Рішення

від 11.02.2014 по справі 922/35/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р.Справа № 922/35/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче об'єднання "Східбуд", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергія України", м.Харків про стягнення 12010,00 гривень за участю представників:

позивача - Солохіної В.В. (довіреність б/н від 03 січня 2014 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2014 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче об'єднання "Східбуд", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергія України" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 12010,00 гривень, у тому числі, 11500,00 гривень суми основної заборгованості та 510,00 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем обов'язків по оплаті товару, отриманого від позивача на умовах усної домовленості. Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 січня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28 січня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 січня 2014 року було відкладено розгляд справи на 11 лютого 2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 11 лютого 2014 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 11 лютого 2014 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 11 лютого 2014 року.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу без участі Відповідача, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представника позивача, судом встановлено наступне.

24 липня 2012 року між позивачем та відповідачем відбулась бездоговірна поставка товару за видатковою накладною СХІ-000252 від 24 липня 2012 року.

07 червня 2012 року позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СХ-000755 на суму 22500,00 гривень за товар.

21 червня 2012 року відповідач здійснив передоплату у розмірі 10000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №77 (копія в матеріалах справи).

Позивач поставив відповідачу товар, а саме: стіл приставний у кількості 1 шт., стіл менеджера у кількості 7 шт., гардероб у кількості 3 шт., шафа канцелярська у кількості 8 шт., еркер у кількості 2 шт., полички у кількості 3 шт., стіл директора у кількості 1 шт., на суму 22500,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною №СХІ-000252 від 24 липня 2012 року, яка підписана сторонами та скріплена печатками позивача та відповідача. Вищевказана видаткова накладна була підписана відповідачем без будь - яких застережень та зауважень.

Відповідно до платіжного доручення №162 від 26 вересня 2012 року, відповідачем здійснена часткова оплата у розмірі 1000,00 гривень.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 11 квітня 2013 року надіслав відповідачу претензію №1 з вимогою сплатити борг у сумі 11500,00 гривень, але відповіді не отримав.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, передав відповідачеві товар на суму 22500,00 гривень, а відповідач товар отримав, що підтверджується матеріалами справи (видатковою накладною), але сплатив тільки 11000,00 гривень його вартості. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 11500,00 гривень.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17 лютого 2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено: "Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, за якими сторони не визначили строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

У зв'язку з чим, покупець (відповідач) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, чого, зроблено не було. Тобто, накладна, за якою відповідач отримав товар, є самостійною підставою виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунок за отриманий товар.

Така ж правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 28 лютого 2012 року №5002-8/481-2011, та від 21 квітня 2011 року №9/252-10.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 11500,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Зважаючи на вищевикладене, суд, перевіривши розрахунок суми 3% річних та період її нарахування, вважає, що позовна вимога позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 508,62 гривень підтверджується матеріалами справи та відповідає діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягає задоволенню. В іншій частині 3% річних у сумі 1,38 гривень слід відмовити, у зв'язку з невірним розрахунком.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судові витрати покладаються на особу, з вини якої виник спір, тобто на відповідача.

За таких обставин, суд, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.509, 510, 525, 526, 530, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193 Господарського кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергія України" (код ЄДРПОУ 37364238, адреса: 61035, м.Харків, np-т Гагаріна, буд.127-А, оф.206, р/р 26005002228401 в ПАТ "Астра банк", МФО 380548) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче об'єднання "Східбуд" (код ЄДРПОУ 34859198, адреса: 61166, м.Харків., пр-т Леніна, б.36, Р/р №26002052301194 у КБ "ПРИВАТБАНК" ГРУ, м.Харків, МФО 351533) 11500,00 гривень боргу, 508,62 гривень суми 3% річних, та 1827,00 гривень судового збору.

В частині стягнення 1,38 гривень суми 3% річних відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.02.2014 р.

Суддя К.В. Аріт

справа №922/35/14