісячною орендною платою 6858,48 грн.;

- № 30-Д про оренду земельної ділянки №5 площею 81,8570 га, з кадастровим № 1820985300:06:000:0287, нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки - 602375 грн. та щомісячною орендною платою 24095, 00 грн. (а. с. 16-33).

Однак за доводами позову прокурора, вище наведені договори оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 49 (сорок дев'ять років) підлягають визнанню недійсними , а орендовані земельні ділянки поверненню до земель запасу Соболівської сільської ради, оскільки Брусилівською РДА порушено порядок їх передачі в оренду , зокрема, поза земельними торгами та без проведення обов'язкової державної експертизи проекту відведення цих земельних ділянок в оренду.

За цим позовом договір № 30-А оренди земельної ділянки № 1 площею 14,1975га , з кадастровим № 1820985300:06:000:0286 , нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки - 85 184,00 грн. та щомісячною орендною платою 3 407, 36 грн., укладений також на підставі розпорядження голови Брусилівської РДА від 18.10.10р. № 338 - недійсним не визнається.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України, господарський суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 3 - 5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач -2 заявив про застосування строку позовної давності до позовної вимоги визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Брусилівської РДА від 18.10.2010р. № 338.

До 15 січня 2012 року позовна давність не поширювалась на вимоги про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Однак Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20 грудня 2011 року N 4176-VI пункт ч. 4 ст. 268 ЦК України виключено, чим поширено правила про позовну давність на зазначену категорію вимог. Згідно п.5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону з відповідним позовом особа має право звернутися протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Оскільки Закон N 4176-VI набрав чинності 15.01.12року, позовні вимоги визнати протиправними та скасувати розпорядження Брусилівської РДА від 18.10.2010р. № 338 пред'явлені прокурором в межах перебігу строку позовної давності.

Водночас, суд наголошує, що у будь-якому разі правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд відмовляє в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги ( п.2.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.13 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" ( далі - Постанова № 10).

Правовідносини, що виникли з передачі районною державною адміністрацією земельних ділянок зі складом угіддя - рілля 300 га із земель державної власності в оренду мають приватноправовий характер, оскільки місцевий орган виконавчої влади, здійснюючи право розпорядження земельною ділянкою є рівноправним суб'єктом земельних відносин з громадянами та юридичними особами відповідно до статті 5 ЗК України ( п. п.1.2.2. Пленуму Вищого господарського суду України №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року, п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24 жовтня 2011року, постанова Верховного Суду України від 01 жовтня 2013 року ( № в реєстрі судових рішень 35669789).

З врахуванням викладеного, спір, що виник із земельних правовідносин підвідомчий господарському суду.

Згідно ст. 11 ЦК України, акти органів державної влади, є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків стосовно об'єктів цивільних прав, якими є, зокрема, земельні ділянки.

Акти органів державної влади індивідуальної дії встановлюють, змінюють чи припиняють цивільно-правові відносини фізичних і юридичних осіб - суб'єктів господарювання з державою в особі її органів стосовно певних об'єктів цивільних прав.

У земельних правовідносинах права та обов'язки суб'єктів господарювання щодо володіння, користування і розпорядження земельними ділянками виникають , зокрема, з актів органів державної влади.

Вимога про визнання протиправним та скасування правового акту індивідуальної дії передбачена у КАС України. Згідно п. 2 ч.5 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може звернутися до суду щодо визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Згідно ст. 12 ГПК України правовий акт індивідуальної дії, виданий органом виконавчої влади, визнається недійсним. Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України також визнається недійсними рішення органів виконавчої влади.

Згідно ст. ст. 16 та 21 Цивільного кодексу України правовий акт індивідуальної дії, виданий органом виконавчої влади визнається незаконним та скасовується.

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України ( абз. 2 п.3.3 мотив. частини Рішення КСУ 10 грудня 2009 року у справі N 1-46/2009 (справа про переважне право наймача на придбання військового майна).

За змістом ст. 4 цього Кодексу земельні відносини є цивільними. Тому господарський суд виходить з того, що вимоги про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Оскільки предмет позову кореспондує із способами захисту порушених прав, визначених, зокрема, у статті 16 ЦК України, господарський суд не оцінює заяву прокурора від 11.02.14р. № 91/186 вих.14 про викладення першої позовної вимоги як визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Брусилівської РДА від 18.10.2010 року № 338 як заяву про зміну предмету позову в цій частині.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом державної влади, якщо він прийнятий з перевищенням повноважень, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивача у справі.

Отже, при вирішенні спору по суті суд встановлює наступне :

чи перевищила свої повноваження Брусилівська РДА приймаючи оскаржуване розпорядження;

чи суперечить воно актам чинного законодавства;

чи порушує права позивача у справі.

На необхідності встановлення цих обставин наголошується також в частині 1 пункту 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів".

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у користування за межами населених пунктів, зокрема, для сільськогосподарського використання.

Приписами ст. 22 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження) врегульовано, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Податковим кодексом України встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Законом України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 №2238-ІІІ визначено, що сільськогосподарським підприємством (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) є юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.

Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24.06.2004р. № 1877-IV у статті 2.15 визначено, що сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції).

Згідно витягу з ЄДР від 09.10.12р. № 14848504 основним видом економічної діяльності відповідача -2 ТОВ "Долинівське" за КВЕД є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Іншими видами економічної діяльності товариства у сільськогосподарському виробництві є: післяурожайна діяльність, розведення овець і кіз, коней та інших тварин родини конячих, допоміжна діяльність у тваринництві, розведення великої рогатої худоби молочних порід , інше ( а с. 78).

З врахуванням вище викладеного, суд встановив, що відповідач -1 Брусилівська РДА прийняла оскаржуване розпорядження від 18.10.10р. № 338 в межах наданих повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів для виробництва сільськогосподарської продукції сільськогосподарським товариством.

Стосовно доводів позову про те, що прийняття головою районної державної адміністрації розпорядження про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без висновку державної експертизи зазначеного проекту землеустрою суперечить ст. 9 та ч. 5 ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Судом встановлено, що оскаржуване розпорядження прийняте відповідачем -1 в порядку, визначеному ст. 123 ЗК України в редакції чинній у 2010 році, оскільки прийняттю останнього передувало розпорядження від 14.04.10р. № 107 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 300, 00 га , а розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було подано для розгляду Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

В абзаці 4 ч.4 ст. 123 ЗК України було зазначено, що у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону.

У частині 6 цієї статті було зазначено, що відповідний орган виконавчої влади у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

З врахуванням викладеного, суд погоджується з доводами відповідача -2 , що саме Комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою погоджений проект щодо відведення земельної ділянки загальною площею 300,00 га мав бути поданий до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення обов'язкової державної експертизи відповідно до закону.

Відповідач -1 на цьому етапі п о г о д ж е н н я проекту відведення земельної участі процедурної участі не приймав.

Разом з тим, прокурор доводить, що саме Брусилівська РДА порушила земельне законодавство прийнявши розпорядження від 18.10.10р. № 338 без висновку обов'язкової державної експертизи зазначеного проекту, оскільки в силу приписів частини 10 ст. 123 ЗК України мала підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки через його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

На спростування доводів позову в цій частині, суд виходить з наступного.

Обов'язок Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою подати погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 300,00 га для здійснення обов'язкової державної експертизи мав виникнути відповідно до закону.

Проект відведення земельної ділянки є одним із видів технічної документації із землеустрою, який є складовою змісту землеустрою (стаття 184 ЗК України, ст. 50 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV "Про землеустрій" ).

У 2010 році проекти відведення земельної ділянки розроблялись відповідно до Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26 травня 2004 р. № 677 та окремі з них підлягали державній експертизі (далі - Порядок № 677).

Так, у статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" в редакції, чинній у 2010 році, було зазначено, що обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення з е м е л ь н и х д і л я н о к особливо цінних земель.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Земельного кодексу України об'єктами земельних відносин є: землі в межах території України; з е м е л ь н і д і л я н к и та права на них; земельні частки (паї).

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами ( ст. 79 Земельного кодексу України).

Оскільки Земельний кодекс України доповнено статтею 79-1 « Формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав» лише Законом N 3613-VI від 07.07.2011року, норми останньої до спірних відносин застосуванню не підлягають.

Водночас Закон України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року N 858-IV в редакції 2010 року об'єктом землеустрою визначав з е м е л ь н у д і л я н к у та містив визначення такого поняття як план земельної ділянки - графічне зображення, що відображає, зокрема, місцезнаходження та зовнішні межі земельної ділянки.

Згідно статті 150 ЗК України в редакції, чинній у 2010 році до особливо цінних земель відносились: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти.

Перелік особливо цінних груп ґрунтів провінції Поліська Західна, до якої територіально належить Житомирська область, було затверджено наказом Держкомзему України від. 06.10.2003 N 245, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 2003 р. за N 979/8300 ( далі - наказ № 245).

Згідно цього переліку темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені легкосуглинкові глеюваті (шифр агровиробничої групи 45г) та лучно-чорноземні легкосуглинкові ґрунти ( шифр агровиробничої групи 121 г належать до особливо цінних груп ґрунтів регіонального значення.

Судом в ході вирішення спору не встановлено, що темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті згідно статті 150 ЗК України є тими самими грунтами , що входять до складу агровиробничої групи 45г згідно наказу № 245 - темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені легкосуглинкові глеюваті.

Аналогічно не встановлено, що лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти згідно статті 150 ЗК України є тими самими грунтами , що входять до складу агровиробничої групи 121г згідно наказу № 245 - лучно-чорноземні легкосуглинкові ґрунти, зі складу яких вилучені солонцюваті, засолені та осолоділі ґрунти ( див. примітку до наказу № 245).

У п. 10 Порядку №677 було зазначено, що погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Компетенція органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державної експертизи у 2010 році була розмежована пунктом 4 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації , затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 03.12.2004 N 391 в редакції, чинній у 2010 році ( далі - Методика №391).

Зокрема, до відання Держземагентства України належало проведення обов'язкової державної експертизи проектів землеустрою щодо відведення з е м е л ь н и х д і л я н о к і з о с о б л и в о ц і н н и х з е м е л ь. Надання такого проекту покладалась на Комісію з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, з одночасним інформуванням його розробника або замовника ( абз. 3 п. 2.7 Методики № 391).

З врахуванням викладеного, господарський суд погоджується з доводами відповідача -2 про те, що проект землеустрою щодо відведення з е м е л ь н и х д і л я н о к загальною площею 300,00 га не підлягав обов'язковій державній експертизі, оскільки в оренду відводилися земельні ділянки, які не були з е м е л ь н и м и д і л я н к а м и і з о с о б л и в о ц і н н и х з е м е л ь.

В межах предмету та підстав цього позову судом не встановлюються обставини формування земельних ділянок як об'єктів цивільних прав станом на 20 травня 2010 року ( дата формування кадастрових номерів спірних ділянок).

Водночас приймаються до уваги доводи відповідача -2 про те, що відомості про належність окремих земель у складі 300 га земель сільськогосподарського призначення до особливо цінних земель мали бути внесені до державного земельного кадастру до прийняття Брусилівською РДА оскаржуваного розпорядження.

Так, згідно чинного у 2010 році Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. N 15 ( далі - Положення №15), документація державного земельного кадастру мала вестися, зокрема, по територіях сільських рад, з урахуванням природно-сільськогосподарського районування.

Згідно п. 9 Положення №15 облік земель за якістю мав проводитися за всіма категоріями земель і містити, зокрема, класифікацію всіх земель сільськогосподарського призначення за придатністю з виділенням особливо цінних земель.

Оскільки 300 га земель сільськогосподарського призначення до їх передачі відповідачу -2 в оренду були віднесені до земель запасу Соболівської сільської ради, то з врахуванням п.п. 17 та 19 Положення №15 саме орган місцевого самоврядування зобов'язаний був подавати територіальному органу Держкомзему за місцезнаходженням земельних ділянок звітні дані про якість земель. Такі дані мали подаватися один раз у п'ять років.

Судом встановлено, що відомості про якісний склад грунтів чотирьох спірних земельних ділянок містить технічна документація по визначенню нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яка складена після розробки та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 300,00 га в оренду.

В технічній документації зазначено, що для грошової оцінки сільськогосподарських угідь ( рілля) взяті дані з "Технічної документації щодо організації території земельних часток (паїв) та складанню державних актів на право власності на земельні ділянки власникам сертифікатів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області" та з "Матеріалів інвентаризації земель Соболівської сільської ради" (а.с. 50). Будь - які відомості про дату складання цих документацій відсутні.

Прокурором також не доведено, що зазначені матеріали належали до земельно-кадастрової документації та були в наявності у Відділу Держземагенства у Брусилівському районі на час розгляду Комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 300,00 га в оренду відповідачу -2.

Стосовно Проекту формування території і встановлення меж Соболівської сільської ради Брусилівського району 1993 року ( Т.2)

У п.1.2 пояснювальної записки проекту зазначено, що в структурі грунтового покриву території Ради переважають світло-сірі і сірі опідзолені глеюваті і глейові супіщані , а також дерново глейові легкосуглинкові грунти. Згідно п.1.4 пояснювальної записки проекту до особливо цінних земель на території Соболівської сільської Ради відносяться землі , де поширені темно-сірі опідзолені глеюваті легкосуглинкові грунти ( 45г агровиробнича група) на площі 380,00 га, лучно-чорноземні легкосуглинкові грунти ( 121г агровиробнича група) на площі 253,9 га.

Зазначені грунти та їх площа позначені на карті-кресленні меж Соболівської сільської ради 1993 року.

Господарський суд критично оцінює зазначені докази, виходячи з наступного.

Проект формування території і встановлення меж Соболівської сільської ради Брусилівського району та карту складено у 1993 році під час дії Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII, який не визначав складу особливо цінних земель.

Судом не встановлено нормативні джерела віднесення земель Соболівської сільської ради до агровиробничих груп грунтів 45г та 121 г у 1993 році.

Водночас судом враховано, що з 29.07.2003 року діє Закон України " Про охорону земель" у статті 54 якого передбачено обов'язок л о к а л ь н о г о проведення моніторингу земель і ґрунтів з метою своєчасного виявлення з м і н и с т а н у з е м е л ь та в л а с т и в о с т е й ґ р у н т і в.

Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення включає: агрохімічне обстеження ґрунтів; к о н т р о л ь з м і н я к і с н о г о с т а н у ґ р у н т і в; агрохімічну паспортизацію земельних ділянок. Агрохімічна паспортизація о р н и х з е м е л ь здійснюється через кожні 5 років.

Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення проводиться Державною службою охорони родючості ґрунтів Мінагрополітики відповідно до затвердженого ним положення ( п.1 Положення про моніторинг земель , затвердженого постановою КМУ від 20.08.1993 № 661 в редакції постанови КМУ N 2041 від 26.12.2003р.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що якісний стан грунтів земель, наданих відповідачу -2 в оренду станом на 18.10.2010року не підтверджений належними та допустимими засобами доказування ( ч.2 ст. 34 ГПК України).

Стосовно доводів позову про те, що видання головою державної адміністрації розпорядження про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без проведення земельних торгів суперечило ч.1 ст. 134 ЗК України.

На думку господарського суду одночасне обгрунтування невідповідності оскарженого розпорядження Брусилівської РДА приписами ст. 9 та ч. 5 ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" та ч.1 ст. 134 ЗК України є юридично неспроможним , оскільки для передачі земельних ділянок в оренду на конкурентних засадах дозвіл на розробку проекту їх відведення конкретно визначеному суб'єкту не міг надаватися, що випливає фактично із сумі змісту п. 2 Порядку № 677).

В свою чергу, частина 1 статті 124 ЗК України повинна застосовуватися системно у взаємозв'язку з наступними частинами цієї статті та іншими статтями цього Кодексу. Зокрема , частина 2 цієї статті відсилає до глави 21 ЗК України, а частина 3 - до статті 123 Кодексу глави 19.

Згідно частини 2 ст. 124 ЗК України в редакції 2010 року п е р е д а ч а в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, мала здійснювалася за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Оскільки випадки, встановлені частинами другою та третьою статті 134 ЗК України не мали місця, передача в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за змістом ч. 2 ст. 124 цього Кодексу, мала здійснювалася за результатами проведення земельних торгів.

Передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної власності могла здійснюватися без проведення земельних торгів (аукціонів), у разі прийняття і не виконання до 14.10.2008року ( дата набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008 № 509-VI) рішення відповідних органів виконавчої влади про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, які зберігали чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок мали розглядатися в установленому законом порядку " (пункт 1 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України в редакції законів № 509-VI від 16.09.2008рю та № 2367-VI від 29.06.2010).

Оскільки дозвіл на розроблення проекту відведення земельних ділянок в оренду надано ТОВ "Долинівське" розпорядженням голови Брусилівської РДА від 14.04.10року № 107, положення п.1 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України застосуванню не підлягають.

Зазначене розпорядження в судовому порядку не визнано незаконним та не скасоване, а також не є предметом оскарження за цим позовом.

Однак оскаржуване розпорядження відповідача - 1 з питання затвердження проекту відведення земельних ділянок в оренду є похідним від розпорядження голови Брусилівської РДА від 14.04.10року № 107, тому судом приймаються до уваги вимоги ст. 4 ГПК України про те, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Актами, що не відповідають законодавству України, можуть бути, зокрема, акти місцевих державних адміністрацій ( п.3.17.1 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Господарський суд не встановив невідповідності розпорядження голови Брусилівської РДА від 14.04.10року № 107 вимогам земельного законодавства, оскільки врахував наступне.

Вживаний у Земельному кодексі України термін "передача" охоплює всі види набуття права на землю як у власність на підставі відповідних рішень власника землі, цивільно-правових угод, договорів купівлі-продажу, в тому числі на конкурентних засадах, міни, безоплатної приватизації земельних ділянок та земельних паїв, так і надання у користування (постійне або тимчасове), за договорами оренди тощо (п.5 Рішення Конституційного Суду України (справа про тлумачення терміна "передача земельних ділянок") 5 лютого 2004 року N 2-рп/2004 справа N 1-5/2004 ).

Частина 2 ст. 124 ЗК України не визначала порядок передачі земельних ділянок в оренду за результатами земельних торгів , а відсилала до статті 134 цього Кодексу , що вміщена у главі 21 "Продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах".

Згідно вимог пункту 5 статті 137 Земельного кодексу України земельні торги проводяться в порядку, встановленому законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 11.11.2008 № 25-рп/2008 ( справа про земельні аукціони) зазначено, що порядок набуття права тимчасового користування (оренди) земельними ділянки має врегульовуватися тільки законом ( абз. 3 та 4 п. 3.4 рішення).

Цей висновок ґрунтується на наведеному положенні статті 137 Земельного кодексу України та правових позиціях Конституційного Суду України.

З метою реалізації зазначених положень Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону» від 05.07.2012 р. № 5077-VI, який набрав чинності 19.08.2012 року.

В абз. 2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 у справі N 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) роз'яснено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене , суд погоджується із доводами відповідача -2 про те, що норми Закону від 05.07.2012 р. № 5077-VI не поширюються на правовідносини 2010 року. З цих підстав, передача земельних ділянок державної власності в оренду відбулася виключно в порядку, встановленому законом, а саме - ст. ст. 122, 123 та ч. ч. 1 та 3 ст. 124 ЗК України.

Стосовно доводів позову про порушення "інтересів" держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Житомирській області та заперечень відповідача -2 про відсутність в цього органу повноважень здійснювати відповідні функції у спірних відносинах та про наявність таких у Головного управління Держземагентства в області.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що власником наданих відповідачу -2 в оренду земельних ділянок загальною площею 300,00 га є держава.

У 2010 році держава реалізувала повноваження власника земельних ділянок через органи державної влади , а саме Кабінет Міністрів України ( ст. 13 Земельного кодексу України") та місцеві державні адміністрації ( обласні , районні) ( ст. 17 цього Кодексу, п.7 ч.1 ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Як встановлено судом, Брусилівська РДА у 2010 році мала повноваження з розпорядженнями земельними ділянками державної власності за межами населених пунктів.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки , в даному спорі, держава, може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та визнання угоди недійсною.

Державну політику у сфері земельних відносин здійснює Державна інспекція сільського господарства України, якій належать повноваження здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок ( ст. 15-2 ЗК України, ст.ст. 5 та 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

До повноважень Державної інспекції сільського господарства України та її територіального органу Державної інспекції сільського господарства у Житомирській області згідно статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" належить внесення до органів виконавчої влади клопотань щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

Однак з врахуванням вимог статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" районна державна адміністрація не вправі скасовувати видані нею розпорядження (постанова Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі від 16 квітня 2013 року ).

Представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом, є однією із функцій прокуратури.

Статтею 20 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду в передбачених законом випадках.

У статті 23 цього Закону передбачено, що актом реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли є подання, у разі відхилення якого в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати його розгляду, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

В свою чергу, положення ч.2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 01 грудня 2012 року, дають підстави прокурору визначати себе позивачем у разі:

- відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах;

- відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду.

З врахуванням викладеного, прокурор правильно визначив себе позивачем за цим позовом, а Державну інспекцію сільського господарства у Житомирській області як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, однак який не має права звернення з таким позовом до господарського суду самостійно ( постанови ВСУ від 11.09.13року та від 13.11.2013року).

Окрім того, правові висновки Конституційного Суду України , викладені у Рішенні від 08.04.1999 року про "інтереси держави" як оціночне поняття, дають право прокурору чи його заступнику у кожному конкретному випадку самостійно визначати з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави у сфері земельних відносин.

Стосовно позовних вимог визнати недійсними договори оренди земельних ділянок загальною площею 285,8025 га та загальною нормативно - грошовою оцінкою на суму 2042,25 тис. грн. , а також їх повернення до земель запасу Соболівської сільської ради.

У позові прокурор доводив, що оскільки розпорядження Брусилівської РДА від 18.10.2010року № 338 є незаконним, укладення договорів оренди земельних ділянок є таким, що суперечить ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 215 ЦК України. Тим самим, вважаючи, що незаконність спірного розпорядження в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є правовою підставою недійсності договорів оренди земельних ділянок від 28.04.2011року.

Однак такий висновок є помилковим.

Право оренди земельної ділянки є одним із речових прав на землю державної форми власності та здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України шляхом укладення договору оренди земельної ділянки ( ч.7 ст. 93 , ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України , ст. 2 , ч.1 ст. 6 та 16 Закону України "Про оренду землі" ).

Порядок припинення прав на землю, в тому числі , права оренди, регулюється главою 22 Земельного кодексу України. Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою визначений ст. 141 цього Кодексу і є вичерпним. Підстави припинення договору оренди землі також визначені у ст. 31 Закону України "Про оренду землі", які не є вичерпними, оскільки відсилають до інших законів, яким слід вважати Земельний та Цивільний кодекси України.

У статті 412 ЦК України визначені також визначені підстави для припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Однак, такої підстави припинення права оренди земельної ділянки , як визнання протиправним та скасування рішення органу виконавчої влади про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , як Земельним , так і Цивільним кодексом України, не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-6 ст. 203 ЦК України.

Однак прокурором не здійснено як посилання на статтю 203 ЦК України, так і не визначено ту її частину , за якою спірний договір оренди слід вважати недійсним з моменту його укладення, що є суттєвим при визначенні підстав позову.

У ч. 1 ст. 203 ЦК України йдеться про те, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Прокурором не доведено, у чому з м і с т договорів оренди земельних ділянок від 28.04.11 року в ц і л о м у або в о к р е м и х його частинах (пунктах) суперечить вимогам земельного чи цивільного законодавства, або моральним засадам суспільства.

Оскільки господарський суд відмовив у позові в частині протиправності ( незаконності) розпорядження Брусилівської РДА від 18.10.2010року № 338, прокурором не доведено у чому полягає порушення публічного порядку його укладення , тобто, спрямованість останнього на знищення, пошкодження спірної земельної ділянки та на незаконне заволодіння нею.

У п.2.26 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року наголошується також на необхідності з'ясування питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено договори оренди земельної ділянки у спорах про визнання їх недійсними.

На застосуванні наслідків недійсності договорів оренди земельних ділянок від 28.04.11 року прокурор також наполягав у заявленому позові.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 216 ЦК України , наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.

Разом із тим ч.3 ст. 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Важливою особливістю правового режиму земель, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , є те, що останні використовуються відповідачем -2 для вирощування сільськогосподарської продукції. Відповідачем -2 у 2013 році проведено передпосівну обробку грунту (проведення осінньо-польових робіт з підготовки грунту до посіву сільськогосподарських культур весною 2014року), в тому числі, проведено сортозаміну озимої пшениці під урожай 2014 року.

На підставі вище викладеного, господарський суд відмовляє в задоволенні і цієї позовної вимоги, як похідної від вимоги визнати договори оренди земельних ділянок від 28.04.2011 року недійсними.

В силу ст.33 ГПК України, прокурор як позивач зобов'язаний був довести ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Тому, господарський суд виходить з того, недоведеність факту порушення інтересів держави є підставою для відмови у позові.

Оскільки за цим позовом прокурор визначив себе позивачем, судовий збір в дохід Державного бюджету України не стягується.

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7, 33, 43 , 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14 лютого 2014 року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2 - прокур. Брусил. району ( рек.) , 3 - прокурору м. Житомира ( в книзі нарочним) , 4 - Державній інспекції сільського господарства у Житомирській області ( рек.) , 5- відповідачу Брусилівській РДА ( рек. з повідом.), 6 - відповідачу ТОВ "Долинівське" ( на вимогу ) , 7 - Відділу Держземагентства у Брусилівському районі ( простою )