Рішення

від 13.02.2014 по справі 911/4683/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 р. Справа № 911/4683/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дергачівський жировий комбінат»

про стягнення 11 005,06 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Засядько М.В. (довіреність №3924 від 26.12.2013 року);

від відповідача: не з'явилися.

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

12.12.2013 року Публічне акціонерне товариство «Харківгаз» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення заборгованості №3677 від 10.12.2013 року (вх. №4648/13) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дергачівський жировий комбінат» (далі-відповідач) про стягнення 11005,06 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 03 П-ПРФ-186-2013Д на постачання природного газу за регульованим тарифом (промисловим та комунально-побутовим споживачам) від 02.01.2013 року, а саме щодо оплати вартості послуг з постачання газу.

В результаті чого просить суд стягнути з відповідача 10 101,72 грн. - суму основного боргу, 705,73 грн. - пені, 197,61 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2013 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 23.01.2014 року.

23.01.2014 року, до початку розгляду справи, через канцелярію суду позивач подав документи витребувані ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2013 року супровідним листом б/н від 22.01.2014 року (вх. № 1111/14).

Також 23.01.2014 року, в судовому засіданні, позивач подав оригінал витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, в якому міститься інформація про Товариство з обмеженою відповідальністю «Дергачівський жировий комбінат».

Ухвалою від 23.01.2014 року було відкладено розгляд справи на 13.02.2014 року.

06.02.2014 року через канцелярію суду позивач подав заяву про збільшення позовних вимог № 424 від 04.02.2014 року (вх. №2041/14), в якій просить стягнути з відповідача 19 999, 98 грн. суму основного боргу, 1 397,25 грн. пені та 391,23 3% річних.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

13.02.2013 року, до початку розгляду справи, через канцелярію, представник позивача подав клопотання б/н від 13.02.2014 року, в якому просить долучити до матеріалів справи виписки з рахунків.

У судове засідання 13.02.2014 р. представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору .

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.02.2014 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

02.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Харківгаз» (позивач у справі, газорозподільне підприємство за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дергачівський жировий комбінат» (відповідач у справі, споживач за договором) уклали договір № 03 П-ПРФ-186-2013Д на постачання природного газу за регульованим тарифом (промисловим та комунально-побутовим споживачам) (далі-договір), відповідно до п.1.1. постачальник протягом 2013 року здійснює споживачу постачання природного газу (далі-газ) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 1.2. договору зазначено, що передача газу за цим договором здійснюється за межами балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі-пункти призначення).

Договірні обсяги постачання газу споживачем наводяться в додатку 2 до договору (п.2.1. договору).

Відповідно до додатку 2 договірні обсяги постачання природного газу на 2013 рік становлять 60 тис. куб.м., в тому числі по місяцях та кварталах.

Пункт 3.2. визначає, що облік газу, що постачається на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 року №618, зареєстрованими в міністерстві юстиції України 26.01.2006 року за №67,11941 та іншими діючими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок обліку природного газу під час його розподілу

На підставі результатів вимірювання обсягу газу вузлами обліку сторонами складаються щомісячні акти приймання-передачі газу (п.3.5. договору).

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п.2.9. договору).

Пунктом 4.1. договору зазначено, що розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Ціна за 1000 куб.м. природного газу на момент укладання договору становить 3 509,00 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (2%) - 70,18 грн.; тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом - 45,70 грн.; тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (ДК «Укртрансгаз» та/або ДК «Украгазвидобування», ПАТ «Укрнафта» - 11,30 грн.; ПДВ за ставкою 20 % (п.п 4.2.1. договору).

До сплати за 1000 кб.м. природного газу - 3 636,18 грн., крім того ПДВ (20%) - 727,24 грн., всього з ПДВ - 4 363,42 грн. (п.п 4.2.1. договору).

Пунктом 10.1. договору зазначено, що цей договір набуває чинності з дати підписання та відповідно, до ч. 3 ст. 631 ЦК України, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 1 січня 2013 року та діє до 31 грудня 2013 року, а частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору, Публічне акціонерне товариство «Харківгаз» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дергачівський жировий комбінат» склали акт приймання-передачі природного газу березень 2013 року (далі-акт приймання-передачі) та акт надання послуг з розподілу природного газу березень 2013 року (далі-акт надання послуг).

Відповідно до акту приймання-передачі, у березні 2013 року постачальник передав, а споживач прийняв 6 444 куб.м. природного газу.

Актом про надання послуг зазначено, що газорозподільне підприємство виконало роботу по розподілу природного газу, а замовник безперебійно отримав 6 444 куб.м. природного газу.

Копії зазначених актів містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засідання.

Також відповідно до виписки по рахунку за період 01.01.2011 року по 31.12.2011 року рахунок № 3613 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Дергачівський жировий комбінат» за природний газ становить 19 999,98 грн.

Дослідивши умови договору та подані сторонами документи, господарський суд встановив, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором № 03 П-ПРФ-186-2013Д на постачання природного газу за регульованим тарифом (промисловим та комунально-побутовим споживачам).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Приписами статей 173, 193 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 712, 692 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.6. договору зазначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком 2.

Авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за п'ять (5) календарних днів до початку місяця поставки газу (п.п. 4.6.1. договору).

Проте, відповідач виконав свій обов'язок щодо сплати товару виконав частково про, що свідчить платіжне доручення від 05.04.2013 року на суму 8 117, 88 грн.

В порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ своєчасно та в повному обсязі.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з заяви про збільшення позовних вимог № 424 від 04.02.2014 року (вих. № 2041/14 від 06.02.2014 року) позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 19 999,98 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав взятого на себе зобов'язання в повному обсязі та в строк, встановлений договором, і його заборгованість станом на момент розгляду справи у суді становить 19 999,98 грн.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що відповідачем факт існування заборгованості не заперечується, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 19 999,98 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за договором № 03 П-ПРФ-186-2013Д на постачання природного газу за регульованим тарифом (промисловим та комунально-побутовим споживачам) позивач просить суд стягнути з відповідача 1 397,25 грн. пені, що нарахована, з урахуванням часткової оплати відповідача боргу, з 11.04.2013 року по 09.10.2013 року.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 217 ГК України зазначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством.

У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.п. 6.2.2. договору).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку позивача, останнім нараховано пеню з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та виходячи з подвійної облікової ставки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та беручи до уваги заяву про збільшення позовних вимог №424 від 04.02.2014 року (вих. № 2041/14 від 06.02.2014 року) , господарський суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства, умовам договору та є арифметично вірним.

Таким чином, позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 1 397,25 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 193,62 грн. 3% річних, за період з 11.04.2013 року по 05.12.2013 року.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних, нарахованих на суму боргу за поставлений товар, є правомірною.

Здійснивши власний розрахунок 3 % річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що розрахунок позивача є арифметично невірним. Розмір 3% річних становить 392,88 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 19999.98 11.04.2013 - 05.12.2013 239 3 % 392.88 Однак, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 391,23 грн. 3% річних, заяв про збільшення позовних вимог в цій частині, у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п. 2 с. 83 Господарського процесуального кодексу України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 року № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі боргу з урахуванням 3 % річних в розмірі 391,23 грн. нарахованих на суму заборгованості в період з 11.04.2013 року по 05.12.2013 року .

Таким чином, позов в частині стягнення суми боргу з урахуванням 3% річних підлягає задоволенню в сумі 391,23 грн., заявленій позивачем.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись, законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, 19 999,98 грн. сума основного боргу, 1 397,25 грн. пені та 391,23 грн. 3% річних.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України покладається повністю на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дергачівський жировий комбінат» в розмірі 1720,50 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дергачівський жировий комбінат» (09113, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Сквирське шосе, будинок 194, офіс 402, ідентифікаційний код: 30583991) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» (61109, Харківська обл., місто Харків, вулиця Безлюдівська, будинок 1, ідентифікаційний код: 03359500) 19 999 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 98 коп. основного боргу, 1 397 (одну тисячу триста дев'яносто сім) грн. 25 коп. пені, 391 (триста дев'яносто одну) грн. 23 коп. 3% річних та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 14.02.2014 року