Постанова

від 30.01.2014 по справі 826/20632/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2014 року 16:15 № 826/20632/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдорресурс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002742207 від 23.08.2013, за участі представників сторін:

представник позивача Кундрик Р.С.;

представник відповідача не прибув,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 січня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдорресурс" (далі - позивач, ТОВ "Укрдорресурс") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002742207 від 23.08.2013 (далі - ППР № 0002742207).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2014 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/20632/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2014 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/20632/13-а і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 30.01.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 30.01.2014 не прибув, подавши через відділ документального обігу та контролю суду клопотання про перенесення судового засідання, однак жодних доказів як поважності причин неможливості явки в судове засідання, так і заперечень на позовну заяву суду не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ТОВ "Укрдорресурс" (ідентифікаційний код 31056577) зареєстровано 16.08.2000 Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією за № 10681060009019050.

Позивача взято на податковий облік в ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва за № 4031 від 05.09.2000 та перебуває на обліку у ДПІ у Голосіївському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100087545 (форма № 2-ПДВ) від 16.03.2001 ТОВ "Укрдорресурс" є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 310565726500).

Основним видом діяльності позивача відповідно до КВЕД є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 38.32 Відновлення відсортованих відходів.

Основним видом діяльності контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Скат" (далі - ТОВ "Компанія "Скат") відповідно до КВЕД є: 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 170 від 04.07.2013, згідно п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Укрдорресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 09.08.2013 № 108/1-22-07-31056577 (далі - Акт перевірки від 09.08.2013 № 108/1-22-07-31056577).

За результатами перевірки встановлено, що операції між позивачем та ТОВ "Компанія "Скат" фактично не відбувались, а тому віднесення витрат позивачем до складу витрат по взаємовідносинам з вказаним контрагентом призвели, на думку податкового органу, до заниження податку на прибуток на загальну суму 153 581,00 грн., в т.ч. за 2 - 4 квартал 2011 року на суму 29 748,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 30 958,00 грн., за 9 місяців 2012 року на суму 88 047,00 грн., за 2012 рік на суму 123 833,00 грн. У зв'язку з чим відповідачем прийнято ППР № 0002742207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 184 539,00 грн. (за основним платежем - 153 581,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 958,00 грн.).

Позивач, не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, звернувся за його скасуванням до суду.

Податковим органом, без наявних на те повноважень, зроблено припущення про встановлення відсутності надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення бітуму нафтового та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Без аналізу первинних документів та фактичних обставин зроблено висновок про те, що відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємства.

Таких висновків податковий орган дійшов, використавши інформацію ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС, яку отримав в порядку, не передбаченому ПК України.

У якості доказу було використано висновки акту від 01.04.2013 № 295/22-4/35264344 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Компанія "Скат" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "БДМ СЕРВІС ПЛЮС" (код за ЄДРПОУ 38107711) за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 та акту від 29.03.2013 № 278/22-10/35264344 проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Компанія "Скат" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Комплект Систем Плюс" за період з 01.11.2012 по 30.11.2012, згідно яких ТОВ "Компанія "Скат" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Так, відповідач дійшов до помилкового висновку, що не підтверджено отримання ТОВ "Укрдорресурс" транспортно-експедиційних послуг з перевезення бітуму нафтового від ТОВ "Компанія "Скат" в перевіряємому періоді, а правочини, укладені ТОВ "Укрдорресурс" з вказаним контрагентом, не спричинили реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Суд вважає вищевказані висновки відповідача такими, що суперечать вимогам закону. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), зокрема у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами (ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"№509-XII від 04.12.1990 року).

З наведеного чітко вбачається, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

Також судом взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, визнавши договори, укладені між позивачем і його контрагентом, нереальними господарськими операціями, зазначив інформацію, яка не відповідає дійсності та не підтверджена належними доказами.

Разом з тим, суд зауважує, що також перевіряючі вдалися до невластивих податковому органу функцій оцінки господарської діяльності підприємства, що призвело до порушення прав позивача. Акт перевірки не містить логічно ув'язаного зв'язку між отриманою інформацією про відсутність будь-яких засобів та кінцевою метою, спрямуванням дій на правомірну або протиправну мету.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення позивачем господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими тому, що чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних не обумовлені наявністю матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Суд, керуючись ч.1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з п.1.1 ст. 1 ПК України, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п.75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Проаналізувавши зміст Акту перевірки, суд встановив, що висновки відповідача про відсутність господарських операцій є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди нереальними господарськими операціями.

Як вбачається з Акту перевірки від 09.08.2013 № 108/1-22-07-31056577, ТОВ "Укрдорресурс" віднесено до складу витрат витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Скат" за 2 - 4 квартал 2011 року, за півріччя 2012 року, за 9 місяців 2012 року, за 2012 рік в розмірі 153 581,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Укрдорресурс" за характером своєї статутної діяльності потребує надання транспортно-експедиційних послуг, які безпосередньо обслуговують поставки товарів ТОВ "Укрдорресурс" замовникам, підтвердженням чого є договори куплі-продажу (поставки) (Т. 1, арк. 128 - 137), укладені між позивачем (Продавець) та ТОВ "Аксіома", ПП "Володимирець - Агрошляхбуд", ПП "Шляховик-Шостка", ТОВ "Шляхбуд", ТОВ "БІТ М" (Покупці), згідно умов яких Продавець зобов'язувався поставити бітум нафтовий, а Покупець прийняти і сплатити вищезгаданий товар; видаткові накладні (Т. 1, арк. 138 - 164), виписки з банку по особовому рахунку позивача (Т. 1, арк. 165 - 221).

На виконання вищевказаних поставок бітуму нафтового між ТОВ "Укрдорресурс" (Замовник) та ТОВ "Компанія "Скат" (Виконавець, Експедитор, Перевізник) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 040511 від 04.05.2011 з додатками до нього (Т. 2, арк. 5 - 9), згідно умов якого Замовник доручив, а Експедитор/Перевізник зобов'язувався організувати згідно цієї угоди роботу з перевезення вантажів. Замовник зобов'язаний розрахуватися за виконану роботу.

Крім цього, між ТОВ "Укрдорресурс" (Орендодавець) та ТОВ "Компанія "Скат" (Орендар) було укладено договори оренди транспортних засобів (Т. 2, арк. 10 - 21), згідно умов яких в порядку та на умовах, визначених цими Договорами, Орендодавець зобов'язувався передати Орендареві в строкове платне користування напівпричіпи, а Орендар зобов'язувався прийняти названі транспортні засоби та використовувати їх виключно з метою транспортування нафто бітуму, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Суд зауважує, що серед умов вказаних договорів відсутні положення, які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На виконання умов вищевказаних договорів, факт транспортно-експедиційних послуг з перевезення бітуму нафтового було оформлено та підтверджено актами прийому-передачі до договорів оренди, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, реєстрами до акту (Т. 2, арк. 22 - 257), що також не заперечувалось податковим органом при проведенні перевірки.

Слід зазначити, що в акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні вказаних первинних документів від імені контрагента позивача, на підставі яких позивачем віднесено до складу витрат витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Скат".

Отримані позивачем транспортно-експедиційні послуги призначені були не для власних потреб позивача, а для реалізації бітуму нафтового замовникам позивача на виконання вищевказаних договорів куплі-продажу (поставки), що і являється основним видом господарської діяльності ТОВ "Укрдорресурс". Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалась господарська діяльність з оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами та на підставі вищевказаних первинних документів позивачем було віднесено до складу витрат витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Скат".

Отже, податкові зобов'язання підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату поставки товару та надання робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за поставлений товар та отримані послуги до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог статті 1 та статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Господарська діяльність ТОВ "Компанія "Скат" на момент здійснення правочинів не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, воно було платником податку, а тому первинні документи складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем, контрагент якого на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на прибуток, мав договори, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ним первинними документами, правомірно було віднесено до складу витрат витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Скат".

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що сукупність досліджених під час розгляду справи вищенаведених документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у взаємозв'язку з наведеним - договори і первинні документи щодо подальшої реалізації поставленого позивачеві бітуму нафтового, не дають підстав для висновку про нездійснення операцій поставки бітуму нафтового позивачу, щодо якої була здійснена оплата у 2 - 4 кварталі 2011 року, у півріччі 2012 року, в період 9 місяців 2012 року та у 2012 році, або здійснення операцій без мети використання їх результатів у власній господарській діяльності позивача, та відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували виконання спірних операцій. Підтвердження фактичного руху поставки бітуму нафтового по ланцюгу зазначених ДПІ осіб вказує, крім іншого, на спрямованість угоди на реальне настання наслідків, передбаченою зазначеною вище угодою, та зв'язок здійсненої оплати з господарською діяльністю позивача.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій (здійсненої передоплати) з господарською діяльністю позивача, про невчинення операцій, про відсутність факту поставки бітуму нафтового, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку ТОВ "Компанія "Скат" не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на віднесення до складу витрат витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Скат" за фактом оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд враховує той факт, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагента, його посадових осіб, а також контрагента позивача (його посадових осіб), з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певного підприємства та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків, яка б набрала законної сили.

Також, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора ТОВ "Компанія "Скат" на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ щодо фіктивності ТОВ "Компанія "Скат", фіктивності правочинів, укладених між цією юридичною особою та позивачем, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України ("Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання"), яким би встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Також, слід додати, що під час розгляду справи не надано доказів проведення в рамках кримінальної справи або ініційованої ДПІ в порядку ст. 84 ПК України експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах по операціях з оплати транспортно-експедиційних послуг з перевезення бытуму нафтового, що свідчить про відсутність підстав для висновку про юридичну дефектність угод, первинних документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Компанія "Скат" та підставою для висновку про вчинення позивачем та його контрагентом порушень податкового законодавства.

Складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом .

Посилання представника відповідача на ту обставину, що посадові особи контрагента позивача виступали від імені підприємства, не усвідомлюючи юридичних наслідків своїх дій, не свідчить про нікчемність чи то безтоварність правочинів.

Отже, при розгляді справи, судом встановлено, що ППР № 0002742207, прийняте за результатами даної перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства, ґрунтується на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування ППР № 0002742207 обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню. Відтак, позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдорресурс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0002742207 від 23.08.2013.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 369,88 грн. (триста шістдесят дев'ять грн. 88 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдорресурс" (код ЄДРПОУ 31056577) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 3 320 90 грн. (три тисячі триста двадцять грн. 90 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова