Постанова

від 11.02.2014 по справі 822/4421/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4421/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : не з'явився

відповідач (апелянт) : Волчецький Іван Миколайович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (Нетішинське відділення) на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Енергоремонт" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (Нетішинське відділення) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2013 року приватне підприємство "Енергоремонт" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (Нетішинське відділення) про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року задоволено адміністративний позов приватного підприємства "Енергоремонт". Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказав, що господарські відносини приватного підприємства "Енергоремонт" з його контрагентами не були спрямовані на одержання економічного ефекту, у результаті чого було занижено податок на прибуток та завищено податковий кредит.

Представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив її задоволити, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

Позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суду невідомі, хоча позивач був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що на підставі направлень від 22.04.2013 року №161, №162, №163 та відповідно до наказу Славутської ОДПІ від 17.04.2013 року №492 - проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Енергоремонт" (код ЄДРПОУ 32052374) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки був складений Акт №4349/22/32052374 від 15.05.2013 року про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Енергоремонт" (код ЄДРПОУ 32052374) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2012р. В даному Акті зафіксовано порушення ПП "Енергоремонт" пп.14.1.81 п.14.1 ст.14, п.44.1, п. 44.6 ст.44., пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.150.1 ст.150 ПКУ від 02.12.2010 р. 2755-УІ, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на загальну суму 30188,00 грн. та порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.7 ст.201 ПКУ в результаті чого підприємством занижено ПДВ за листопад 2012 року, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 28750,00 грн.

На підставі даного акту Славутською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області було винесено податкові повідомлення рішення:

- від 07.05.2013 р. №0000762201, яким збільшено суму грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість в сумі 35937,50 грн., в т. ч. за основним платежем 28750,00 грн. та штрафними санкціями 7187,50 грн.

- від 07.05.2013 р. № 0000772201, яким збільшено суму грошових зобов'язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 45282,00 грн., в т. ч. за основним платежем 30188,00 грн. та штрафними санкціями 15094,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав, оскільки вважає останні такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції вказав, що не вбачає порушення позивачем норм Податкового кодексу України, оскільки вчинення господарських операцій із контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та інших первинних документів, які не суперечать нормам Законів, тому дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Положеннями п. 138.2 статті 138 ПК встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Крім того, відповідно до Національного стандарту бухгалтерського обліку N 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу, при наявності низки вимог, зокрема, впевненості, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства або імовірності надходження економічних вигод від надання послуг.

Так, в межах дослідження питання про віднесення витрат до складу валових витрат суду варто враховувати наявність, по-перше, належних договорів на надання певних послуг, поставку товару чи інше, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльність підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, по-третє, податкової накладної на оплату послуг, товарів, по-четверте, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

Так, колегією суддів встановлено, що ПП "Енергоремонт" (замовник) уклало з TOB "Сімплекс Буд" (виконавець) договір про надання послуг від 20.09.12 за №2009, предметом якого є пошук персоналу та погодження комерційних пропозицій з послуг по ремонту гідроспоруд, а також послуги з профілактичного ремонту гідроспоруд. Згідно п. 3 договору виконавець зобов'язаний відрядити спеціалістів в розпорядження Замовника, які повинні мати при собі паспорт та посвідчення, що підтверджує їх кваліфікацію. Договірна ціна робіт по договору складає 172500 грн., у тому числі ПДВ 28750 грн.

TOB "Сімплекс Буд" згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 301116 від 30.11.12 та податкової накладної за № 301116 від 30.11.12 виконало роботи з профілактичного ремонту гідроспоруд на суму 172500 грн., у тому числі ПДВ 28750 грн. На підтвердження нібито отриманих послуг, позивачем надані платіжні доручення про оплату отриманих від TOB "Сімплекс Буд" підрядних робіт, а не наданих послуг.

Відповідно до укладеного між ВАТ "Управління будівництва Хмельницької АЕС" (Генпідрядник) та ПП "Енергоремонт" (Субпідрядник) Договору субпідряду №07-ДВ/09-сп на виконання першочергових заходів по відновленню і консервації об'єктів БНС-3 на Хмельницькій АЕС від 12.01.2009 Генпідрядник доручає, а Субпідрядник своїми силами та засобами згідно з затвердженою Замовником проектно-кошторисною документацією та умовами даного Договору субпідряду забезпечує на свій ризик виконання у встановлений строк та належної якості загальнобудівельних робіт на виконання першочергових заходів по відновленню і консервації об'єктів БНС-3 (п.1.1 Договору).

Крім того, згідно з п.4.5. вказаного Договору субпідрядник повинен мати ліцензії на право виконання відповідних видів робіт, визначених договором субпідряду, мати досвід виконання аналогічних робіт, а також трудові та технічні ресурси, достатні для їх виконання, тощо.

Пунктом 10 зазначеного Договору визначено чіткий порядок залучення до виконання робіт інших підрядників.

Згідно зі статтею 838 ЦКУ підрядник має право, якщо інше не встановлено договором,

залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Відповідно до п. 4.3 Договору субпідряду №07-ДВ/09-сп субпідрядник має право вийти з пропозицією до Генпідрядника про залучення до виконання частки своїх робіт субпідрядними організаціями при наявності у них відповідних ліцензій та дозволів. При цьому Субпідрядник приймає на себе повну відповідальність за якість та своєчасні терміни виконання робіт субпідрядниками, які ними залучаються.

Листом №1111/441 від 17.12.2013р. ПАТ "Управління Будівництва Хмельницької АЕС" повідомлено, що посадові особи ПП "Енергоремонт" (Субпідрядник) не виходили з пропозицією до ПАТ "УБ ХАЕС" (Генпідрядник) про залучення організацій до виконання частки своїх робіт згідно договору № 07-ДВ/09-сп від 12.01.2009р. (лист знаходиться в матеріалах справи). Зазначеним листом підтверджується той факт, що будь-які інші особи (ні фізичні, ні юридичні), крім працівників ПП „Енергоремонт", не могли виконувати роботи на території блоку №3 Хмельницької АЕС.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Договори, за якими надаються послуги і виконуються роботи, відрізняються за природою, суттю зобов'язань і навіть регулюються різними главами ЦКУ.

Відповідно до статті 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про виконання робіт згідно зі статтею 837 ЦКУ є договором підряду. За ним одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, за договором підряду виконуються роботи, результати яких передаються замовникові, а за договором про надання послуг надаються (а не виконуються) послуги, що споживаються в процесі їх надання, тобто вони відрізняються за своєю природою.

Відповідно до статті 317 ГКУ загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦКУ про договір підряду (глава 61), а постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. N 668 затверджено Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, якими визначено порядок укладення та виконання договорів підряду, встановлено обов'язкові істотні умови, які мають містити такі договори, у т.ч. і те, що договір підряду укладається у письмовій формі.

Згідно п.91 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи.

Наказом Мінрегіонбуду від 4 грудня 2009 року N 554 затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (типова форма N КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (типова форма N КБ-3).

Зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності (Лист Мінрегіонбуду від 09.03.2010 р. N 12/19-2-9-21-2368).

Слід відмітити, що Хмельницька АЕС є об'єктом державної власності.

Наданий ПП «Енергоремонт» договір про надання послуг від 20.09.12 за №2009 за своєю природою суттєво відрізняється від договору підряду, необхідність укладення якого обумовлена наведеним вище, оскільки не містить суттєвих і обов'язкових вимог для договорів підряду.

Крім цього, наданий ПП «Енергоремонт» Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №301116 не підтверджує здійснення TOB «Сімплекс Буд» робіт на Хмельницькій АЕС на виконання договору від 20.09.2012 №2009 з ПП „Енергоремонт", оскільки в ньому не вказано найменування об'єкту, на якому нібито виконувались ці роботи, його адресу, на виконання якого договору виконувались роботи, не зазначено змісту нібито наданих послуг. В акті не вказані конкретні види робіт, які виконані нібито TOB «Сімплекс Буд» при проведенні робіт з профілактичного ремонту гідроспоруд на Хмельницькій АЕС, їх натуральні та вартісні показники, понесені витрати та їх обґрунтування, витрати праці працівників.

Тобто, зазначений Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №301116 неможливо ідентифікувати відносно договору, на виконання якого виконувались роботи, та об'єкту, на якому вони виконувались.

Згідно статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість

За зазначених обставин, колегією суддів зроблено висновок, що приватне підприємство «Енергоремонт» не довело реальність операції з TOB «Сімплекс Буд», тому у підприємства відсутні первинні документи, які б підтверджували фактичне отримання та використання у послуг отриманих від TOB «Сімплекс Буд» (не доведена реальність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операції, безтоварна операція). Наявність у приватного підприємства «Енергоремонт» податкових накладних, актів виконаних робіт, не є безумовним підтвердженням того, що роботи (послуги) були фактично отримані від TOB «Сімплекс Буд».

У контексті вищенаведеного, слід зазначити, що правильність формування валових витрат та податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Отже, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не є вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися/надавалися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно і право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (надання послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як встановлено колегією суддів, позивачем не надано доказів щодо доцільності залучення контрагента з іншої області для надання подібних послуг чи відсутності можливості самостійного виконання вказаних послуг. Не надано доказів узгодження всіх необхідних умов для виконання такого договору. Тому наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що формально відповідають вимогам закону не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, здійснених з вказаним контрагентом, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність руху активів платника, наслідком чого було б отримання останнім економічної вигоди в результаті вчинення таких операцій.

Крім того, формування службовими особами суб'єкта підприємницької діяльності валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість шляхом віднесення до їх складу робіт або послуг, які фактично виконані власними силами, або іншим підприємством з меншими матеріальними витратами, при цьому у бухгалтерському та податковому обліках використовуються документи інших фірм ускладнює встановлення реального виконавця робіт або послуг.

Тому не можна встановити зв'язок між витратами на послуги та віднесеними у зв'язку із цим сум до валових витрат, із діяльністю позивача. Суд погоджується із правом підприємства замовляти та оплачувати будь-які послуги на власний вибір, проте, віднесення їх оплати до складу валових витрат може здійснюватись лише за умови використання у власній господарській діяльності, тобто з метою отримання прибутку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними, а позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено раціональність віднесення до складу валових витрат вартості послуг.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

З огляду на викладене, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (Нетішинське відділення) задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Енергоремонт" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (Нетішинське відділення) про скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати, прийняти нову постанову.

В задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "17" лютого 2014 р.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.