Постанова

від 04.02.2014 по справі 823/3893/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року справа № 823/3893/13-а

м. Черкаси

10 год. 25 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гаращенка В.В.,

при секретарі - Шоколенко Т.М.,

за участю:

представника позивача: Дуплія С.Б. - за довіреністю;

представника відповідача: Бакалини В.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал А.В.» до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал А.В.», в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області №0000262200 та №0000272200 від 23 серпня 2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач дійшов помилкових висновків без врахування всіх об'єктивних обставин щодо відсутності господарських відносин позивача з ТОВ «Айсіпі», ТОВ «Віпбудпром», оскільки їх здійснення підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками на оплату, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача не заперечував проти задоволення адміністративного позову.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 22.07.2013 №26 та направлення №249 Корсунь-Шевченківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал А.В.» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Айсіпі» (код ЄДРПОУ 38123927) за серпень 2012 року, з ТОВ «Віпбудпром» (код ЄДРПОУ 37471305) за вересень 2012 року, з ТОВ «Компанія Теї» (код ЄДРПОУ 37481009) за вересень 2012 року та з ТОВ «Теренс Груп» (код ЄДРПОУ 37932081) за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт №442/22-009/36771901 від 01.08.2013.

Також судом встановлено, що ТОВ «Кристал А.В.» не мало господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія Теї» та з ТОВ «Теренс Груп» за перевіряємий період.

Згідно вищезазначеного акту перевіркою достовірності задекларованих ТОВ «Кристал А.В.» показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість за період серпень 2012 року встановлено завищення податкового кредиту в сумі 91602 грн. В ході перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Айсіпі» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, необхідність умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Державною податковою інспекцією зроблено висновок про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між «Кристал А.В.» та ТОВ «Айсіпі» у серпні 2012 року на загальну суму ПДВ 60017 грн. не підтверджуються. Також відповідачем з вищевикладених підстав зроблено висновок, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Кристал А.В.» та ТОВ «Віпбудпром» у вересні 2012 року на загальну суму ПДВ 31043 грн. не підтверджуються.

Перевіркою встановлено: порушення ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», пп. 198.6 ст. 198 та абз. 9 п. 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень, вересень 2012 року в сумі 91602 грн., а також порушення ст.138, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового Кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 96183 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000262200 від 23.08.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 114503 грн., у тому числі за основним платежем 91602 грн. та 22901 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення №0000272200 від 23.08.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 120229 грн., у тому числі за основним платежем 96183 грн. та 24046 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З врахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 185.1 ст. 185 Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Згідно п. 188.1 ст. 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (стаття 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього кодексу.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Айсіпі» укладено договір №9/8 від 09.08.2012.

ТОВ «Айсіпі» згідно додатку №1 до договору №9/8 від 09.08.2012 зобов'язувалося поставити ТОВ «Кристал А.В.» щебінь 10-20 у кількості 420 т. на суму з ПДВ 52500 грн., щебінь 20-40 у кількості 435 т. на суму з ПДВ 52200 грн., щебінь 25-60 у кількості 295 т. на суму з ПДВ 34515 грн.

Згідно додатку №2 до договору №9/8 від 09.08.2012 ТОВ «Айсіпі» зобов'язувалося поставити ТОВ «Кристал А.В.» щебінь 20-40 у кількості 420 т. на суму з ПДВ 50400 грн., щебінь 20-40 у кількості 450 т. на суму з ПДВ 54000 грн., щебінь 25-60 у кількості 240 т. на суму з ПДВ 28080 грн., щебінь 25-60 у кількості 157,009 т. на суму з ПДВ 18370 грн. 05 коп.

Згідно додатку №3 до договору №9/8 від 09.08.2012 ТОВ «Айсіпі» зобов'язувалося поставити ТОВ «Кристал А.В.» щебінь 20-40 у кількості 300 т. на суму з ПДВ 36000 грн., щебінь 25-60 у кількості 299 т. на суму з ПДВ 34983 грн. 50 коп.

Відповідно до договору №9/8 від 09.08.2012 ТОВ «Айсіпі» зобов'язувалося здійснювати поставку товару із власних матеріалів та власними технічними засобами, з використанням власних інструментів і обладнання.

На поставлений товар ТОВ «Айсіпі» видано:

видаткову накладну №387 від 09.08.2012, податкову накладну №10 від 09.08.2012, рахунок на оплату №3036 від 09.08.2012;

видаткову накладну №388 від 09.08.2012, податкову накладну №11 від 09.08.2012, рахунок на оплату №3037 від 09.08.2012;

видаткову накладну №389 від 09.08.2012, податкову накладну №12 від 09.08.2012, рахунок на оплату №3038 від 09.08.2012;

видаткову накладну №563 від 21.08.2012, податкову накладну №40 від 21.08.2012, рахунок на оплату №3212 від 21.08.2012;

видаткову накладну №564 від 21.08.2012, податкову накладну №41 від 21.08.2012, рахунок на оплату №3213 від 21.08.2012;

видаткову накладну №565 від 21.08.2012, податкову накладну №42 від 21.08.2012, рахунок на оплату №3214 від 21.08.2012;

видаткову накладну №566 від 21.08.2012, податкову накладну №43 від 21.08.2012, рахунок на оплату №3215 від 21.08.2012;

видаткову накладну №570 від 29.08.2012, податкову накладну №47 від 29.08.2012, рахунок на оплату №3219 від 29.08.2012;

видаткову накладну №571 від 29.08.2012, податкову накладну №48 від 29.08.2012, рахунок на оплату №3220 від 29.08.2012.

Відповідно до договору №9/8 від 09.08.2012 між ТОВ «Айсіпі» та ТОВ «Кристал А.В.» підписані акти прийому-передачі виконаних робіт, які також являлись підставою для розрахунку згідно умов договору та була проведена оплата згідно поставленої продукції:

згідно платіжного доручення №85 від 09.08.2012 на суму 52500 грн.;

згідно платіжного доручення №86 від 09.08.2012 на суму 52200 грн.;

згідно платіжного доручення №87 від 09.08.2012 на суму 34515 грн.;

згідно платіжного доручення №99 від 21.08.2012 на суму 50400 грн.;

згідно платіжного доручення №100 від 21.08.2012 на суму 28080 грн.;

згідно платіжного доручення №101 від 21.08.2012 на суму 54000 грн.;

згідно платіжного доручення №102 від 21.08.2012 на суму 18370 грн.;

згідно платіжного доручення №105 від 29.08.2012 на суму 36000 грн.;

згідно платіжного доручення №106 від 29.08.2012 на суму 34983 грн.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Віпбудпром» укладено договір №10/9 від 10.09.2012.

ТОВ «Віпбудпром» згідно додатку №1 до договору №10/9 від 10.09.2012 зобов'язувалося поставити ТОВ «Кристал А.В.» щебінь 20-20 у кількості 451 т. на суму з ПДВ 54120 грн., щебінь 25-60 у кількості 461,5 т. на суму з ПДВ 53995 грн. 50 коп.

Згідно додатку №2 до договору №10/9 від 10.09.2012 ТОВ «Віпбудпром» зобов'язувалося поставити ТОВ «Кристал А.В.» бітум 60/90 у кількості 7,230 т. на суму з ПДВ 53653 грн.

Відповідно до договору №10/9 від 10.09.2012 ТОВ «Віпбудпром» зобов'язувалося здійснювати поставку товару із власних матеріалів та власними технічними засобами, з використанням власних інструментів і обладнання.

На поставлений товар ТОВ «Віпбудпром» видано:

видаткову накладну №65 від 12.09.2012, податкову накладну №1 від 12.09.2012, рахунок на оплату №89 від 12.09.2012;

видаткову накладну №66 від 12.09.2012, податкову накладну №2 від 12.09.2012, рахунок на оплату №90 від 12.09.2012;

видаткову накладну №89 від 27.09.2012, податкову накладну №11 від 27.09.2012, рахунок на оплату №2852 від 27.09.2012;

видаткову накладну №90 від 27.09.2012, податкову накладну №12 від 27.09.2012, рахунок на оплату №2853 від 27.09.2012.

Відповідно до договору №10/9 від 10.09.2012 між ТОВ «Віпбудпром» та ТОВ «Кристал А.В.» підписані акти прийому-передачі виконаних робіт, які також являлись підставою для розрахунку згідно умов договору та була проведена оплата згідно поставленої продукції:

згідно платіжного доручення №104 від 12.09.2012 на суму 54120 грн.;

згідно платіжного доручення №105 від 12.09.2012 на суму 53995 грн.;

згідно платіжного доручення №126 від 26.09.2012 на суму 53650 грн.;

згідно платіжного доручення №127 від 27.09.2012 на суму 26800 грн.

З огляду на зазначене, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів/надання послуг.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку відповідно до п. 36.5 статті 36 Податкового кодексу України несе платник податків. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

На думку суду, порядок та спосіб виконання контрагентом своїх договірних зобов'язань, ким та за рахунок яких ресурсів вони виконані, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта господарської діяльності - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, оскільки така операція фактично мала місце і направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети. Сторони виконали свої зобов'язання за вказаним договорами, їх належне виконання підтверджується відповідними документами.

Отже, порушень законодавства при здійсненні господарських операцій згідно договорів не встановлено, що свідчить про їх наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на додану вартість.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а тому зважаючи, що відповідач не заперечує проти позову, враховуючи обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що з'явленні в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення - рішення Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 23 серпня 2013 року №0000262200 та №0000272200 - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал А.В.» 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 80 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13 лютого 2014 року.

Суддя В.В. Гаращенко