Ухвала

від 29.01.2014 по справі 815/5138/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 р. Справа № 815/5138/13-а

Категорія: 8.3.1Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Зуєвої Л.Є.

- Шевчук О.А.

при секретарі - Троян І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Авалон» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Продовольча компанія «Авалон» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (яка є правонаступником ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС)про скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000622220, 0000632220, 0000642220, 0000652220 від 05.07.2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що висновки відповідача не ґрунтуються на нормах законодавства, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Продовольча компанія «Авалон» задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 05.07.2013 року №№ 0000622220, 0000632220, 0000642220, 0000652220. Судові витрати розподілено відповідно до статті 94 КАС України.

В апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що на виконання Постанови старшого слідчого з особливо важливих справ СВ ДПС в Одеській області підполковника податкової міліції Свінціцького І.В. про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Продовольча компанія «Авалон» (код ЄДРПОУ 36154597) по взаємовідносинам з ТОВ «Інвест Актив Плюс» (код ЄДРПОУ 36793988) та ПП «Інтех-Плюс» (код ЄДРПОУ 34034425) за період 2008 - 2011 роки по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012170000000024 від 22.11.2012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205, ч.3 ст.27 ч.2 ст.205, ч.3 ст.27 ч.3 ст.212 КК України , на підставі наказу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 04.06.2013 року №666, згідно із вимогами п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75,1 ст.75, ст.79 Податкового Кодексу України було проведено документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Авалон» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інвест Актив Плюс» та ПП «Інтех-Плюс» за період 2008-2011 роки.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт перевірки від 20.06.2013 року №2359/22-2/36154597 .

На підставі вказаного Акту перевірки Відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2013 року №0000622220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 714 535 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2013 року №0000632220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 585 196 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2013 року №0000642220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 67 167 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2013 року №0000652220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 112 846 грн..

Відповідно до висновку зазначеного акта, перевіркою встановлено порушення:

- п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України , в результаті чого ТОВ «Продовольча компанія «Авалон» за періоди II - IV квартали 2011 року завищено витрати по операціях з придбання товарів від контрагентів-постачальників ТОВ «Інвест Актив Плюс» та ПП «Інтех-Плюс» всього у сумі 3 106 675 грн.,. в т.ч. по періодам : 2 квартал 2011 року у сумі 627 500 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 1 516 670 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 962 505 грн.

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Продовольча компанія «Авалон» встановлено завищення податкового кредиту всього у сумі 621 335 грн., в т.ч. по періодам і контрагентам : травень 2011 року у сумі 67 167 грн.; червень 2011 року у сумі 58 333 грн. ; липень 2011 року у сумі 148 334 грн. ; серпень 2011 року у сумі 138 333 грн. ; вересень 2011 року у сумі 16 667 грн. ; листопад 2011 року у сумі 155 834 грн. ; грудень 2011 року у сумі 366 167 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття податкових повідомлень - рішень про нарахування позивачу податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій було передчасним та незаконним, оскільки такі рішення були винесені не на підставі рішення суду в рамках кримінальної справи згідно якої було проведено перевірку позивача. Також суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено реальність господарських правовідносин.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та устатті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій під час здійснення підприємством господарської діяльності. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період, підприємством було укладено договори, а саме:

- з ПП «Інтех-плюс» № 0305 від 03.05.2011 року , відповідно до п. 1. вказаного договору, «продавець» зобов'язується продати, а «покупець» прийняти та оплатити продовольчі товари;

- з ТОВ «Інвест Актив Плюс» № 030511 від 03.05.2011 року, згідно якого позивач є «покупцем», а ТОВ «Інвест Актив Плюс»- «продавець». Відповідно до п. 1. вказаного договору, «продавець» зобов'язується продати, а «покупець» прийняти та оплатити продовольчі товари.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів та подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності підприємства, правильності декларування позивачем податкових зобов'язань та правомірності формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними правовідносинами за перевіряємий період позивачем суду надано, зокрема податкові накладні; видаткові накладні, договори на закупівлю та поставку товарів, договори купівлі - продажу, договори постачання .

Доводи апелянта щодо протиріч, які містяться у договорах №0305, №030511 від 03.05.2011 року, а саме: позивач не є «покупцем», а «продавцем», в свою чергу ПП «Інтех -Плюс» та ТОВ «Інвест Актив Плюс» - «покупцем» замість «продавця», колегія суддів не бере до уваги та вважає, що зазначене не впливає ані ні на зміст правовідносин, ані на реальність їх господарської операції.

Не приймає до уваги колегія суддів і посилання апелянта на невідповідність первинної документації вимогам законодавства, в силу чого вони втрачають силу та доказовість, оскільки правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результати робіт, послуг.

Також, що ж стосується посилання апелянта на формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірних контрагентів невстановленими особами, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання товарів у спірних постачальників.

Також, апелянт посилається на відсутність необхідної документації, зокрема: сертифікатів якості на товари, як обумовлено в договорі; ветеринарні документи, які б засвідчували належну якість товару.

Так, під час розгляду справи, позивачем були надані ветеринарні довідки; посвідчення якості (декларація); сертифікати відповідності , що спростовує висновки апелянта про відсутність доказів придбання товару.

Отже, фактичне здійснення господарських операцій позивача зі своїми безпосередніми контрагентами підтверджена належним чином, а саме податковими, видатковими накладними та ін.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Колегія суддів вважає, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання робіт та послуг, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог Законів при формуванні валових витрат та податкового кредиту, останній не може бути позбавлений такого права.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару та його контрагентами вимог законодавства щодо створення підприємств, здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за порушення такими контрагентами правил ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі, коли вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними постачальником порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підтвердження факту реальності спірних операцій позивача з його контрагентами та правомірність формування податкового кредиту та податку на прибуток .

Колегія суддів не приймає до уваги твердження податкової щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

Також, колегія суддів акцентує увагу на тому, що перевірка підприємства була проведена на підставі постанови старшого слідчого з особливо важливих справ СВ ДПС в Одеській області.

Згідно п.78.1.11 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Пунктом 86.9 вказаного Кодексу передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

З наведених норм слідує, що податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, яка була проведена на підставі постанови слідчого може бути прийняте протягом 10 робочих днів після отримання податковим органом відповідного судового рішення по кримінальній справі.

Проте, докази наявності судового рішення по кримінальній справі апелянтом не надані, а отже підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення були відсутні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №№ 0000622220, 0000632220, 0000642220, 0000652220 від 05.07.2013 року прийнято з порушенням норм діючого законодавства та підлягають скасуванню, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: