Рішення

від 10.02.2014 по справі 916/2896/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" лютого 2014 р.Справа № 916/2896/13

За позовом Малого приватного підприємства "Реверс";

до відповідача: Хлібодарська селищна рада Біляївського району Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на строні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області

про стягнення 44386,82 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

У судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Легенченко О.А. - по довіреності № б\н від 11.09.2013 року.;

Від відповідача: Горобець Д.О. - по довіреності №01-11-24 від 24.01.2013р..

Від третьої особи: Масалов П.В. - по довіреності №16-08/4-121 від 04.01.2013р..

У судовому засіданні 10.12.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: Легенченко О.А. - по довіреності № б\н від 11.09.2013 року.;

Від відповідача: -не з'явився

Від третьої особи: -не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Мале приватне підприємство "Реверс", звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на строні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення 44386,82грн., з яких 41416,20грн. - основний борг, 2436,18грн.- пеня та 534,44грн.- 3% річних

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.2013р. порушено провадження у справі №916/2896/13.

29.11.2013р. відповідач надав відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2436,18грн., суми 3% річних в розмірі 534,44грн. та сплати судового збору у розмірі 1720,50грн.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 10.12.2013р. справу №916/2896/13 передано на розгляд судді Меденцеву П.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.13р. прийнято до провадження справу № 916/2896/13суддею Меденцевим П.А.

11.12.2013р. до канцелярії суду були надані письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на строні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області в яких звертає увагу суду на те, що в ніяких правовідносинах з учасниками процесу не перебувало.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 16.12.2013р. справу № 916/2896/13 передано на розгляд судді Літвінову С.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.13р. прийнято до провадження справу № 916/2896/13 суддею Літвіновим С.В.

У судовому засіданні 10.02.2014р. після виходу суду з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

03.10.2012р. між Малим приватним підприємством "Реверс" (надалі - позивач, підрядник) та Хлібодарською селищною радою Біляївського району Одеської області (надалі - відповідач, замовник) був укладений договір підряду №13 ( надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, "Замовник" доручає, а "Підрядник" приймає на себе роботи по капітальному ремонту внутрішніх приміщень у клубі смт. Хлібодарське Хлібодарської селищної ради. Адреса розташування об"єкту: смт. Хлібодарське, вул.. Маяцка дорога, 28 (п. 1.3. договору).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що договірна ціна в договорі підряду визначається на підставі кошторису і складає 59166грн. у тому числі ПДВ 9861грн..

На виконання умов договору замовником було перераховано підряднику частину оплати у розмірі 17749,80грн..

Відповідно до п.3.1. договору підписання актів прийому виконаних підрядних робіт є основа для проведення розрахунків між сторонами. Розрахунок виконаних робіт виконується на основі документів про об"єми виконаних робіт (акти КБ-2в, КТ-3).

Відповідно до п. 6.1. договору передача виконаних робіт підрядником замовнику здійснюється по акту прийому виконаних підрядних робіт, форми КБ-2в, КБ-3.

20.05.2013р. замовником прийнято у підрядника роботи, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт і довідкою про вартість виконаних підрядних робіт. Зауважень до виконання підрядником з боку замовника не виникло, роботи були прийняті в повному обсязі без зауважень.

Сума заборгованості відповідача за договором складає 41416,20грн. та не оспорюється відповідачем.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за виконані роботи, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 41416,20грн..

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму нарахованої пені у розмірі 2436,18грн. та 3% річних в сумі 534,44грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків:

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.1, 2 ст.837 ЦК України).

Так, відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, згідно ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Згідно п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що розрахунки за виконані позивачем роботи здійснюються на підставі типових форм КБ-3, КБ-2в, підписаних представниками сторін.

Пунктом 6.1. договору передача виконаних робіт підрядником замовнику здійснюється по акту прийому виконаних підрядних робіт, форми КБ-2в, КБ-3..

Судом встановлено, що позивачем виконані роботи вартістю 59166грн., які здані ним та прийняті відповідачем без зауважень, про що підписан акт приймання виконаних підрядних робіт. Між тим, відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково, сплативши 17749,80грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 41416,20грн., вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі є обгрунтованими.

Твердження відповідача про те, що умовою оплати виконаних робіт є перерахування бюджетних коштів відповідачу, відповідні кошти відповідачу не перераховувались, у зв'язку з чим, відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем зобов'язання, судом не приймаються до уваги.

Так, в силу ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, ч.1 ст.530 ЦК України визначає, що строк виконання зобов'язання може визначатись подією, яка неминуче настане.

Разом з тим, вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, враховуючи, що подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з дією особи, яка не є стороною такого договору.

Однак, за змістом ст.511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч.2 ст.528 ЦК України, навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

При цьому, в силу ч.1 ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, на підставі ч.2 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача, сума 3% річних складає 534,44грн., яка підлягає стягненню.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Договором на виконання підрядних робіт №13 від 03.10.2012р. який укладений між Малим приватним підприємством "Реверс" та Хлібодарською селищною радою Біляївського району Одеської області не передбачено стягнення пені за невиконання Замовником грошового зобов'язання тому суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 2436,18грн..

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

При вказаних обставинах, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 41940,64грн., з яких сума основного боргу складає 41416,20грн., 3% річних - 534,44грн..

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області (67667, Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське, вул.. Мацька дорога, 20, код ЄДРПОУ 05583029) на користь Малого приватного підприємства "Реверс" (65091, м. Одеса, вул. Південна, 27, код ЄДРПОУ 19202462 ) 41416,20грн. - основного боргу; 534,44грн.. - 3% річних та судовий збір у сумі 1617,27грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2014р.

Суддя Літвінов С.В.