Постанова

від 14.02.2014 по справі 826/17582/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2014 року № 826/17582/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ.ТЕХ.СЕРВІС» доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2013 року № 0003042210, № 0003052210, № 0003062210, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06 листопада 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ.ТЕХ.СЕРВІС» (далі - ТОВ «СТРОЙ.ТЕХ.СЕРВІС», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2013 року № 0003042210, № 0003052210, № 0003062210, прийнятих Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва ДПС.

27 листопада 2013 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача - ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС на належного відповідача - Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що винесені податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства.

Позивач зазначає, що відповідач, продублювавши нічим не доведені висновки актів інших податкових органів, зробив необґрунтовані припущення, що взаємовідносини зі своїми контрагентами платник податку декларував з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Позивач вказує на те, що ним під час проведення перевірки були надані первинні документи, що підтверджують формування податкового кредиту та здійснення платником податку витрат, про що перевіряючим зазначено в акті перевірки.

Разом з тим, контролюючим органом не було надано оцінки та проігноровано фінансово-господарські документи позивача по взаємовідносинах з контрагентами та зроблено упереджені висновки щодо порушень податкового та іншого законодавства з боку підприємства.

На переконання позивача, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевівряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Як наслідок, позивач вважає, що висновки викладені в акті перевірки базуються на припущеннях та неналежних доказах, посилання в ньому на порушення вимог діючого законодавства безпідставне та неправомірне, фактичне виконання господарських зобов'язань між ТОВ «СТРОЙ.ТЕХ.СЕРВІС» та контрагентами підтверджено всіма необхідними первинними документами, а тому, на переконання позивача, твердження контролюючого органу про відсутність у платника податків при укладенні договорів та здійсненні господарських операцій з контрагентами господарської мети суперечить чинному законодавству України та є безпідставним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що враховуючи висновки акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мегаполіс Техбуд» від 19.12.2012 р. № 1372/22-817/37740539, акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агат Сервіс Груп» від 27.12.2012 р. № 1250/22-2/35759883 та враховуючи норми законодавчих актів, документи по взаємовідносинах ТОВ «Мегаполіс Техбуд», ТОВ «Агат Сервіс Груп» з ТОВ «СТРОЙ.ТЕХ.СЕРВІС» складені всупереч вимогам діючого законодавства України, в зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ «СТРОЙ.ТЕХ.СЕРВІС» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу витрат з податку на прибуток вартості придбання робіт, оформлених як придбані у ТОВ «Мегаполіс Техбуд», ТОВ «Агат Сервіс Груп».

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, контролюючим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, призначене на 05.02.2014 р., суд, відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив подальший розгляд справи проводити в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ.ТЕХ.СЕРВІС» (ідентифікаційний код юридичної особи 37897131) зареєстровано 30.09.2011 р. Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією за № 10691020000027959. Вказане товариство розташоване за адресою: 04209, м. Київ, вул. Лебединська, будинок 6-Л.

ТОВ «СТРОЙ.ТЕХ.СЕРВІС» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 04.10.2011 р. за № 15624 та на дату підписання акту перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва № 200104177 від 25.01.2013 р. ТОВ «СТРОЙ.ТЕХ.СЕРВІС» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 378971326547).

В період з 27.03.2013 р. по 02.04.2013 р. (з 03.04.2013 р. по 09.04.2013 р. тривало оформлення матеріалів перевірки) ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ.ТЕХ.СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37897131) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р. при взаємовідносинах з ТОВ «Агат Сервіс Груп» (код ЄДРПОУ 38106206), за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р. при взаємовідносинах з ТОВ «Мегаполіс Техбуд» (код ЄДРПОУ 37740539) та податку на прибуток за період з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р. при взаємовідносинах з ТОВ «Агат Сервіс Груп» (код ЄДРПОУ 38106206) та ТОВ «Мегаполіс Техбуд» (код ЄДРПОУ 37740539), за результатами якої складено Акт № 389/22.1-07/37897131 від 09.04.2013 р.

Перевірка проводилась на підставі наказу від 26.03.2013 р. № 639, виданого ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС та направлень від 27.03.2013 р. № 594/22, від 29.03.2013 р. № 629/22, згідно з ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. та ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 2.4, пп. 2.15, пп. 2.16. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, всього на суму 340 203 грн., в т.ч. за 3 квартал 2012 року на суму 340 203 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. та ч. 1 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 207, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV із змінами та доповненнями, п. 2.4, п. 2.5, п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, всього на суму 324 002 грн., у тому числі:

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19 декларації) за липень 2012 р. на суму - 12 081 грн.;

- заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, всього на суму 311 921 грн., в т.ч. за липень 2012 року - 102 943 грн., за вересень 2012 року - 208 978 грн.

29 квітня 2013 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 389/22.1-07/37897131 від 09.04.2013 р., прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003042210, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р., ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV із змінами та доповненнями, п. 2.4, п. 2.5, п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 389 902 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 311 921 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 77 981 грн.

29 квітня 2013 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 389/22.1-07/37897131 від 09.04.2013 р., прийняла податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0003052210, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р., ч. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV із змінами та доповненнями, п. 2.4, п. 2.5, п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 із змінами та доповненнями зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 12 081,00 грн.

29 квітня 2013 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 389/22.1-07/37897131 від 09.04.2013 р., прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003062210, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI за порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р., пп. 2.4, пп. 2.15, пп. 2.16. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 425 254 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 340 203 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 85 051 грн.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ.ТЕХ.СЕРВІС», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88), Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 12.06.1996 р. за № 293/1318 (далі - Інструкція № 99).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент проведення перевірки) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як вбачається з акту перевірки, за наслідками проведення останньої контролюючим органом встановлені порушення наступних вимог: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Також, у відповідності до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України зазначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

У відповідності до п. 149.1 ст. 149 ПК України податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з абз. другим п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як підтверджено матеріалами справи, при перевірці позивача були використані акти ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мегаполіс Техбуд» (код ЄДРПОУ 37740539) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Експерт Консалт групп» (код ЄДРПОУ 33946745) за липень, вересень 2012 року, ТОВ «Транс-Ліберо» (код ЄДРПОУ 37017664) та ПП «БВФ» (код ЄДРПОУ 25409629) за вересень 2012 року» від 19.12.2012 р. № 1372/22-817/37740539 (далі - Акт № 1372/22-817/37740539), ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агат Сервіс Груп» (код за ЄДРПОУ 38106206) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р.» від 27.12.2012 р. № 1250/22-2/35759883 (далі - Акт № 1250/22-2/35759883).

З дослідженого в судовому засіданні Акту № 1372/22-817/37740539 вбачається, що на юридичну адресу (03037, м. Київ, пр-т Червонозоряний, 4/ж) ТОВ «Мегаполіс Техбуд» були направлені рекомендованим листом (з повідомленням про вручення) запити від 26.11.2012 р. № 25504/10/22-810 та від 05.12.2012 р. № 26360/10/22-810 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «Експерт Консалт групп» (код ЄДРПОУ 33946745) за липень, вересень 2012 року. Запити отримано 29.11.2012 р., але посадовими особами ТОВ «Мегаполіс Техбуд» не надано до перевірки письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «Експерт Консалт групп» (код ЄДРПОУ 33946745) за липень, вересень 2012 року.

На момент проведення перевірки стан ТОВ «Мегаполіс Техбуд»: « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

До ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС надано запит на встановлення місцезнаходження від 22.11.2012 р. № 903/м/22-8.

Як зазначено в Акті № 1372/22-817/37740539, перевіркою неможливо встановити види діяльності, які фактично здійснював платник податків (ТОВ «Мегаполіс Техбуд»), у зв'язку з ненаданням (відсутністю) до перевірки первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які свідчать про фінансово-господарську діяльність ТОВ «Мегаполіс Техбуд» у періоді, що перевірявся.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Агат Сервіс Груп» суд зазначає, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва в Акті № 1250/22-2/35759883 відмічено, що в зв'язку з тим, що неможливо вручити направлення № 2333/22-2 від 27.12.2012 р. та наказ № 2207 від 26.12.2012 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агат Сервіс Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині визначення податкових зобов'язань, податкового кредиту та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з « 01» липня 2012 року по « 31» липня 2012 року посадовим особам ТОВ «Агат Сервіс Груп», у зв'язку з відсутністю ТОВ «Агат Сервіс Груп» за юридичною адресою: 01011, м. Київ, Печерська, 19, куди працівниками управління податкового контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби було здійснено вихід, в результаті чого встановлено, що ТОВ «Агат Сервіс Груп» та його посадові особи відсутні за місцезнаходженням підприємства, про що складено акт про відсутність ТОВ «Агат Сервіс Груп» за місцезнаходженням від 27.12.2012 р. № 1798/22-2/38106206.

Також, в Акті № 1250/22-2/35759883 стосовно наявності основних виробничих фондів та чисельності працюючих зазначено, що інформація щодо наявності основних фондів у ТОВ «Агат Сервіс Груп» та інформація щодо загальної чисельності працюючих на ТОВ «Агат Сервіс Груп» відсутня.

Стан ТОВ «Агат Сервіс Груп» - платник податків за основним місцем обліку.

Відповідно до інформації, що викладена у висновку податкового органу в Акті № 1250/22-2/35759883: в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

З аналізу вищезазначених фактів, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС в Акті № 1250/22-2/35759883 дійшла висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Агат Сервіс Груп» здійснюється поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Агат Сервіс Груп», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Агат Сервіс Груп» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Беручи до уваги викладене, відповідач у своєму акті № 389/22.1-07/37897131 від 09.04.2013 р. дійшов висновку про відсутність під час взаємодії ТОВ «СТРОЙ.ТЕХ.СЕРВІС» з суб'єктами господарювання: ТОВ «Мегаполіс Техбуд» та ТОВ «Агат Сервіс Груп», з урахуванням реального часу здійснення операцій, управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Аналізуючи викладене, суд зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. (Лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

З метою з'ясування обставин у справі, судом здійснені відповідні заходи щодо виклику свідків: ОСОБА_3 (директор ТОВ «Мегаполіс Техбуд») та ОСОБА_4 (директор ТОВ «Агат Сервіс Груп»), проте, останні до суду не прибули, що ставить під сумнів факт реальності укладених угод від їх імені.

Враховуючи вищезазначене, суд погоджується з висновком відповідача стосовно того, що оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Агат Сервіс Груп» (код ЄДРПОУ 38106206), ТОВ «Мегаполіс Техбуд» (код ЄДРПОУ 37740539) та ТОВ «СТРОЙ.ТЕХ.СЕРВІС» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ «СТРОЙ.ТЕХ.СЕРВІС» не було підстав для податкового обліку господарських операцій з ТОВ «Агат Сервіс Груп» (код ЄДРПОУ 38106206), ТОВ «Мегаполіс Техбуд» (код ЄДРПОУ 37740539).

Отже, податкові накладні, які виписані ТОВ «Мегаполіс Техбуд» (код ЄДРПОУ 37740539), ТОВ «Агат Сервіс Груп» (код ЄДРПОУ 38106206) на адресу ТОВ «СТРОЙ.ТЕХ.СЕРВІС» не можуть бути використані позивачем в податковому обліку для формування відповідних сум податкового кредиту.

Також, під час розгляду справи судом досліджені докази, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, податкові, видаткові накладні, які надані позивачем, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені документи не дають підстав для формування витрат та нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що послуги не були надані саме цими контрагентами.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання їх протиправними та скасування у суду не має.

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року № 0003042210, № 0003052210, № 0003062210 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 2 294,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ.ТЕХ.СЕРВІС» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ.ТЕХ.СЕРВІС» судовий збір у розмірі 2 294,00 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко