Рішення

від 10.02.2014 по справі 922/5338/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2014 р.Справа № 922/5338/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук`яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приколотнянський олійноекстракційний завод" вул. Леніна, 45, смт. Приколотне , Великобурлуцький район, Харкіська область,62630 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанські вторресурси 2» вул. Лисенко 13, кв. 88, смт. Буди, Харківський район, Харківська область, 62456 про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача : Камінський О.І. ( дов. № 17 від 12.07.2013 року);

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Приколотнянський олійноекстракційний завод" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанські вторресурси 2" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі - 9 835 грн. 27 коп. з яких суму основного боргу у розмірі - 8 144 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі - 632 грн. 55 коп., пеня у розмірі - 1 058 грн. 72 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі - 1 827 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням зобов'язань за договором № 016/11 купівлі-продажу вторинної сировини від 14.01.2011 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.12.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.01.2014 року.

15.01.2014 року представник позивача через канцелярію суду надав лист б/н від 15.01.2014 року для долучення документів до матеріалів справи.

10.02.2014 року представник позивача у судовому засіданні надав лист б/н від 10.02.2014 року для долучення документів до матеріалів справи та заяву про зменшення суми позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 631 грн. 22 коп., пеню у розмірі 545 грн. 09 коп, та повернути зайво сплачений судовий збір.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України судове засідання відкладалося з 15.01.2014 року на 10.02.2014 року.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, своїм конституційним правом на захист не скористався, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлен своєчасно та належним чином.

Пунктом 3.9.1. Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 постанови № 18 Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року).

Таким чином, оскільки неможливість присутності у судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.02.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

14.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приколотнянський олійноекстракційний завод" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слобожанські вторресурси 2» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу вторинної сировини № 016/11(а.с.10).

Пунктом 12.1 договору сторни узгодили що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011 року. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його закінчення, Даний Договір вважається пролонгованим на попередньо діючий строк (пункт 12.2 договору).

Відповідно до пункту 1.1 договору Продавець зобов'язується передати у власність(повне господарське відання) певну вторинну сировину, а Покупець зобов'язується приймати цю вторинну сировину та вчасно здійснювати оплату за неї на умовах Даного Договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що покупець сплачує за отриману вторинну сировину по договірним цінам, які можуть бути змінені в процесі виконання договору за взаємною згодою сторін, шляхом укладання додаткової угоди, узгодженою з двох сторін, яка є невід'ємною частиною дійсного Договору . Загальна сума становить суму фактично сплачених рахунків-фактури за термін дії дійсного Договору (пункт 3.2. договору).

Положенням пункту 4.1 сторони дійшли згоди, що покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100% за кожну партію вторинної сировини шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 3 банківських днів з моменту отримання від продавця повідомлення про готовність партії вторинної сировини до відвантаження та рахунку-фактури на партію вторинної сировини. Кількість ті вартість вторинної сировини узгоджуються сторонами для кожної партії.

Остаточні розрахунки за кожну партію вторинної сировини здійснюється по факту відвантаження в наступному порядку( пункт 4.2. договору ):

-надлишок грошових коштів попередньої оплати зараховується в рахунок попередньої оплати наступної партії вторинної сировини;

- нестачу оплати коштів попередньої оплати зараховується в рахунок продавця на протязі № банківських днів з моменту отримання партії вторинної сировини.

Момент отримання партії вторинної сировини визначається підписом покупця у видаткових товарно-транспортних накладних, виданих продавцем (пункт 5.2. договору).

На виконання умов договору № 016/11 купівлі-продажу вторинної сировини, за період з 13.04.2011 року по 20.05.2011 року відповідач отримав від позивача 15. 640 тон макулатури на загальну суму 13 249 грн. 00 коп, що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.13,17,21):

- № РВН - 001346 від 13.04.2011 року на суму 5 380 грн. 50 коп.;

- № РВН - 001357 від 20.04.2011 року на суму 1 904 грн. 00 коп.;

- № РВН-001421 від 20.05.2011 року на суму 6 009 грн. 50 коп.

Та товарно-транспортними накладними( а.с.52-65):

- № 226099 від 13.04.2011 року;

- № 226102 від 20.04.2011 року.

Відповідач отримав товар по вищевказаним видатковим накладним на підставі довіреностей(а.с.15, 23):

- № 13/04 від 13.04.2011 року;

- № 20/04 від 20.04.2011 року.

Відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків за період: 01.01.2011року -08.06.2011 року сальдо на користь позивача становить 13 294 грн. 00 коп. (а.с. 24).

Відповідач частково оплатив поставлену продукцію у сумі 5 150 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою (а.с.25).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 8 144 грн. 00 коп.

Відповідач суму заборгованості перед позивачем за поставлений товар не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 181 Господарського суду України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або забов'язується передати товар у власність другій стороні(покупцеві), а покупець приймає або забов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України та статтей 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не подав.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, враховуючи, що товар передано та сума заборгованності підтверджується зібраними у справі матеріалами, то за відсутності доказів оплати відповідачем товару, позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 8 144 грн. 00 коп., судом визнаються обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У ході судового розгляду, представник позивача надав заяву про зменшення суми позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 631 грн. 22 коп., пеню у розмірі 545 грн. 09 коп. (а.с. 64).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних за період з 26.05.2011 року по 23.12.2013 року становить 631 грн. 22 коп. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (статті 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, статтею 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

За приписами статей 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положеннями статті 343 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій,що підлягають задаволенню, не перевищують подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який їх нараховано 09.06.11 року по 09.12.11 року у розмірі 545 грн. 09 коп.

Відповідно до стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягає: 8 144 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 631 грн. 22 коп.- 3 % річних, 545 грн. 09 коп.-пеня.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 року" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 січня 2013 року становить 1 147 грн. 00 коп.

В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже відповідно до вказаних вище вимог, судовий збір становить 1 720 грн. 50 коп.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанські вторресурси 2» (вул. Лисенко 13, кв. 88, смт. Буди, Харківський район, Харківська область, 62456, р/р 26004001334773 в АТ «ОТП Банк» в м. Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 36308209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приколотнянський олійноекстракційний завод" ( вул. Леніна, 45, смт. Приколотне , Великобурлуцький район, Харкіська область,62630, р/р 26003241983700 АТ „Укрсіббанк" в м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 30142319) - 8 144( восім тисяч сто сорок чотири)грн. 00 коп- сума основного боргу, 631(шістсот тридцять одна)грн. 22 коп. - 3 % річних, 545 (п'ятсот сорок п'ять) грн. 09 коп- пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути з державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю "Приколотнянський олійноекстракційний завод" (вул. Леніна, 45, смт. Приколотне , Великобурлуцький район, Харкіська область,62630, р/р 26003241983700 АТ „Укрсіббанк" в м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 30142319) - 106 грн. 50 коп. зайво сплачений судовий збір, перерахований платіжним дорученням № 253 від 26.12.2013 року, яке знаходиться у матеріалах справи № 922/5338/13 (а.с.9) про що видати ухвалу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 14 .02.2014 року.

Суддя О.О. Ємельянова