Рішення

від 31.01.2014 по справі 761/1548/13- ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/1548/13- ц

Провадження №2/761/154/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 січня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Івченко В.П., Кукушкіному О.М., Губиш Т.Л., Назаренко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу

за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору дарування, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору дарування. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що земельна ділянка по АДРЕСА_1, виділена відповідачці ОСОБА_1, знаходиться на території «Сирецького гаю», є парком-пам`яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, входить до складу земель природно-заповідного фонду, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною. Незважаючи на положення п. 3 ст. 83 Земельного кодексу України і те, що погодження Верховної Ради України про вилучення земельної ділянки на території "Сирецького гаю" отримано не було, п.3 рішення VIІ сесії XXIV скликання Київської міської ради від 24.06.04 № 326-2/1536 "Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд" затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1. Зазначив, що відповідно до ч.9 ст. 118 ЗК України, проект відведення земельних ділянок погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно - епідеміологічним органами, органами архітектури і культурної спадщини та подається до відповідного органу місцевого самоврядування. Однак, всупереч цим вимогам проект відведення зазначеної земельної ділянки не було у встановленому порядку погоджено з органом земельних ресурсах (ГУ Держкомзему у м. Києві), Державним управлінням екології та природних ресурсів м. Києва та Головним управлінням культури, мистецтв та охорони культурної спадщини. Згідно наявного в кадастровій справі висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища щодо умов використання земельної ділянки та наявності містобудівних обмежень та обтяжень для відведення земельної ділянки, передбачено необхідність отримання позитивного висновку ДКО "Київзеленбуд", який в матеріалах кадастрової справи, проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 відсутній. Також зазначив, що в порушення вимог закону та Конституції України, п.3 рішення VIІ сесії XXIV скликання Київської міської ради від 24.06.04 № 326-2/1536 "Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд" прийнятий з грубим порушенням вимог законодавства, а отже в частині щодо передачі ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 підлягає визнанню незаконним. На підставі незаконного рішення VIІ сесії XXIV скликання Київської міської ради від 24.06.04 № 326-2/1536 "Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд", Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 123876, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01-7-00504 та 27.10.04р., та виданий ОСОБА_1 Вказаний акт, згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України, підлягає визнанню недійсним. В подальшому, 31.10.05 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 у місті Києві, кадастровий номер 8000000000:91:009:0036, на підставі якого 23.11.05 року ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на землю серії КВ №138840, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №01-7-00840 на ділянку площею 0, 10 га по АДРЕСА_1 у місті Києві. 17.12.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування вказаної земельної ділянки, який також необхідно визнати недійсним. Вважає, що оскаржуваним рішенням, державним актом на право власності на спірну земельну ділянку порушено право власності територіальної громади міста Києва на землю. Зазначене право підлягає захисту судом у спосіб, визначений п, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, - відновлення становища, яке існувало до порушення, а також просить суд відновити строк позовної давності. У зв'язку з тим, що позивач вважає рішення VIІ сесії XXIV скликання Київської міської ради від 24.06.04 № 326-2/1536 "Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд" незаконним та просить його скасувати, він просить визнати недійсними всі правочини, які були похідними після прийняття рішення VIІ сесії XXIV скликання Київської міської ради від 24.06.04 № 326-2/1536 стосовно земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 в місті Києві, а саме: визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 123876, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01-7-00504, виданий 27.10.04 р. ОСОБА_1 на підставі рішення Київської міської ради від 24.06.04р. № 326-/153; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 10 га, розташованої по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:91:009:0036, вартістю 757 500,00 грн., укладений 31.10.05 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 138840, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01-7-00840, який 23.11.05 р. виданий ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.10.05 р. (ВСЕ №468378/ВСЕ № 468379); визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0, 10 га, розташованої по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:91:009:0036, укладений 17.12.08 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивача Ковтуцький М.М. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Відповідачі представник Київської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечив, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 було правомірно набуто право власності на спірну земельну ділянку, а тому він 17.12.08 року на підставі договору дарування відчужив оспорювану земельну ділянку ОСОБА_3 Просив у позові відмовити також і з тих підстав, що прокурором пропущено строк звернення до суду.

Суд, вислухавши пояснення прокурора, представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних сімейних, трудових відносин.

За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Перевіряючи обставини у справі судом встановлено, що п.3 рішення VIІ сесії XXIV скликання Київської міської ради від 24.06.04 № 326-2/1536 "Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд" затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (а.с.11-15).

На підставі вказаного рішення VIІ сесії XXIV скликання Київської міської ради від 24.06.04р. № 326-2/1536 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) виготовлено державний акт (серії КВ № 123876) на право власності на землю на земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:91:009:0036, який було видано ОСОБА_1 (а.с.29).

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що земельна ділянка площею 0,10 га АДРЕСА_1 знаходиться на території "Сирецького гаю", створеного Постановою колегії Держкомітету УРСР з охорони природи № 22 від 26.07.73 р. з метою збереження цінних природних угрупувань та колекцій. Заповідний об'єкт «Сирецький гай» є парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, і входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.

Згідно Охоронного зобов'язання Міністерства навколишнього природного середовища України №9-1-3-111 від 25.11.2009 р., виданого Держуправлінням екологічної безпеки в м. Києві, вбачається, що заповідний об'єкт «Сирецький гай» площею 88,8 га передано під охорону Комунальному підприємству по управлінню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва. (а.с.16).

Стаття 43 Земельного кодексу України визначає, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Частинами другою та четвертою ст.47 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення визначаються місце розташування і розміри земельних ділянок, власники земельних ділянок, землекористувачі, у тому числі орендарі, а також встановлюється режим використання та охорони територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення. Порядок розробки проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. №1094, передбачено, що проект землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду розглядається та затверджується сільською, селищною, міською радою, обласною, районною, Київською або Севастопольською міською держадміністрацією чи в установленому порядку подається іншим органам, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

З вказаних норм законодавства України випливає, що встановлення меж території заповідного об'єкту «Сирецький гай» можливо лише при затвердженні Київською міською радою відповідного проекту землеустрою з організації та встановлення меж.

Разом з тим, судом встановлено, що прокурором в порядку ст. 60 ЦПК України, не було надано доказів, які б свідчили, що Київська міська рада затверджувала проект землеустрою з організації та встановлення меж території «Сирецький гай».

Судом встановлено, що на підставі п.3 VIІ сесії XXIV скликання Київської міської ради від 24.06.04р. № 326-2/1536 було затверджено проект відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 у місті Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, даний проект у встановленому законом порядку був погоджений з Головним управлінням містобудування та архітектури (Висновок №19-2500 від 26.09.2003 року), Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Києві (Висновок №10-10-12/8297 від 20.08.04 р.), Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Висновок №225-КР-658-Д від 12.04.2003 року).

Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Таким чином, доводи прокурора щодо порушень відповідачем вимог щодо погодження проекту відведення є безпідставними та спростовуються вищенаведеними доказами.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частка в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Положення пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачають, що до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Київської міської ради віднесено, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч. 6-10 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Згідно з пунктом «г» ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення Київської міської ради про передачу відповідачці ОСОБА_1 у приватну власність спірної земельної ділянки було прийнято у відповідності до вимог чинного на день прийняття спірного рішення, а останньою було правомірно набуто право власності на спірну земельну ділянку, та спростовує доводи прокурора про грубе порушення вимог законодавства в частині передачі відповідачці земельної ділянки.

Судом встановлено, що за замовленням Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва від 01.02.2005р. № 96 згідно з дорученням заступника міського голови - секретаря Київради від 28.02.2005р. №39264/02 комунальним підприємством «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» розробляється проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальному підприємству по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва для експлуатації та обслуговування парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загально - державного значення «Сирецький гай».

Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах території, на якій розташований парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Сирецький гай», межі якого не встановлені.

Отже, враховуючи вищевикладені норми закону, а також відсутність правовстановлюючих документів стосовно встановлення меж парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Сирецький гай», при прийнятті оскаржуваного рішення Київська міська рада діяла в межах своїх повноважень та у відповідності до чинного законодавства України.

Крім того, судом встановлено, що прокуратурою Шевченківського району міста Києва було подано до Окружного адміністративного суду міста Києва позов до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) про визнання незаконними та скасування рішення про визнання незаконним та скасування рішення VII сесії XXIV скликання Київської міської ради №326-2/1536 від 24 червня 2004 року «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» та державних актів на право власності на земельні ділянки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2013 року у справі №2а-16918/12/2670 у задоволенні адміністративного позову прокурора було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 14.11.2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Прокуратури Шевченківського району м. Києва до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) про визнання незаконними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки скасовано та постановлено нову постанову. У скасованій частині провадження у справі за адміністративним позовом Прокуратури Шевченківського району м. Києва до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) про визнання незаконними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки - закрито. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2013 року - залишено без змін.

В мотивувальній частині судового рішення судом апеляційної інстанції зазначено, що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу відсутності підстав стверджувати, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах ділянки, на якій розташований парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Сирецький гай», оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності затвердженого проекту землеустрою з організації та встановлення меж такого парку-пам'ятки.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені прокурором позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення VIІ сесії XXIV скликання Київської міської ради від 24.06.04 № 326-2/1536 "Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд" необґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України).

Право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 378 ЦК України).

Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, а також те, що Київська міська рада діяла в межах своїх повноважень та у відповідності до чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування державних актів, договору купівлі-продажу, договору дарування, оскільки вони вчинені на законних підставах, а саме на підставі рішення VIІ сесії XXIV скликання Київської міської ради від 24.06.04 № 326-2/1536 "Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд", яке не скасовано судом.

Суд звертає увагу на те, що особливістю вирішення спору про захист порушеного права за умови пропуску строку позовної давності є те, що сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові лише за умови обґрунтованості позову, тобто за умови наявності порушеного права.

Оскільки, суд при вирішення даного спору прийшов до висновку, що вимоги прокурора є необґрунтованими, а тому не вбачає підстав для застосування строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору дарування - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя: