Рішення

від 12.02.2014 по справі 916/3436/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2014 р.Справа № 916/3436/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології 2010"

до відповідача: Малоярославецької-Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області

про стягнення 70 661,95 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Старченко Ю.Л., довіреність від 20.03.2013р.

Від відповідача: не з`явився

В засіданні 12.02.2014 р. приймали участь представники:

Від позивача: Старченко Ю.Л., довіреність від 20.03.2013р.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з Малоярославецької-Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області на користь ТОВ „Енергозберігаючі технології 2010" заборгованості за договором підряду №430 від 28.03.2013р. в сумі 70661,95грн., із яких 67980грн. основного боргу, 2179,08грн. пені, 502,87грн. три проценти річних.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, надав пояснювальну записку від 05.02.2014р. за вх.№2925/14, в їх обґрунтування зазначає, що 28.03.2013р. між Малоярославецькою-Другою сільською радою Тарутинського району Одеської області та ТОВ „Енергозберігаючі технології 2010" було укладено договір №430, за умовами якого позивач виконав ремонтні роботи, в підтвердження чого сторонами погоджено, підписано та скріплено печатками акт здачі-приймання робіт та довідку про вартість виконаних робіт на загальну суму 67980грн. При цьому, роботи відповідачем прийняті без претензій до їх якості або прострочення строку здачі, однак, відповідачем заборгованість не погашено, що і стало підставою для позивача звернутись до суду із даним позов за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідач у судові засідання не з`явився, подав заяву від 12.02.2014р. за вх.№3718/14, де заборгованість визнає, просить суд врахувати важке фінансове становище сільської ради у 2013році та не стягувати пеню за прострочення оплати вартості виконаних позивачем робіт.

Клопотання позивача від 28.01.2014р. за вх.№2198/14, від 12.02.2014р. за вх.№3716/14 про долучення документів до матеріалів справи було судом задоволено.

Ухвалою суду від 05.02.2014р., згідно ч.3 ст.69 ГПК України, за клопотанням позивача від 05.02.2014р. за вх.№2-459/14, строк розгляду справи було продовжено до 25.02.2014р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника позивача та його правову позицію, суд встановив наступне:

28.03.2013р. між ТОВ „Енергозберігаючі технології 2010" (підрядник) та Малоярославецькою-Другою сільською радою Тарутинського району Одеської області (замовник) було укладено договір №430, згідно якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати власними і залученими силами і засобами такі види робіт: поточний ремонт, гідродинамічне очищення артезіанської свердловини №1477 в с. Малоярославець Другий, Тарутинського району Одеської області. Замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити роботи, зазначені в п.1.1. цього договору (п.п.1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. договору №430 від 28.03.2013р. загальна сума договору складає 67980грн., у т.ч. ПДВ 11330грн. Кінцева сума договору може змінюватись, виходячи з фактичного обсягу виконаних робіт, про що зазначається в акті виконаних робіт №КБ-2в та довідці №КБ-3.

За положеннями п.п.3.1., 3.2., 3.3. договору №430 від 28.03.2013р. сторони передбачили, що за виконані роботи згідно п.1.1. цього договору замовником сплачується підряднику сума, яка буде обумовлена актами виконаних робіт. Виконання робіт підрядником та прийняття їх результатів оформлюється актами виконаних робіт за формою КБ-2в та КБ-3. Оплата здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника, але не пізніше 31.08.2013р.

У разі несвоєчасної оплати замовником вартості виконаних підрядником робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну сплати від суми не перерахованих коштів (п.6.4. договору №430 від 28.03.2013р.).

Відповідно до п.12.1. договору №430 від 28.03.2013р. договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013р., а в частині виконання взятих на себе зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.

Позивачем були виконані ремонтні роботи на користь відповідача на суму 67980грн., що підтверджують підписані сторонами та скріплені їх печатками акт приймання виконаних робіт за березень 2013р. від 01.04.2013р., довідка про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2013р. від 01.04.2013р., договірна ціна, а також оформлені позивачем - дефектний акт від 28.03.2013р., пояснювальна записка, зведений кошторисний розрахунок від 28.03.2013р., локальний кошторис.

Як вбачається із фіскального чеку №4421 від 13.11.2013р. та опису вкладення від 13.11.2013р. позивачем було надіслано відповідачу вимогу про оплату вартості виконаних робіт №1530 від 13.11.2013р.

Проаналізувавши обставини справи, правову позицію позивача, подані ним документи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заявленого позивачем позову з врахуванням наступного.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно п.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Пунктом 1 ст. 857 Цивільного кодексу України визначено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (п.2 ст.854 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч.4 ст.882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

За положеннями ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначних змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст.610, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.617 ЦК України).

Таким чином, надані позивачем акт виконаних підрядних робіт, довідка про вартість виконаних підрядних робіт, надіслана 13.11.2013р. відповідачу вимога про сплату заборгованості, свідчать про виникнення у відповідача заборгованості за виконані позивачем за договором підряду №430 від 28.03.2013р. ремонтні роботи в сумі 67980грн., у зв'язку з чим позовні вимоги про її стягнення підлягають судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 502,87грн. три проценти річних за період з 01.09.2013р. по 29.11.2013р.

У відповідності до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.3.1. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р.).

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, здійснений позивачем, суд встановив, що він зроблений вірно, відповідно до економічних формул, у зв'язку з чим позовна вимога про їх стягнення, з врахуванням проаналізованого судом законодавства та судової практики, підлягає судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2179,08грн. пені, нарахованої за період з 01.09.2013р. по 29.11.2013р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, згідно з ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З врахуванням того, що відповідач фінансується за рахунок бюджетних коштів, фінансування з бюджету має особливий порядок формування, що впливає на майновий стан боржника, суд не вбачає вини відповідача у несвоєчасній оплаті, а тому не підлягає застосуванню до відповідач штрафна санкція у вигляді пені, у зв'язку з чим у задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 2179,08грн. пені відмовляє.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд частково задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, у зв'язку з чим на користь останнього стягненню з Малоярославецької-Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області підлягає 67980грн. основного боргу, 502,87грн. три проценти річних. В решті частині позовних вимог позивача суд відмовляє.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме, 1667,44грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2.Стягнути з Малоярославецької-Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області (68551, Одеська область, Тарутинський район, с. Малоярославець Другий, код 23205816) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології 2010" (01015, м. Київ, вул. Цитадельна,7, код 37100186) 67980 (шістдесят сім тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. основного боргу, 502 (п'ятсот дві) грн. 87коп. три проценти річних, 1667 (одну тисячу шістсот шістдесят сім) грн. 44коп. судового збору.

3. Відмовити позивачу у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.02.2014 р.

Суддя Малярчук І.А.