Ухвала

від 05.02.2014 по справі 826/16726/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16726/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Європейські транспортні системи» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Східно-Європейські транспортні системи» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій щодо проведення зустрічної звірки позивача, за результатами якої складено акт № 343-3-22-01-38129845 від 26.09.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Східно-Європейські транспортні системи» з приводу підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за липень, серпень 2013 року»; визнання протиправними дій по формуванню в даному акті висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із зазначеними платниками податків за період серпень 2013 року; визнання протиправними дій щодо коригування у електронній базі «Податковий Блок» показників податкової звітності з податку на додану вартість та зобов'язання поновити зазначені показники податкової звітності.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція не може погодитися з такою правовою позицією, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено заходи з метою проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами покупцями за липень, серпень 2013 року, за результатами якої складено акт від 26.09.2013 за № 343/3-22-01-38129845.

Так, даним актом встановлено, що позивач не знаходиться за юридичною адресою, а правочини між позивачем та контрагентами за перевіряє мий період здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Апелянтом в апеляційній скарзі зазначено, що позивач здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а відтак, задекларований податковий кредит позивача з ПДВ за період, що перевірявся, сформований неправомірно, а також неправомірно нараховані податкові зобов'язання з ПДВ.

Згідно з п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1232 «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» (далі - Постанова 1232), зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Виходячи з п. 75.3 ст. 75 ПК України, п. 3, 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232 «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» (далі - Постанова 1232), з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу запиту від іншого органу державної податкової служби (ініціатора) про проведення зустрічної звірки, що могло б розцінюватися як підтвердження розбіжностей задекларованих у деклараціях з ПДВ показників податкового кредиту та податкових зобов'язань та, відповідно, як підстава для проведення зустрічної звірки у позивача. Аналогічна ситуація склалася і з приводу запиту про подання інформації та її документального підтвердження відповідачем за місцезнаходженням позивача, якого відповідачу надано особисто або надіслано рекомендованим листом не було.

Натомість відповідач в акті відзначив, що позивач не знаходиться за своїм місцезнаходженням, у зв'язку з чим відповідачем складено акт саме про неможливість проведення зустрічної звірки.

Стверджуючи про відсутність позивача за місцезнаходженням, відповідач в порушення п. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» не направив державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, а позивач, в свою чергу, не отримав вказане повідомлення від реєстратора, що означає, що відповідачем не надано доказів підставності своїх тверджень про відсутність позивача за місцезнаходженням.

За п. 75.3 ст. 75 ПК України за результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін. Дана норма фактично продубльована в п. 7 Постанови 1232 .

В той же час, в порушення наведених норм чинного законодавства, відповідачем за результатами проведення зустрічної звірки позивача було складено не довідку, а акт, який відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України може бути складений лише за результатами перевірок, а не зустрічних звірок.

Судом першої інстанції також правомірно зроблено висновок про безпідставне включення відповідачем до акту про неможливість проведення зустрічної звірки висновків щодо не підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за серпень 2013 року та про відсутність реальності здійснення господарських операцій із зазначеними платниками податків за серпень 2013 року.

Апеляційна інстанція з цього приводу вважає за необхідне відзначити слідуюче:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, з урахуванням ст.20 ПК України та наведених норм чинного законодавства, органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати сумнівність чи фіктивність правочинів, а тому вони мають право звернутися до суду з метою визнання договору недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К/9991/50772/12 від 14.11.2012 року.

Окрім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого з контрагентів позивача або самого позивача за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем зі своїми контрагентами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Крім того, позивачем до матеріалів справи були додані договори, укладені між позивачем та наступними контрагентами: ПП «ІГРО», ТОВ «Чиста Флора», ПрАт «Дика Орхідея Україна», ТОВ «ЕСПРО», ТОВ «Подільські Перспективи», ТОВ «ОТОГРУП», ТОВ «ІЛТ СЕРВІС», ТОВ «Глобекс Україна», ТОВ «Геометікс», ТОВ «ОС ПРОМСТАНДАРТ», ТОВ «ТД УТБ», ТОВ «Компанія Бізнестрейд», ТОВ «ІА ІНКОР», ТОВ «Українські ферми», ТОВ «Сфера Чистоти», ТОВ «Кристал-Холдинг», ТОВ «Одеса-Агроенерджі». Зобов'язання сторін були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, а саме: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями, актами виконаних робіт.

На час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагенти позивача були ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних контрагентів під час укладання та виконання договорів

Таким чином, апеляційна інстанція вважає, що відповідачем не доведено законність своїх дій щодо проведення зустрічної звірки у позивача, оформлення її результатів актом та внесення в нього завідомо неправдивих відомостей щодо нікчемності правочинів позивача з його контрагентами.

Крім того, апеляційна інстанція не може не відзначити, що незаконне складання відповідачем акту про неможливість проведення зустрічної звірки позивача порушує права та охоронювані законом інтереси останнього, оскільки дані зазначеного акту є підставою для зменшення позивачу задекларованого податкового кредиту і винесення податковим органом відповідного рішення, можуть бути використані органами податкової служби при проведенні перевірок контрагентів позивача, можуть бути підставою для нарахування контрагентам позивача податкових зобов'язань, що, безумовно, матиме своїм наслідком порушення прав та інтересів позивача.

Колегія суддів не може не погодитися з судом першої інстанції про обґрунтованість позову в частині визнання протиправними дій податкової інспекції щодо коригування у електронній базі «Податковий Блок» показників податкової звітності з податку на додану вартість позивача за період липень, серпень 2013 року та зобов'язання поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКІ ТРАНСПОРТНІ СИСТЕМИ» за період липень, серпень 2013 року у електронній базі «Податковий Блок».

В матеріалах справи містяться Службова записка без дати та номеру та заперечення на позовну заяви, в яких зазначено, що податкові повідомлення-рішення за результатом акту про неможливість проведення зустрічної звірки позивача не виносилися, проте відомості щодо проведеної перевірки внесені до Інформаційної системи «Податковий Блок» в повному обсязі.

Інформацію акта про неможливість проведення зустрічної звірки відповідач вніс до даної інформаційної системи, а, отже, змінив дані, задекларовані ТОВ «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКІ ТРАНСПОРТНІ СИСТЕМИ» у податкових деклараціях за серпень 2013 року, що суперечить загальним засадам оподаткування та нормам Податкового кодексу України.

При цьому, як вбачається з інформаційного повідомлення на офіційному порталі Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua/modernizatsiya-dps-ukraini/povidomlenia_/2013-rik-/88461.html) систему «Податковий блок» введено в експлуатацію в органах податкової служби з 01 січня 2013 року згідно наказу Державної податкової служби України від 24 грудня 2012 року №1197.

Таким чином, оскільки висновки акта про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути підставою для внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість та враховуючи помилковість висновків даного акта, судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що податковий орган зобов'язаний вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки без задоволення даної позовної вимоги не в повній мірі відбудеться поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2013 року №К/9991/74156/12.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності проведення ним звірки та оформлення за її результатами акту, а тому позовні вимоги правомірно задоволено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги та залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Кучма А.Ю.