Рішення

від 10.02.2014 по справі 10/13-10-440

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2014 р.Справа № 10/13-10-440

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Монтаж-23"

до відповідача: Малого приватного підприємства „Віртус"

про стягнення 52 633,39грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Мартинюк О.В., довіреність від 24.12.2013р.

В засіданні 10.02.2014 р. приймали участь представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Мартинюк О.В., довіреність від 24.12.2013р.

Суть спору: про стягнення з МПП „Віртус" на користь ТОВ „Монтаж-23" 29463,15грн. пені за період з 29.12.2008р. по 28.06.2009р., 22809,10грн. індексу інфляції за період з 29.12.2008р. по 28.02.2010р., 5968,05грн. три проценти річних за період з 29.12.2008р. по 24.03.2010р.

Ухвалою суду від 27.01.2010р. (суддя Смелянець Г.Є.) було порушено провадження у справі №10/13-10-440 за позовом ТОВ „Монтаж-23" до МПП „Віртус" про стягнення 52633,39грн.

Ухвалою суду від 12.05.2013р. (судя Смелянець Г.Є.) зупинено провадження у справі №10/13-10-440 до вирішення пов'язаної з нею господарської справи №15/59-10-1742.

У зв'язку з перебуванням судді Смелянець Г.Є. на лікарняному з 04.11.2013р., призначено повторний автоматичний розподіл справи №10/13-10-440, за результатами якого вказану справу передано на розгляд судді Малярчук І.А., у зв'язку з чим ухвалою від 25.11.2013р. вказану справу прийнято до провадження суддею Малярчук І.А.

Згідно бази даних „Діловодство спеціалізованого суду" у справі №15/59-10-1742 Вищим господарським судом України 03.12.2012р. прийнято постанову про залишення без змін постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2012р., якою залишено без змін рішення господарського суду Одеської області від 13.12.2011р., з підстав чого ухвалою суду від 25.11.2013р. провадження у справі №10/13-10-440 було поновлено.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, подав пояснення по справі від 24.03.2010р., від 12.05.2010р., заяву про збільшення позовних вимог від 22.03.2010р. за вх.№7219, де виклав позовні вимоги в остаточній редакції, яка прийнята судом до розгляду по суті.

Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з МПП „Віртус" на користь ТОВ „Монтаж-23" 29463,15грн. пені за період з 29.12.2008р. по 28.06.2009р., 18049,09грн. індексу інфляції за період з 29.12.2008р. по 31.12.2009р., 5121,15грн. три проценти річних за період з 29.12.2008р. по 19.01.2010р..

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.10.2008р. між ТОВ „Монтаж-23" та МПП „Віртус" було укладено договір підряду №18, за умовами якого позивач виконав на користь відповідача ремонті роботи вартістю 189947грн., які частково було оплачено відповідачем на суму 28947грн. Постановою ОАГС від 20.10.2009р. по справі №34/75-09-2321 встановлено факт виконання позивачем робіт за договором підряду №18 від 06.10.2008р. на суму 161000,85грн., які стягнуті з відповідача на користь позивача. 12.12.2009р. позивач надіслав відповідачу акти виконаних робіт, які були отримані відповідачем 18.12.2009р. У відповідності до п.4.4. договору підряду №18 відповідач був зобов'язаний підписати акти виконаних робіт протягом трьох днів з моменту їх отримання, тобто, до 22.12.2009р. та у відповідності з п.3.2. договору оплатити їх протягом п'яти днів з моменту підписання, тобто, до 29.12.2009р., чого зроблено не було, що стало підставою для позивача нарахувати на існуючу заборгованість пеню, три проценти річних та індекс інфляції.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзиви на позов від 12.05.2010р. за вх.№11974, від 22.01.2014р. за вх.№1599/14, де відмічає, що у постанові ОАГС від 20.10.2009р. по справі №34/75-09-2321, на яку посилався позивач, як на підставу своїх позовних вимог, не визначено обсяги виконаних робіт та які саме роботи виконані позивачем. Також, позивач зазначив, що при розрахунку пені позивач перевищив подвійну облікову ставку НБУ. Одночасно, позовні вимоги позивача виникли із договору підряду №18 від 06.10.2008р., а так як вказаний договір визнано недійсним рішенням суду від 13.12.2001р., залишеним без змін постановами ОАГС від 19.07.2012р. та ВГСУ від 03.12.2012р., у справі №15/59-10-1742, то правові підстави для їх задоволення взагалі відсутні.

Ухвалою суду від 22.01.2014р., згідно ч.3 ст.69 ГПК України, за клопотанням відповідача від 22.01.2014р. за вх.№2-224/14 строк розгляду справи було продовжено.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника відповідача та його правову позицію, суд встановив наступне:

06.10.2008р. між МПП „Віртус" (замовник) та ТОВ „Монтаж-23" (підрядник) було укладено договір підряду №18, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати комплекс ремонтних робіт із матеріалів замовника за адресою: м.Одеса, вул. Люстдорфська дорога,54. Об'єм, характер та вартість робіт визначаються кошторисом, погодженим сторонами, який є невід'ємною частиною цього договору. Вартість робіт, що доручаються замовнику за договірною динамічною ціною та кошторисною документацією складає 189947,85грн. (п.1.1., 1.2., 2.1. договору).

У п.п.3.1., 3.2. договору підряду №18 від 06.10.2008р. сторони погодили, що після підписання договору замовник здійснює попередню оплату 10000грн. Решта суми сплачується по мірі виконання робіт на підставі акту приймання робіт протягом п'яти днів після підписання акту замовником.

Супровідним листом №222/1 від 12.12.2008р. позивач надсилав відповідачу на підписання акти виконаних робіт №18-1 від 03.11.2008р., №18-2 від 27.11.2008р., №3 від 10.12.2008р.

Постановою ОАГС від 20.10.2009р., залишеною без змін постановою ВГСУ від 14.01.2010р., у справі №34/75-09-2321 за позовом ТОВ „Монтаж-23" до МПП „Віртус" про стягнення 299328,77грн. позовні вимоги частково задоволено, стягнуто з МПП „Віртус" на користь ТОВ „Монтаж-23" 161000,85грн. заборгованості за виконані по договору підряду №18 від 06.10.2008р. роботи.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.12.2011р., залишеним без мін постановами ОАГС від 19.07.2012р. та ВГСУ від 03.12.2012р., у справі №15/59-10-1742 за позовом МПП „Віртус" до ТОВ „Монтаж-23" визнано недійсним договір підряду №18 від 06.10.2008р., укладений між МПП „Віртус" та ТОВ „Монтаж-23". Так, судовим рішенням від 13.12.2011р. у справі №15/59-10-1742 встановлено наступне „...з огляду на те, що оспорюваний договір підряду сторонами не виконувався, такий договір визнається недійсним з моменту його укладення...".

Проаналізувавши обставини справи, правову позицію позивача, подані ним документи, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову з врахуванням наступного.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За положеннями ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З врахуванням викладеного, суд застосовує до спірних правовідносин преюдиціальність фактів встановлених судовими рішеннями у справі №15/59-10-1742 та вважає доведеним факт недійсності договору підряду №18 від 06.10.2008р., укладеного між МПП „Віртус" та ТОВ „Монтаж-23", з моменту його укладення, з врахуванням чого зобов'язання у відповідача щодо прийняття та оплати робіт у відповідача за вказаним договором не виникало, отже не знайшли свого підтвердження посилання позивача на наявність порушення строку оплати відповідачем за означеним договором, що в свою чергу спростовує наявність підстав для нарахування пені, а також індексу інфляції та трьох процентів річних, оскільки не відбувалось з боку відповідача користування коштами позивача.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог повністю за їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Судові витрати, а саме, 582,40 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України відносяться за рахунок позивача

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову ТОВ „Монтаж-23" повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 13.02.2014 р.

Суддя Малярчук І.А.