Постанова

від 04.02.2014 по справі к/9991/81306/11-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/81306/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой Автономної Республіки Крим про стягнення витрат,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2010 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача. Просив стягнути невідшкодовані витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та адресну допомогу ОСОБА_4 за період з 01 квітня 2010 року по 31 серпня 2010 року в розмірі 3964 грн. 70 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

За змістом пункту 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України від 22 лютого 2001 року № 2272-Ш "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

За змістом статей 25, 26 Основ, статті 7 Закону України від 22 лютого 2001 року № 2272-ІII "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", статей 2, 24 та пункту 3 розділу XI "Прикінцеві положення» Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", статті 27 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХII "Про пенсійне забезпечення" страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Таким чином, суди не врахували, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який, в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду, має відшкодувати останньому такі витрати.

Що стосується вимог позивача про стягнення адресної допомоги, то слід зазначити наступне.

Відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не зобов'язаний здійснювати виплату державної адресної допомоги, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».

Пунктом 4 вказаної Постанови встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Вирішуючи спір суди не врахували, що сума заборгованості, яка виникла у відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой Автономної Республіки Крим перед управлінням Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим, складається не лише з державної адресної допомоги, виплаченої ОСОБА_4, а й з інших виплат, правове регулювання відшкодування яких інше, ніж відшкодування щомісячної державної адресної допомоги. Зокрема, в суму заборгованості входить відшкодування: основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання за період з 1 квітня 2010 року по 31 серпня 2010 року в сумі 750 грн. 00 коп.; витрати на доставку вказаної пенсії за цей же період в розмірі 11 грн. 70 коп.; державна адресна допомога за період з 1 квітня 2010 року по 31 серпня 2010 року в сумі 3153 грн. 80 коп.; витрати на доставку адресної допомоги за вказаний період в розмірі 49 грн. 20 коп. А відтак, суди дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні всіх позовних вимог.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій не можуть залишатися без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до статті 229 цього Кодексу суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що всі ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2011року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой Автономної Республіки Крим про стягнення витрат задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой Автономної Республіки Крим (р/р № 25601010045001, КРУ «Державний Ощадний банк України» м. Сімферополь, МФО 324805, ОКПО 20727218) на користь управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим (р/р 37170040200105 в Джанкойському відділенні Державного казначейства, МФО 824026, ОКПО 25872043) витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_4 за період з 01 квітня 2010 року по 31 серпня 2010 року в розмірі 750 грн. та доставку пенсії в розмірі 11 грн. 70 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк